43. Роль і значення мазевих основ в фармації.

Мазі (Unguenta) належать до числа давніхлікарських форм. Вони широко застосовуються в побуті, на різнихвиробництвах, у косметиці і медицині з метою захистушкіри рук і відкритихчастинтіла (обличчя, шиї) відвпливуорганічнихрозчинників, розчинів кислот, лугів та іншиххімічнихподразників і алергенів.

У сучаснійрецептурі аптек мазістановлять у середньому 10-15%. Їхнаносять на шкіру, рани, слизовіоболонки шляхом намазування, втиранняабо з допомогоюпов’язок. Інколи в порожнинитілавводятьмарлевітампони, просоченімаззю, абовикористовуютьспеціальнішприци.

Мазі - м'якілікарськізасоби для місцевогозастосування, дисперсійнесередовищеяких при певнійтемпературізберіганнямає не ньютонівський тип перебігу і високезначенняреологічнихпараметрів. Мазь містить одну абобільшедіючихречовин та допоміжніречовини, щоутворюютьпростуабоскладну основу.

Мазіпризначені для нанесення на шкіру таії придатки, рани, виразки, певніслизовіоболонки.

Залежновідосновимазіможуть бути гідрофобними (вуглеводна основа - вазелін, вазелінове масло, парафін та ін.), гідрофільними (водорозчинна основа).

За призначенняммазірозподіляються на мазі для зовнішньогозастосування, назальні, вушні, очні, ректальні, вагінальні, мазь для інгаляцій.

Мазіскладаються з основи і лікарськихречовин, рівномірно в нійрозподілених. При кімнатнійтемпературівнаслідоквисокоїв’язкостізберігають форму і втрачаютьїї при підвищеннітемператури, перетворюючись в густірідини. За агрегатним станом мазізаймаютьпроміжне становище міжрідинами і твердими формами. За фізико-хімічноюкласифікацієювониявляють собою вільнівсебічнодисперснібезформні (безструктурні) абоструктурованісистеми з пластично-пружнов’язкимдисперсійнимсередовищем. Відтиповихрідин вони відрізняютьсявідсутністюпомітноїтекучості.

Мазіповинніматипевніконсистентнівластивості, якіхарактеризуютьсяреологічнимипоказниками: еластичністю, пластичністю, в’язкістю, періодомрелаксації, відяких у значніймірізалежитьступіньфармакодинаміки мазей. М'якаконсистенціязабезпечуєзручністьзастосуванняїх при намазуванні на шкіру, слизовіоболонки, а такожвивільнення з них лікарськихречовин. Реологічніпоказникислужатькритеріємоцінкиякості мазей як при виробництві, так і в процесіїхзберігання.

Мазіповинніматиоптимальнудисперсністьлікарськихречовин і їхрівномірнийрозподіл, щогарантуєоптимальнийтерапевтичнийефект і незмінність складу при зберіганні. Поряд з цим вони повинні бути стабільні, без сторонніхдомішок і з точною концентрацієюлікарськихречовин.

Мазеві основи можуть бути у вигляді індивідуальних або суми різних речовин, які обумовлюють необхідний об'єм, відповідну консистенцію і деякі специфічні особливості мазі. Завдяки консистенції основа - прекрасний змазуючий засіб для шкіри, який робить її м'якою, гладенькою, еластичною і оберігає від висихання. Під дією основи природний жировий захист шкіри підсилюється, швидше загоюються тріщини і садна, зменшується випаровування води, завдяки чому набухає роговий шар і затримується природна теплота, чим досягається значний захист від вологи і холоду. Останняобставинамаєсуттєвезначення для плавців, перебуваючих у водівперіодзмагань. Крім того, основи добре вбирають у себе зовнішнєзабрудненняшкіри і полегшуютьйоговидалення. Міжлікарськоюречовиною і основою існуютьскладнівзаємостосунки, що не дозволяютьрозглядатиїї як інертнийносій, який не береучасті в діїмазі. Мазь необхіднорозглядати як єдністьформи і змісту. Форма повинна бути активною відносновиявлення і розкриттяїїзмісту.

45. Гомогенізатор – апарат для одержання однорідних, дрібнодисперсних сумішей, а також емульсій високої дисперсності. Принцип дії гомогенізатора полягає в активному перемішуванні суспензії за допомогою активаторів різних типів (імпелерних, байпасних тощо). Застосовується, наприклад, при приготуванні суспендованого палива на основі вугілля, гідротранспортуванні сипучих корисних копалин тощо.

Гомогенізатор також необхідний і у молочній промисловості, зокрема для подрібнення жирової фази (жирових кульок) у молоці та його сумішей для подальшої обробки згідно з технологією.

Характеристика і методи оцінки дисперсних систем

Дисперсна - це система, яка складається з двох або декількох фаз, кожна з яких має свою поверхню розділення і може бути механічно відокремлена від другої фази. Дисперсна система складається з внутрішної (дисперсної) і зовнішньої фази (дисперсійного середовища), де знаходяться частинки дисперсної фази. Система в якій зовнішньою фазою є рідина, називається рідиною неоднорідною системою, а система з газовим зовнішнім середовищем - газовою рідиною неоднорідною схемою.

Дисперсна система, в якій розмірок частинок внутрішньої фази є однаковими, називається монодисперсійними системами, а якщо розмір частинок різний - полі дисперсійними. На практиці трапляються виняткові полі дисперсійні системи. Більшість дисперсних систем нестійкі, тобто мають тенденцію до укрупнення частинок. Укрупнення крапель або бульбашок шляхом їх злиття називають коалесценцією, а укрупнення твердих частинок в наслідок їх злипання коагуляцією.

Методи характеристики дисперсних систем

Важливим для аналізу процесів дисперегування та апаратів для їхнього проведення є характеристика полідисперсійних гетерогенних систем з розподілу частинок за їхніми розмірами. Для характеристики використовують три основні методи: табличний,графічний, математичний. При табличному методі може бути представлене розподілення рахункове, об'ємне по масі. При першому частинки розподілені по їх кількості(таб1.1). Об'ємне розподілення представляє собою об'єм частинок, що мають той чи інший розмір. Розподілення по масі показує яку масу мають частинки даного розміру у порівнянні з загальною масою дисперсної фази.

Гомогенізація використовується для подальшого диспергування емульсій (розмір жирових частинок - 8-10 мкм) з метою отримання продукту, розмір дисперсної фази якого не перевищує 1-2 мкм. Гомогенізації піддають молоко, вершки, суміші для морозива. При цьому жир не відстоюється, змінюються лише деякі фізичні властивості продуктів (наприклад збільшується в'язкість) і поліпшується смак продуктів. Гомогенізація таких продуктів, як плавлені сири і вершкове масло, поліпшує їх консистенцію, стійкість під час зберігання.

Процес гомогенізації здійснюють на апаратах, які називаються гомогенізаторами. Найбільше поширення набули клапанні гомогенізатори. Основною частиною гомогенізатора клапанного типу є гомогенізувальна головка, принципова схема якої показана на рис. 2.23. Вона включає патрубок для надходження продукту І,сідло клапана 2, клапан 3 і пружину 4. Пружина 4 регулює висоту клапанної щілини.