27. Стадії отримання екстракційних органопрепаратів.

Новогаленові препарати (НГП) - це водні, водно-спиртові, хлороформно-спиртові та ін. витяжки з рослинної сировини, максимально очищені від баластних і побічних речовин, що містять комплекс діючих речовин.

Загальний принцип приготування сумарних препаратів і препаратів індивідуальних речовин полягає в тому, що залежно від властивостей рослинного матеріалу і біологічно активних речовин, які містяться в ньому, підбирають такий екстрагент і такий метод екстракції, при використанні яких витягується максимальна кількість діючих речовин і мінімальна кількість супутніх.

Виробництво максимально очищених препаратів і препаратів індивідуальних речовин здійснюють за єдиною технологічною схемою:

1. Підготовка рослинного матеріалу.

2. Підготовка екстрагента або суміші екстрагентів.

3. Одержання витяжки.

4. Концентрування.

5. Очистка витяжки.

7. Очистка продукту

8. Стандартизація.

9. Упаковка, маркування і фасування готового продукту.

28. Основні закони процесу екстрагування.

Екстракція –це процес вилучення речовин з твердого чи рідкого середовища в екстрагент, в якому вони добре розчинні.

Основні фактори, які впливають на процес екстракції:

Різниця концентрацій вилучених речовин;

Ступінь подрібнення сировини (поверхня розділу фаз);

Гідродинамічні умови;

Температура;

В'язкість середовища;

Тривалість екстрагування (час);

Молекулярна маса речовин;

Пористість і порозність сировини;

Коефіцієнт вимивання;

Вид екстрагенту.

Основні вимоги, які висуваються до екстрагентів:

Вибірковість: максимально розчиняти лікарські речовини і мінімально – баластні і шкідливі;

Велика здатність змочувати сировину, що забезпечує його проникнення через пори матеріалу і стінки клітин;

Попереджувати розвиток мікрофлори;

Леткістю, низька температура кипіння, легко піддаватися регенерації;

Хімічна індиферентність по відношенню до екстрактивних речовин;

Фармакологічна індиферентність;

Не самозайматися, не бути горючим;

Мінімальна токсичність;

Дешевий, доступний.

Розчинники, що використовуються при екстракції рослинних і біологічних матеріалів або при екстракції рідина-рідина, називаються екстрагентами.

Екстрагент має відповідати наступним вимогам:

екстрагувати (розчиняти) максимальну кількість діючих речовин і мінімальну - баластних;

легко проникати (дифундувати) через стінки клітки;

бути фізіологічно індиферентним, не чинити шкідливого впливу на макроорганізм (людини, тварини);

не повинен взаємодіяти з екстрагованими речовинами -бути хімічно індиферентним;

повинен бути летким, тобто мати низьку температуру кипіння;

бути вогне- і вибухобезпечним;

бути доступним, дешевим;

перешкоджати розвитку мікроорганізмів, грибів, цвілі.

Вибір екстрагенту залежить від ступеня гідрофільності речовини, що екстрагується. Тут використовується правило: подібне розчиняється в подібному.

29. Молекулярна, конвективна і вільна дифузія. Масо-переміщення.

Процес масопередачі (масообмін) – це перенесення речовини з однієї фази (системи) в іншу в напрямку досягнення рівноваги.

Масообмін - це процес переходу речовини з однієї фази в іншу, у конкретному випадку - перехід речовини з рослинного матеріалу в екстрагент, тобто із твердої фази Т у рідку Р через границю міжфазної поверхні.

Перехід речовини з однієї фази в іншу може відбуватися тільки при різниці концентрацій, з фази з більшою концентрацією у фазу з меншою концентрацією.

Процес масообміну - дифузійний процес. У складному дифузійному процесі розрізняють 2 види дифузії, що принципово відрізняються один від одного:

а) дифузію молекулярну, котра підрозділяється на:

вільну дифузію;

внутрішню.

б) дифузію конвективну.

Молекулярна (вільна) дифузія здійснюється за рахунок власного хаотичного руху молекул. Відмінною рисою молекулярної дифузії є нерухомість фаз Т та Р, тобто макроспокій, взаємна нерухомість фаз.

На процес молекулярної дифузії впливають:

1) температурний фактор: чим вище температура, тим швидкий рух молекул;

2) швидкість дифузії залежить від розміру молекул речовин, що дифундують: зі збільшенням молекулярної маси й, відповідно, розміру молекул, їхня рухливість падає;

3) поверхня контакту двох фаз: з її збільшенням зростає й масообмін;

4) товщина дифузійного шару, через який відбувається дифузія: чим товстіший цей шар, тим повільніша дифузія.

Молекулярна дифузія внутрішня. При наявності клітинних оболонок, стінок і ін., дифузія речовин визначається як внутрішня дифузія, тому що молекули екстрактивних речовин дифундують у товщі, усередині самої клітинної оболонки, перегородки.

Конвективна дифузія

Дифузія в середовищі, що рухається, називається конвективна дифузією (від лат. convectio - привезення, приношення). Шляхом переміщення окремих невеликих (елементарних) об’ємів рідкої фази під впливом циркуляції, струсів, різниці температур, тисків і т.і.

Основні фактори, що впливають на процес масообміну:

Поверхня розподілу фаз (F) залежить від ступеня подрібнювання сировини

Різниця концентрації в сировині С1 і екстрагенті С2 є рухомою силою процесу екстракції.

Час (тривалість) екстрагування.

В'язкість екстрагенту. Менш в'язкі розчини мають більшу дифузійну здатність.

Температура. Підвищення температури прискорює процес екстрагування.

Додавання поверхнево-активних речовин (ПАР). (0,01-0,1%) поліпшує процес екстрагування.

Вибір екстрагента. До екстрагенту висувають наступні вимоги: селективність (вибіркова розчинність), хімічна й фармацевтична індиферентність, мала токсичність, доступність.

Пористість і порозність сировини.

Коефіцієнт вимивання. Він характеризує ступінь зруйнованих кліток у здрібненій сировині.