Підпала Т.В.
Науково-дослідні інститути (НДІ) системи УААН і АПК є на- уково-методологічними установами, які розробляють, удосконалюють та впроваджують найновіші наукові досягнення з селекції, генетики, відтворення тварин на підприємствах і в організаціях, є селекційно-генетичними центрами по породах.
Найважливішими напрямками діяльності науково-дослідних інститутів є: розробка нових і удосконалення існуючих методів оцінки племінних якостей тварин; оцінка результатів відбору та підбору; прогноз ефекту селекції; моделювання на ЕОМ селекційних програм і розробка перспективних планів племінної роботи; виведення нових порід, типів і ліній спільно зі спеціалістами селекційних центрів та племінних господарств.
Головною науково-методичною установою, яка координує наукові та впроваджувальні розробки з питань селекції, генетики та відтворення стада на підприємствах і в організаціях, є Інститут розведення і генетики тварин УААН.
Контрольні питання
1.Яке значення має племінна робота у тваринництві?
2.Сутність загальнодержавної селекції в тваринництві.
3.Як проводиться атестація племінних господарств?
4.Назвати послідовність підготовки матеріалів для апробації селекційних досягнень у тваринництві.
5.Яка існує структура племінної служби в Україні?
6.Які функції забезпечує державна племінна служба?
7.Законодавча основа ведення племінної роботи у тваринництві.
8.Які організації забезпечують наукове ведення селекційно-племінної роботи у тваринництві?
9.Хто є координатором з питань виведення нових порід сільськогосподарських тварин?
248
Розділ 14
Розіл
14 ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ З
ПОРОДАМИ
14.1. Проблема збереження генофонду порід
Постійно зростаючі потреби людства в продуктах тваринного походження, подальша спеціалізація в галузях скотарства, свинарства, птахівництва зумовили попит на окремі породи тварин, які виділяються високою продуктивністю і доброю пристосованістю до умов промислової технології.
Поширення спеціалізованих порід привело до значного скорочення чисельності місцевих локальних порід. Виникла реальна загроза прямого зникнення багатьох із них. Проте, місцеві породи за даними дослідежнь мають унікальні господарськи корисні ознаки: витривалість, пристосованість до екстримальних умов вирощування, стійкість проти захворювань тощо.
Інтенсифікація тваринництва на сучасному етапі може обумовити зникнення деяких порід. Збереження генетичних фондів у тваринництві – дуже складне завдання, виконання якого вимагає значних матеріальних затрат і спеціальних наукових розробок.
За останні роки значно зменшилась чисельність деяких місцевих порід худоби, свиней, овець. Унікальні якості місцевих (локальних або аборигенних) порід можуть бути використані і для удосконалення існуючих порід, особливо при виведенні ліній і типів, стійких до захворювань чи стресів. Доцільним є організація і підтримка державних і міжнародних генних банків, які включають різні аборигенні породи, а також популяції диких видів.
Практика тваринництва свідчить, що деякі зарубіжні породи часто поступаються місцевим у плодючості, використанні кормів, бідних поживними речовинами, а також у стійкості до інфекційних захворювань, у пристосованості до екстримальних природно-кліма- тичних умов і т.п. А тому можуть мати нищу продуктивність порівняно з місцевими породами. Значення місцевих порід очевидне. Їх
249
Підпала Т.В.
зникнення означає безповоротну втрату генів – безцінне надбання, здобуте в результаті багатовікової творчої діяльності природи і людини. Збитки, яких було завдано практичному тваринництву в результаті цього процесу, відчуваються вже тепер і в невизначених масштабах можуть виявитися в майбутньому.
Для збереження генофонду порід тварин і птиці необхідна систематизація даних щодо вивчення генетичної структури місцевих порід, накопичених науковими закладами. Централізація інформації про породи дозволить розробити наукові підходи до вирішення питань контролю, збереження і керівництва генетичними ресурсами провідних стад і порід сільськогосподарських тварин.
ВУкраїні видано Закон ”Про племінну справу у тваринництві”,
вякому дано визначення генофондному стаду (чистопорідна група тварин, виділена для збереження і відтворення генофонду породи); вказано завдання племінної справи у тваринництві, серед яких збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід; визначено фінансування державних програм селекції, у тому числі фінансування для збереження племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих, існуючих, локальних, зникаючих порід; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який і забезпечує, крім інших питань сільського господарства, створення генофондних стад, банків сперми та ембріонів за державні кошти.
Для збереження генофонду зникаючих локальних порід сільськогосподарських тварин в Україні здійснюються такі заходи:
• створюються реліктові ферми, генофондні ферми і генофондні стада;
• створюються генофондні сховища сперми, яйцеклітин, ембріонів, зигот в глибокозамороженому стані, генофондні банки;
• створення матеріальної підтримки племзаводам, де розводять тварин локальних порід.
Збереження й подальше удосконалення локальних порід має важливе значення як джерело генетичної мінливості при породотво-
рному процесі у перспективі.
Необхідність збереження окремих порід пояснюється і тим, що вони є цінним матеріалом для проведення генетичних і фізіологічних досліджень з метою виявлення механізму підвищеної пристосо-
250
Розділ 14
ваності тварин до своєрідних кормових і кліматичних умов, можуть бути використаними тепер і в майбутньому для створення нових порід, породних груп і поліпшення існуючих.
Так, практичне значення місцевих локальних порід можна спостерігати на прикладі породи курей корніш в Англії, яку 30-40 років назад вважали малочисельною і розводили з любительською (аматорською) метою. Нині ця порода основна в бройлерній промисловості світу.
У 50-ті роки ХХ ст. на основі схрещування маток породи прекос з диким гірським бараном архар була виведена високопродуктивна нова порода, пристосована до суворих високогірних умов – казахський архаромеринос.
Можна передбачити певні селекційні можливості місцевих порід у підвищенні резистентності планових заводських порід. Це підтвердили роботи щодо виведення нових порід худоби з використанням зебу.
Розкриття позитивних можливостей місцевих порід триває. Але мова повинна йти не тільки про використання генофонду
місцевих порід в майбутній селекції, але й про їх використання нині для виробництва цінної тваринницької продукції в умовах погіршення екологічних умов в Україні й інших країнах.
14.2.Організація заказників для локальних та зникаючих порід
В усіх країнах світу нараховується 2730 різних порід сільськогосподарських тварин, у тому числі – 1000 великої рогатої худоби, 250 – коней, 208 – свиней, 160 – овець, 400 – собак. Порода – категорія історична, але динамічна, тому вічно існувати не може. Чим інтенсивніше тваринництво, тим сильніше відбувається процес міжпородної конкуренції, в результаті якої породний склад відновлюється. Менш цінні породи поступаються місцем економічно більш вигідним. Так, за останні 80-100 років у світі зникло 150 порід, із них 30 – великої рогатої худоби, 80 – овець, 30 – коней, 10 – свиней. Довголіття у різних порід різне, воно залежить від розміру тварини тієї чи іншої породи, рівня селекційної роботи з ними. Розши-
251
Підпала Т.В.
рення ареалу кращих порід викликало різке зменшення поголів’я, поставило під загрозу зникнення багатьох місцевих порід.
Тому в умовах інтенсивного породотворчого процесу актуальною проблемою для більшості країн світу, в тому числі й України, є збереження вітчизняних порід худоби.
Форми і методи збереження генофонду порід охарактеризовано в роботах учених Л.С. Жебровського, А.В. Бабукова, К.М. Іванова, Ю.Д. Рубана, М.Г. Дмитрієва, М.З. Басовського та ін. Ними встановлено економічні основи районування порід та розроблено інші заходи, що сприяють науковому використанню породних ресурсів.
Вченими розроблено різні форми та методи збереження локальних порід.
1.Заказник для породи – збереження селекційного ядра порід і їх удосконалення методами внутрішньопородної селекції. Сюди відноситься група господарств або територія району найбільшого поширення породи. Обов’язкове чистопорідне розведення. Заборона на перетворювальне схрещування або заміну породи, що оберігається, іншою.
2.Генофондне сховище сперми плідників наявних порід,
ембріонів корів – довгострокове збереження сперми й ембріонів усіх порід для використання в особливо важливих селекційних цілях і на відібраному селекційному матеріалі. Створюється, головним чином, при центральній станції племінної роботи і штучного осіменіння с.-г. тварин. Для цього повинні бути спеціалізовані приміщення, сучасне кріогенне устаткування, обгрунтована структура запасів сперми та ембріонів порід. Виділяються державні кошти на збереження генофонду в сховищах.
3.Реліктова ферма та ферма заказник – це генетичний ре-
зерв генофонду, створюється на базі стад порід, які зникають. Передбачається внутрішньопородне розведення з аутбредним типом підбору. Надається державна дотація на покриття збитків.
4.Генофондне господарство чи ферма – генетичний ре-
зерв, створюється на базі стад вітчизняних порід, що різко скорочуються. Застосовують чистопородне розведення з
252
Розділ 14
аутбредним типом підбору. Надається державна дотація на покриття збитків.
5.Генофондно-племінне господарство – вирощування цін-
них племінних плідників і корів, створюється на базі елітних стад племзаводів. Передбачається чистопорідне розведення ліній і родин із застосуванням оптимальних форм інбридингу.
6.Колекціонарій для сільськогосподарської птиці, призна-
ченням якого є генетичний резерв. Створюють його при науково-дослідних інститутах (НДІ) і дослідних станціях системи УААН по птахівництву. Колекція в складі 10-15 стад. Кожне стадо складається із особин однієї породи з поголі- в’ям курей із 250-300 голів і 80-100 півнів. Розведення – вільне спаровування.
7.Ферма резервного генофонду – генетичний резерв, який систематично використовується в селекції сільськогосподарської птиці. Створюють при племзаводах і науково-до- слідних закладах з птахівництва. Склад: одна, дві, три і більше цінних місцевих порід з мінімальним поголів’ям
кожної – 300-2000 голів.
Із вказаних форм збереження породного генофонду найбільш широко використовуються селекційні сховища сперми плідників різних порід. Але тільки така форма збереження генофонду порід не вирішує всіх проблем. В незавершеній стадії розробки є питання технології довгострокового зберігання сперми баранів і жеребців. Вирішується проблема існування закритих малочисельних популяцій. Відповідно до принципів популяційної генетики можуть бути створені заповідні стада і ферми. Вважають, що при суворо спланованому підборі стадо великої рогатої худоби може складатися із 10 бугаїв і 500-600 корів, в свинарстві – 25 кнурів і 100 маток, у вівчарстві – 12 баранів і 100-250 вівцематок. Ряд авторів на підставі теоретичних розрахунків дійшли до висновку, що збереження генофонду породи птиці є можливим у порівняно малочисельній популяції, де відбувається вільне спаровування. Вчені вважають можливим у такій популяції зберегти в рівновазі генний набір і його алелі в поколіннях.
253