6.Нові лікарські форми зі спрямованою доставкою лікарської речовини

призначаються для доставки лікарських речовин до окремих органів, тканин і клітин (мішеней). Вони відрізняються специфічністю дії, дозволяють знижувати побічні ефекти і зменшувати дозу лікарських речовин, які вводяться в організм. Такі лікарські форми ще мають назву – препарати спрямованої дії.

Препарати спрямованої дії відрізняються між собою різними системами доставки. Розрізняють такі системи доставки і носії лікарських речовин: перше покоління, друге , третє.

7.Нові лікарські форми з регульованою швидкістю вивільнення лікарської речовини

забезпечують стабільне постачання макроорганізму лікарськими речовинами, сприяють зменшенню їх побічних ефектів і містять таку кількість лікарської субстанції, яка вивільняється із системи протягом заданого періоду часу.

С-1 складається із таких 4-х основних компонентів:

• резервуару для лікарських речовин;

• джерела енергії, за допомогою якого проходить вивільнення лікарської речовини;

• пристрою для контролю за вивільненням лікарських речовин в макроорганізмі;

• елемента зв’язку з біологічною системою – акцептором.

За механізмом дії С-1 поділяють на:

• системи загальної (резорбтивної) дії. Їх використовують для перорального, трансдермального або парентерального введення;

• системи місцевої (локальної) дії на організм. Їх використовують для внутрішньоочного і внутрішньоматкового введення.

8.Стадії виробництва стерильних лікарських форм

• у приміщеннях 2-го класу чистоти;

• розчинення проводиться у герметично закритих реакторах (фарфорових, скляних, емальованих з паровою „сорочкою” та мішалкою;

• ін’єкційні розчини та процес їх виробництва мають відповідати всім вимогам, що ставляться до них.

Стадія виготовлення розчинів для ампулювання включає наступні операції:

• розчинення,

• ізотонування,

• стабілізація,

• введення консервантів,

• стандартизація,

• фільтрування.

Залежно від властивостей лікарських речовин деякі із операцій можуть бути виключені (ізотонування, консервування, стабілізація).

9.Носії лікарської речовини 3-го покоління

Третє покоління – мішень-клітина (моноклональні антитіла та глікопротеїди). Це носії-вектори, які забезпечені елементом пізнання мішені. Як вектор використовуються антитіла. Дія базується на принципі антитіло і свій антиген. Раціонально як вектори використовувати глікопротеїди, які локалізуються в гепатоцитах, фібробластах, лейкоцитах, щитовидній залозі. Прикладом такої лікарської форми може бути імобілізований фермент стрептокіназа. Фермент стрептокіназа ковалентно зв’язується з антитілами, а антиген знаходиться в судинах із склеротичними бляшками. Стрептокіназа здатна розсмоктувати склеротичні бляшки.

10.Методи отримання іммобілізованих ферментів

Іммобілізація ферментів – це підвищення їх стабільності.

• Ферменти є нестабільними сполуками. Виділені із органів і тканин, та мікробної сировини, особливо у високоочищеному стані, вони швидко інактивуються.

• Тому, виникає потреба їх стабілізації, використання в імобілізованому вигляді.

• Іммобілізації фермента можна досягти включенням молекули фермента в будь яку ізольовану фазу, відокремлену від фази вільного розчину.

• Фаза ферменту (рис. 1) переважно нерозчинна у воді і часто є високомолекулярним гідрофільним полімером.

При створенні іммобілізованих ферментів визначають 2 напрямки:

1. Коли присутність ферменту необхідна в різних органах або він призначений для довготривалої циркуляції у кровотоці – одержують його стабілізовані водорозчинні формі, а також штучні клітини, заповнені ферментами (мікрокапсули, ліпосоми, клітини крові).

2. При лікуванні вогнищевих захворювань – доцільні іммобілізовані ферменти, які можуть бути локалізовані у певній ділянці організму і здатні вивільняти фермент із заданою швидкістю.

Водорозчинні препарати іммобілізованих ферментів

• У водорозчинних препаратах фермент і полімер, як правило, сполучені ковалентним зв’язком.

• Молекула фермента обволікується макромолекулою полімера внаслідок утворення між ними 6-10 ковалентних зв’язків.

• Фермент робиться замкнутим у полімерну оболонку, яка має вигляд петель.

Стрептодеказа для ін’єкцій (Streptodecasum pro injectionibus) – препарат пролонгованої дії. Одержують імобілізацією фібрінолізину водорозчинним полімером-носієм-декстраном з М.м. 60000 (поліглюкін). Випускається ліофілізований порошок у флаконах на 10 мл. по 1000000 і 1500000 ФО (фібрінолітичних одиниць). Використовується при тромбозах і тромбоемболії