Розділ 11

сягненні живої маси 100 кг. Вимоги щодо бонітування свиней викладено в інструкції 2003 р. видання. Зведений звіт про бонітування складають після формування стада з наявного поголів’я на 1 жовтня кожного року.

Сумарну оцінку маток визначають за живою масою, довжиною тулуба, товщиною шпику (з даних контрольного вирощування), багатоплідністю і масою гнізда при відлученні. Всі ці п’ять ознак є обов’язковими для визначення сумарного класу. Потім додаються класи за вік досягнення потомками маси 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщину шпику та довжину туші.

Сумарна оцінка кнурів: вік досягнення живої маси 100 кг, товщина шпику, жива маса, довжина тулуба (до 24 міс.), багатоплідність (свиноматок, з якими спаровували), середня маса потомства у 45 і 60 днів. Потім додають ще такі ознаки: вік досягнення потомками 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщина шпику, довжина туші.

11.6. Комплексна і переважаюча селекція

Чисельні спостереження, а також спеціальні дослідження показали, що використання генетично кращих свиней, яких оцінюють, забезпечує середньодобові прирости не менше 500 г.

Усвинарстві, як вже зазначалось, застосовуються різні методи селекції. До останнього часу найбільш поширеною була селекція за комплексом ознак. Вона передбачає облік і покращення всіх селекційних ознак згідно з вимогами інструкції щодо бонітування свиней. Але тиск селекції в цьому випадку на кожну із ознак дуже малий або взагалі відсутній. Вцілому ж комплексна селекція сприяє підтримці всіх господарськи корисних ознак на відповідному рівні і забезпечує досить високу продуктивність тварин.

Узв’язку з гібридизацією значного поширення набуває переважаюча селекція, при якій створюється селекційний диференціал за однією, двома або групою ознак, маючи значний ступінь кореляції.

При високій генетичній кореляції між двома ознаками відбір тварин за однією з них приведе до генетичної зміни обох ознак. Прикладом цього може бути висока від’ємна кореляція (r = – 0,60)

213

Підпала Т.В.

між швидкістю росту і ефективністю використання корму у свиней. Накопичено досить даних, які вказують на те, що селекція свиней протягом кількох поколінь на збільшення швидкості росту одночасно приводить до зниження витрат корму на 1 кг приросту. Це означає, що, як фізіологічно, так і генетично ці дві ознаки корелюють між собою і для їх поліпшення досить вести селекцію за однією з них. На практиці значно простіше вести селекцію за середньодобовим приростом.

Якщо між ознаками існує досить висока позитивна кореляція, то немає необхідності вести одночасний відбір за кожною з них, а досить здійснювати селекцію за однією з них.

Переважаюча селекція сприяє збільшенню селекційного тиску за основними напрямками і не знижує уже досягнутого рівня показників продуктивності.

11.7. Індексна селекція свиней

Найбільш ефективним методом поліпшення окремих груп тварин (ліній, родин, споріднених груп) є відбір за індексами, тому що він дає змогу одержати сумарну оцінку тварини за всіма господарськи корисними ознаками. Сутністю індексної селекції є використання тварин, які мають кращу сумарну оцінку за комплексом ознак. Складаються індекси на ЕОМ з використанням показників продуктивності кожної тварини та її ровесників, успадковуваності ознак, генетичної кореляції між селекційними ознаками і відносної економічної ваги кожного показника.

Селекційний індекс – це показник племінної цінності (ПЦ) тварин, який складено з урахуванням декількох показників господарських і біологічних ознак.

Перевага індексної селекції в тому, що дає змогу відбирати племінну групу високоцінних тварин навіть, якщо за однією ознакою вони не відповідають стандарту. Мірою цінності тварин є індекс або сумарна величина за всіма селекційними ознаками, складена з урахуванням економічної і генетичної значимості кожної ознаки. Якщо індекс складено правильно, з урахуванням усіх факторів (відносно економічної цінності ознаки, величини успадковуваності, гене-

214

Розділ 11

тичної кореляції) і з урахуванням генетико-математичних методів та ЕОМ, то цей метод дає змогу одержати найбільший селекційний ефект за певний період часу і на одиницю витрачених засобів.

Тепер у зв’язку з використанням ЕОМ селекційні індекси набули поширення в розведенні сільськогосподарських тварин, оскільки для їх обчислення необхідні складні математичні розрахунки. Індекси використовують для відбору тварин за родоводом, за власними показниками продуктивності і за комбінацією джерел інформації, для добору груп, а також потомства від різних типів підбору і схрещування, для створення кросів та інших селекційних завдань.

Так, для визначення племінної цінності тварин за даними різних джерел інформації використовують такий індекс:

мації (тварина, її батьки, потомки, бічні родичі);

n – кількість джерел інформації, за якими визначається індекс племінної цінності;

Х1, Х2,...Хn ,– фенотип за однією селекційною ознакою;

Х1, Х2,...Хn середнє значення фенотипу ровесників (ровес-

ниць) кожного джерела інформації.

При визначенні вагових коефіцієнтів використовують успадковуваність і повторюваність селекційної ознаки, генетичні кореляції між джерелами інформації (родичами) та генотипом тварини, а також кількість вимірювань ознаки (кількість опоросів і потомків у свиноматок та ін.).

Селекційні індекси, які розраховуються за комплексом ознак власного генотипу і комплексом джерел інформації, можуть бути об’єднані в єдину складну генетико-математичну модель. Виконується ця робота на ЕОМ з використанням спеціальних програм в інформаційно-обчислюваних центрах із селекції тварин. Залежно від використання інформації в індексах їх поділяють на дві групи: інде-

215

Підпала Т.В.

кси племінної цінності та селекційні індекси. В першому випадку оцінюють одну ознаку відбору за показниками родичів і власною продуктивністю, в іншому – декілька ознак без врахування показників родичів.

Упроцесі селекції свиней поліпшуються ознаки, які мають економічне значення. Тому для підвищення генетичного потенціалу порід свиней застосовують такі індекси: оцінювальні та індекси племінної цінності, а також спеціальні й комбіновані (агрегатні) селекційні індекси. Так, прикладом оцінюваного індексу може бути індекс, який характеризує продуктивність свиноматок і складений за показниками величини гнізда і масою поросят при відлученні. Ці ознаки мають низький коефіцієнт успадковуваності (0,15-0,20), що дає підставу для припущення про низький селекційний прогрес відносно їх поліпшення, оскільки на них значно впливають фактори зовнішнього середовища. Разом з тим загальна маса гнізда при відлученні є уже індексом (визначає кількість поросят на одне гніздо

імасу кожного поросяти). Можна також використовувати відношення маси гнізда свиноматок в межах стада, тому що вона вказує місце (ранг) кожної свиноматки – краще чи гірше середнього показника, який розраховано по всіх матках.

На станціях по випробовуванню кнурів використовують індекси, що розраховані за індивідуальними показниками поросят. Проте в деяких індексах більше уваги приділяється одним ознакам, ніж іншим, але важливим в селекції свиней є розробка стандартизованих і агрегатних індексів.

Розробка селекційних індексів у свинарстві сприяла підвищенню селекційного ефекту. Це пояснюється тим, що правильно складений індекс племінної цінності враховує майже усі фактори, в тому числі ряд корегуючих і є найбільш точним визначенням ПЦ. До того ж це надає можливість певним чином скоротити генераційний інтервал і тим самим підвищити темпи селекції.

Усвинарстві розвинених країн селекційні індекси широко використовуються при оцінці і відборі тварин за відгодівельними та м’ясо-сальними якостями свиней з урахуванням їх віку та статі. Перевагою індексної селекції є кількісне значення загальної племінної цінності конкретної тварини з великої кількості ознак.

216