38. Одним зі шляхів удосконалення виробництва екстракційних засо­бів з рослинної сировини є пошук і застосування нових екстрагентів.

Екстракція зрідженими газами відома давно, але досі не одержала широкого застосування у фармацевтичному виробництві з ряду при­чин, у тому числі через відсутність спеціальної апаратури для екстра­кції. Зріджені гази, маючи гарну змочувальну й проникаючу здатність, а також низьку в’язкість, здатні легко й швидко проникати в сировину й витягати до 88-98 % діючих речовин, що значно більше, ніж при використанні відомих методів екстрагування: мацерації, перколяції та ін. Крім того, зріджена вуглекислота легко й швидко відганяється з екстракту при кімнатній температурі, що особливо важливо при ви­робництві екстрактів із сировини, яка містить термолабільні речови­ни й ефірні олії. Висока вибіркова здатність зріджених газів дозволяє одержувати нативні екстракти. Процес екстрагування проходить у кілька разів швидше, ніж при використанні інших екстрагентів, що економічно цілком вигідно й часто характеризується майже повного відсутністю водорозчинних баластових речовин. Оскільки процес від­бувається у замкнутому просторі, це дозволяє вберегти навколишнє середовише від шкідливих викидів.

Однак біологічно активний комплекс, що витягується зрідженими газами, відрізняється від екстрагування класичними розчинниками, підвищеним вмістом жиророзчинних і меншим вмістом водорозчин­них речовин. Тому зріджені гази частіше використовують для витягу ліпофільних комплексів з рослинної сировини (наприклад, для вироб­ництва олії обліпихової).

39. Рідкі екстракти — це рідкі концентровані водно-спиртові витяжки з лікарської рослинної сировини (ЛРС), одержані в співвідношенні 1:1. На фармацевтичних підприємствах рідкі екстракти готують за масою (з 1кг сировини одержують 1кг рідкого екстракту).

Рідкі екстракти знайшли широке розповсюдження у фармацевтичній промисловості, тому що мають такі переваги:

1) однакові співвідношення між діючими речовинами, що містяться в лікарській сировині та в готовому препараті;

2) зручність у відмірюванні в умовах аптек бюретками і пінетками;

3) можливість одержання без застосування випарювання дозволяє отримати рідкі екстракти, що містять леткі речовини (ефірні масла).

Способи одержання витяжок при виробництві рідких екстрактів

Рідкі екстракти одержують методами

        перколяції,

        реперколяція (у різних варіантах),

        дробної мацерації різних модифікацій,

        розчиненням  густих і сухих екстрактів.

Для рідких екстрактів витяжки розділяють на дві порції. Першу порцію в кількості 85 % щодо маси сировини збирають в окрему ємність. Потім проводятьперколяцію в іншу ємність до повного виснаження сировини. При цьому одержують у 5—8 разів (відповідно до маси завантаженої в перколятор сировини) більше слабких витяжок, які називають «відпуском». Відпуски упарюють під вакуумом при температурі 50-60 °С до І5 % щодо маси сировини, завантаженої в перколятор. Після охолодження згущений залишок розчиняють у першій порції витяжки. Одержують витяжки в співвідношенні 1:1.

40. Контактні сушарки знайшли поширення в малотоннажних виробництвах хімічних реактивів і фармацевтичних продуктів для висушування мілкодисперсних порошків та паст. У контактних сушарках як теплоносій найчастіше використовують насичену водяну пару або гарячу воду, рідше застосовують електрообігрівання.

Вакуум-сушильна шафа. Сушарка працює в періодичному режимі і являє собою шафу циліндричної або прямокутної форми та закривається герметично (див. рис. 8.24).

<="" p="" style="font-family: sans-serif; font-size: 10pt; border: none; vertical-align: middle;">

Рисунок 8.24 - Вакуум-сушильна шафа: 1 - корпус; 2 - кришка; 3 - паровий колектор; 4 - нагрівні плити; 5 - полиці з матеріалом; 6 - колектор для відведення конденсату; 7 - опора; Потоки: А - гріюча пара; Б - конденсат; В - пароповітряна суміш

В корпусі сушарки 1 на опорній конструкції встановлені порожнисті нагрівальні плити 4, усередину яких через колектори підводять і відводять теплоносій. Полиці 5 з висушуваним матеріалом розміщують на нагрівні плити, на полицях перебуває вологий матеріал з висотою шару 20 - 40 мм. Після завантаження матеріалу шафу герметично закривають і за допомогою вакуум-насоса створюють у сушарці розрідження.

Для зниження втрат теплоти корпус і кришку вакуум-сушильної шафи теплоізолюють. При подачі теплоносія в плити матеріал, що висушується, на полицях нагрівається й з нього випаровується волога. Для зниження температури сушіння процес проводять під вакуумом, пари вологи відводять у конденсатор. При необхідності в процесі сушіння шар матеріалу, що висушується, періодично перемішують.

Сушіння матеріалу у вакуум-сушильній шафі триває декілька годин, після закінчення процесу матеріал охолоджують і вивантажують із сушарки, потім процес сушіння знову повторюють.

Перевагою вакуумних сушарок є можливість сушіння матеріалів при невисоких температурах, менша витрата тепла, можливість уловлювання пари цінних компонентів (наприклад, пари спиртів та органічних рідин), кращі санітарні та безпечні умови роботи обслуговуючого персоналу. Недоліками таких сушарок є низька продуктивність, необхідність застосування ручної праці, більші витрати часу на сушіння, завантаження й вивантаження матеріалу.

Гребкові вакуум-сушарки. У гребкових вакуум-сушарках процес сушіння проходить під вакуумом при перемішуванні матеріалу за допомогою гребків (рис. 8.25).

Рисунок 8.25 - Гребкова вакуум-сушарка: 1 - корпус; 2 - парова сорочка; 3 - люк завантажувальний; 4 - кришка; 5 - вал; 6 - гребки; 7 - труби-качалки; 8 - люк для вивантаження; 9 - опора; Потоки: А - вологий матеріал; Б - висушений матеріал; В - пара насичена; Г - пара вологи; Д - конденсат водяної пари

Сушарка має нерухомий циліндричний корпус, постачений паровою сорочкою, зовні сорочка покрита шаром теплоізоляції. У центрі сушарки встановлений вал із гребками, поверненими під кутом відносно осі вала, вал приводиться до обертання від електродвигуна через черв'ячну передачу й обертається із частотою 5 - 8 об/хв, передбачена можливість автоматичного перемикання напрямку обертання вала. При обертанні вала в одну сторону матеріал переміщається від периферії до центра, при обертанні в іншу сторону - у зворотному напрямку, що поліпшує процес сушіння, полегшує завантаження й вивантаження матеріалу. Для руйнування грудок матеріалу, що висушується, усередині камери поміщають довгі труби, що вільно перекочуються по внутрішній поверхні корпусу.

Після подачі теплоносія в сорочку й прогрівання сушарки включають мішалку, через завантажувальний люк завантажують вологий матеріал, а потім герметизують сушарку. Затим включають у роботу вакуум-насос, створюють у сушарці необхідне розрідження й подають у сорочку гріючу пару потрібного тиску (до 0,5 МПа). Після цього починається процес сушіння, що проходить із інтенсивністю 6 - 8 кг вологи/год на 1 м³ простору сушильної камери. Під час сушіння відбирають пробу матеріалу, що висушується, після закінчення сушіння припиняють подачу теплоносія в сорочку, прохолоджують продукт, скидають вакуум і при працюючій мішалці вивантажують продукт через розвантажувальний люк. Після закінчення вивантаження зупиняють мішалку й проводять підготовчі роботи для виконання повторної операції сушіння.

Сушарки даного типу придатні для висушування матеріалів підвищеної хімічної чистоти, чутливих до високих температур, а також для сушіння токсичних і вибухонебезпечних речовин.

Конвективні сушарки

Камерні сушарки: матеріал, який піддається висушування, розміщується на полицях знаходяться всередині камери.

Тунельні сушки: нагадують собою тунель або трубу, усередині яких відбувається процес висушування матеріалу знаходиться на лотках, або деках. Переміщення матеріалу відбувається за рахунок візки.

Стрічкові сушарки: багатоярусний стрічковий транспортер, на якому знаходиться висушуваний матеріал, повільно переміщуючи його, пересипає з верхньої стрічки на нижню. Апарати даного типу менше ніж камерні та тунельні у них більш інтенсивна сушка.

Барабанні сушарки: циліндричний барабан, в який поступає матеріал висушуючи його переміщує до отвору в бункері. Такі пристрої дозволяють безперервно здійснювати процес сушіння.

Сушарки зі зваженим шаром: Характеризуються інтенсивністю випаровування вологи при нетривалої сушці.

Пневматичні сушарки - складаються з труб однакових по довжині і послідовно з'єднаних між собою. Вони мають просту конструкцію, маленькі габарити.

Вихрові сушильні камери - потік сушильного агента подається закрученим потоком.

Сушарки з киплячим шаром - По перетину: круглі, прямокутні, що розширюються. З їх допомогою відбувається більш рівномірне висушування матеріалу.

Сушарки з фонтануючим шаром - Мають режим фонтану: матеріал піднімається вгору, висушуючи повільно опускається вниз.

Вібраційні сушарки зустрічаються з віброаерокіпящім або з віброкиплячого шаром. Застосовують для сушіння матеріалів злипаються і комкать.

Сушарки з віброкиплячого шаром - використовують для досушування або сушіння матеріалів з хорошою сипучістю.

Розпилювальні сушарки - в циліндричній камері під впливом гарячого агента форсунками відбувається розпорошення рідкого матеріалу. Пристрої даного типу мають великі габарити.