43. Способи одержання витяжок для виробництва сухих екстрактів. Чинники, що впливають на процес екстракції бар.

У виробництві густих і сухих екстрактів для одержання витяжок із сировини використовують різні способи: 1) ремацерацію і її варіанти; 2) перколяцію; 3) реперколяцію; 4) циркуляційне екстрагування; 5) протитечійне екстрагування в батареї перколяторів із циркуляційним перемішуванням; б) безперервне протитечійне екстрагування з переміщенням сировини і екстрагента; а також інші методи, що включають подрібнювання сировини в середовищі екстрагента; вихрову екстракцію; екстракцію з використанням електромагнітних коливань, ультразвуку, електричних розрядів, електроплазмолізу, електродіалізу.

Чинники, що впливають на процес екстракції:

• Різниця концентрацій вилучених речовин;

• Ступінь подрібнення сировини (поверхня розділу фаз);

• Гідродинамічні умови;

• Температура;

• В'язкість середовища;

• Тривалість екстрагування (час);

• Молекулярна маса речовин;

• Пористість і порозність сировини;

• Коефіцієнт вимивання;

• Вид екстрагенту.

44. Методи очистки ферментів. Метод афінної хроматографії.

Методи виділення ферментів із біологічних об’єктів та їх очищення :

1. Екстрагування гліцерином – це дозволяє зберегти нативні властивості ферментів.

2. Метод ацетонових порошків – проводять осадження і швидке зневоднення тканин і витяжок при температурі не вище 100ºС.

3. Метод молекулярних сит і електрофорез – проводиться в поліакриламідному гелі.

4. Метод іонообмінної хроматографії .

5. Метод адсорбційної хроматографії з наступною елюаціею ферментів з адсорбенту.

Для виділення ферментів аффинная хроматографія вперше була застосована в 1953 р. Лерманом, який виділив тирозиназу на колонці з целюлозою, ефірно пов'язаної із залишками резорцину. У наступні роки аффинная хроматографія використовувалася вельми рідко, що; очевидно, зумовлена ​​властивостями відомих у той час нерозчинних підложок, які обмежували можливості утворення комплексів між виділяються продуктами і приєднаними аффінантами. На підкладках з гідрофобними або йоногенних групами часто спостерігалася неспецифічна сорбція.

Афінна хроматографія заснована на винятковій здатності біологічно активних речовин пов'язувати специфічно і оборотно інші речовини, звані в загальному випадку лігандами або афінними лігандами, або спрощено афінантами.

45.Гомогенізація дисперсних систем.Застосуван.У виробництві емульсій та суспензій.

Емульсії як лікарська форма Емульсії - однорідна за зовнішнім виглядом лікарська форма, що скла­дається із взаємно нерозчинних тонко диспергованих рідин, призначе­на для внутрішнього, зовнішнього або парентерального застосування. Для виготовлення емульсій використовують персикову, маслинову, соняшникову, касторову ефірні олії, вазелінове масло, а також риб'ячий жир, бальзами та інші незмішувані з водою рідини. Емульсії повинні бути стабілізовані емульгаторами. Додавання лікарських речовин до емульсій До складу олійних емульсій часто входять різні лікарські речовини, спосіб введення яких може вплинути на терапевтичну дію ліків. Тому необхідно враховувати властивості цих речовин, їх концентрацію і кількість. 1. Якщо лікарські речовини розчинні у воді, то їх розчиняють у частині води, призначеної для розведення первинної емульсії. Розчин цих речовин додають до готової емульсії в останню чергу. Додавати такі речовини безпосередньо до первинної емульсії, а тим більше вводити їх у первинну емульсію не можна, бо може відбутися руйнування емульсії за рахунок висолюючої дії електроліту або великої концентрації речовини. Ви­користання концентрованих розчинів допускається в тому випадку, якщо їх об'єм на 1/2-1/3 менший від об'єму води, призначеної для розведення первинної емульсії

Виготовлення суспензій гідрофільних речовин не вимагає введення стабілізатора, тому що на поверхні частинок, що мають спорідненість до дисперсійному середовищі, утворюється сольватний шар, що забезпечує стійкість системи. Для отримання тонко подрібненого лікарської речовини при його диспергування рекомендується додавати розчинник у половинному кількості від маси подрібнюваного лікарської речовин.

Гомогеніза́ція -надання однорідної структури або однорідних властивостей мінеральній масі, сумішам,сполукам,розчинамабоемульсіямшляхом механічногоперемішування, хімічного чи температурного впливу на них. Для одержання гомогенних сумішей використовуються спеціальні апарати —гомогенізатори. ефективність перемішуючого пристрою характеризує якість проведення процесу перемішування і може бути виражена по-різному, залежно від мети перемішування. Наприклад, в процесах отримання суспензій ефективність перемішування характеризується ступенем рівномірності розподілу твердої фази в об’ємі апарату; під час інтенсифікації теплових і дифузійних процесів – відношенням коефіцієнтів тепло – і масовіддачі під час перемішування і без нього; ефективність перемішування залежить не тільки від конструкції перемішуючого пристрою і апарату, але і від величини енергії, що вводиться в перемішувану рідину;

– інтенсивність перемішування визначається часом досягнення заданого технологічного результату або числом оборотів мішалки при фіксованому тривалості процесу (для механічних мішалок). Чим вище інтенсивність перемішування, тим менше часу потрібно для досягнення заданого ефекту перемішування. Інтенсифікація процесів перемішування приводить до зменшення розмірів проектованої апаратури і збільшення продуктивності.