24.Стадії виробництва ферментів мікробіологічного синтезу.

Одержують ферменти із культур мікроорганізмів – бактерій, грибів і актиноміцетів.

Технологічні стадії одержання ферментних препаратів біотехнологічними методами:

1. Допоміжні роботи (підготовка і стерилізація приміщення, персоналу, посуду, поживних середовищ та обладнання).

2. Вирощування посівного матеріалу вихідної культури.

3. Посів і вирощування (культивування) мікроорганізмів (продуцентів ферментів) у ферментаторі (глибинним способом при певному pH, часі і температурі).

Стадії 4, 5 і 6 використовують для виділення позаклітинних ферментів.

4. Відокремлення культуральної рідини від біомаси (центрифугування, сепарування або фільтрування крізь тканини з активованим вугіллям чи перлітом).

5. Співосадження і висолювання баласних речовин з фільтрату (розчином амонію сульфату).

6. Мікрофільтрування і стерильне фільтрування розчину.

Стадії 7, 8 і 9 для виділення внутрішньоклітинних ферментів.

7. Руйнування клітин мікроорганізмів (механічною, гідродинамічною, ультразвуковою дезінтеграцією або ферментативним хімічним лізисом).

8. Екстрагування білків із клітин.

9. Відділення екстракту від клітин (центрифугуванням, сепаруванням, фільтруванням).

10. Очищення та виділення ферментів з розчину культуральної рідини і екстракту зруйнованих клітин (фракціонуванням нейтральними солями, ізоелектричним осадженням, хроматографічними методами).

11. Виготовлення лікарської форми.

12. Фасування та упакування.

25. Стадії одержання сухих екстрактів. Принцип роботи пінного випарника.

Сухі екстракти - Extracta spissa - це концентровані витяжки з рослинної й тваринної сировини. Звичайно це сипучі маси із втратою в масі не більше 5%, тобто сухі екстракти звичайно містять не менш 95% сухого залишку за масою. До них можуть додавати відповідні допоміжні речовини або сухий екстракт іншої концентрації.

Сухі екстракти поділяються на:

екстракти з лімітованою верхньою межею діючих речовин;

екстракти з не лімітованою верхньою межею діючих речовин.

Технологічна схема виробництва густих і сухих екстрактів включає такі стадії виробництва:

Підготовка рослинної сировини (подрібнювання, просівання, зважування);

Підготовка екстрагенту (водно-спиртові суміші, хлороформна вода, вода з добавками кислот або аміаку);

Одержання первинної витяжки;

Очищення витяжки від баластних речовин (відстоювання, фільтрація, спиртоочистка й ін.);

Випарювання;

Висушування (для сухих екстрактів);

Стандартизація (аналіз, доведення до стандарту);

Фасування й упакування.

Пінний випарювач застосовують для концентрування водних витяжок, тому що в ньому не передбачена конденсація вторинної пари.

Апарат високоефективний, малоенергомісткий, зручний в експлуатації. Широко використовується для упарювання водних витяжок у виробництві плантаглюциду.

Піноутворення

Це поява й нагромадження над киплячою рідиною стійких бульбашок.

Багато рідин при випарюванні у вакуумі дуже сильно піняться, а це призводить до перекидання частини рідини в конденсатор, при цьому забруднюється конденсат, мають місце матеріальні втрати цінних речовин.

Для усунення (перекидання рідини) або його зниження :

збільшують висоту верхньої частини апарату - шолома;

збільшують висоту парової сорочки апарату, тобто поверхня нагрівання повинна бути вище рівня рідини. При цьому бульбашки, стикаючись із гарячою поверхнею, випаровуються й руйнуються;

застосовують піновідбивачі й піноуловлювачі, які встановлюються у верхній частині шолома - перед паропроводом. Піна, зустрічаючись із цими пристосуваннями, розбивається у вигляді крапельок і повертається в куб;

використовують багатоярусні мішалки, що розбивають піну по всій висоті стовпа рідини й піни;

у киплячу рідину вводять піногасники (бутанол, аміловий спирт, етиловий спирт, силікони, емульсія КЕ-10-12, суміш ПМЦ-200 А, ПВС і аеросилу);

періодично скидають вакуум, впускаючи атмосферне повітря невеликими порціями. При цьому піна сідає й зливається з масою рідини;

попередньо ретельно відстоюють і фільтрують первинну витяжку.

26. Способи одержання настойок. Стандартизація. Інтенсифікація процесів екстрагування.

Настоянки - водно-спиртові витяжки з рослинної сировини, отримані без нагрівання й видалення екстрагенту в співвідношенні 1:5 або 1:10, тобто з 1 вагової частини сировини виходить 5-кратний або 10-кратний об'єм готового продукту.

Технологічні стадії одержання настоянок:

підготовка сировини й матеріалів,

екстрагування,

очищення витяжки,

стандартизація,

фасування й упакування.

Способи одержання настоянок: статичні й динамічні.

Статичні способи екстракції характеризуються періодичним введенням екстрагента в сировину,

Динамічні - постійною зміною екстрагенту або безперервним рухом і екстрагента і рослинного матеріалу.

Серед статичних і динамічних способів екстракції зустрічаються періодичні й безперервні, що залежить від динаміки руху сировини й екстрагенту:

А) Періодичні - сировина й екстрагент надходять в екстракційний апарат періодично, однією або декількома порціями (одно- і багатоступінчасті способи);

Б) Безперервні - сировина надходить безперервним потоком. (прямо- і протиточні, тобто із прямим або зустрічним потоком сировини й екстрагенту).

СТАНДАРТИЗАЦІЯ НАСТОЯНОК

а) Стандартизація - аналіз настоянок - передбачає:

Аналіз вмісту діючих речовин. Проводяться якісний і кількісний аналізи.

Стандартизація за сухим залишком. Він обов'язковий для всіх настойок: 2 мл настоянки у зваженому бюксі упарюють, сушать при температурі 100-105°С 3 години, зважують, виражають в %.

За вмістом спирту. Проводиться з кожною настоянкою. Спирт визначають за температурою кипіння Настоянки методом відгону або рефрактометрично згідно ДФУ 1.

Визначення щільності. ДФУ I (2.2. 5) - пікнометрично або за допомогою ареометра.

Важкі метали. Звичайно допускається наявність слідів - не більше 0.001% важких металів.

Метанол,2-пропанол. Допускається не більше 0.05 % метанолу, не більше 0.05% 2-пропанола.

Мікробіологічна чистота. Бактерій повинно бути не більше 1000 в 1 мл, грибів (цвілеві й дріжджові разом) не більше 100 в 1 мл. Не повинно бути бактерій сімейств: Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginuesae, Enterobacteriaceae.

б) Стандартизація - доведення до стандарту:

Або розбавляють екстрагентом до потрібного вмісту діючих речовин (або біологічної активності) або ж навпаки зміцнюють "слабку" настойку за допомогою більше "міцної". В інших випадках об’єм настоянки доводять екстрагентом до потрібного (1:5 або 1:10), але при збереженні необхідних значень щільності, сухого залишку.

У разі використання настоювання спеціально підготовлену сировину (помиту, буває — подрібнену) завантажують в апарати простих конструкцій, заливають екстрагентом і витримують протягом певного часу. Щоб інтенсифікувати процес,можна застосовувати циркуляцію екстрагенту або перемішування обох фаз. Збагачений екстрагент виводять з апарата, і операцію настоювання повторюють кілька разів. Одержані внаслідок кількох операцій настоювання екстракти об'єднують, відстоюють і випарюють, щоб збільшити концентрацію і зменшити об'єм одержаного екстракту.