41.Типи сушарок застосовуваних для сушіння вологих гранул. Характеристика апарата для одержання гранул в псевдо зрідженому шарі.

При сушінні вологих гранул або при виробництві таблеток використовують різні типи сушарок: сушарки з полицями, що функціонують на примусовій циркуляції повітря; а у разі потреби регенерувати рідину, яка міститься в матеріалах, — сушарки із силікагельною колонкою, в яких повітря пропускається через силікагель. При цьому цінні пари абсорбуються, а тепле повітря знову використовується для висушування матеріалу. ІЧ-сушарки, в яких як термовипромінювачі використовують спеціальні дзеркальні лампи, нехромові спіралі розжарювання (вміщені у фокусі параболічних відбивачів), металеві та керамічні панельні випромінювачі з електричним, паровим або газовим обігрівом. В останні роки у промисловості застосовують спосіб висушування матеріалів у замороженому стані у вакуумі — так звані сублімаційні сушарки. Спосіб отримав назву «висушування сублімацією» або «молекулярне сушіння». Його застосування дозволяє зберігати основні біологічні якості матеріалу, що висушується. При цьому відбувається випарювання твердого тіла без плавлення, минаючи рідку фазу. Існують сушарки з псевдорозрідженим шаром. Висушені гранули перед пресуванням повинні мати певну вологість, яка називається залишковою. Залишкова вологість для кожного таблетованого матеріалу індивідуальна і повинна бути оптимальною, тобто такою, при якій процес пресування відбувається найкраще, а якість таблеток відповідає вимогам ДФУ.

44. Стандартизація мазей.

Мазі стандартизують по якісному та кількісному вмісті лікарських речовин – проводиться візуально по зовнішньому вигляді та по органолептичних властивостях, проведенням якісних реакцій. Відхилення від маси – перевіряють методом зважування 10 доз.

1. Ступінь дисперсності частин мазей.

2. Визначення рН.

3. Термостабільність.

4. Консистенція.

5. Пластична в’язкість.

42.Сутність процесу сушіння і класифікація сушарок                                        Вологу,  яку не можна видалити з матеріалу механічним  шляхом, видаляють сушінням, тобто шляхом її випару. У цьому процесі  волога переходить із твердої фази  в газову чи парову і для її  випару  до матеріалу необхідно безупинно підводити тепло.      Розрізняють  три  принципово різних  способи  передачі  тепла: теплопровідністю,  тобто  переходом тепла усередині  матеріалу  від однієї  молекули  до  іншої,  що  знаходиться  з  нею  в  контакті; конвекцією, тобто переносом тепла від однієї точки до іншої разом з масою   речовини   теплоносія;  тепловим   випромінюванням,   тобто передачею  тепла випромінюванням, радіацією. У реальних умовах  має місце передача тепла комбінованим шляхом, але в залежності від типу сушарки  переважає  який-небудь один  спосіб.  Для  сушіння  різних матеріалів  застосовується  різне устаткування,  тому  класифікація сушарок досить багатозначна. Їх можна підрозділити §   за способами передачі  на контактні (барабанні), конвективні,           радіаційні і комбіновані; §   за видами на повітряні, газові і парові; §   за способом руху теплоносія і матеріалу — на прямоточні, протиточні і перехресні; §   за величиною тиску теплоносія в сушильні на атмосферні, вакуумні і високого тиску; §   за режимом на сушарки безперервної і періодичної дії.      Сушарки   застосовуються  як  у  багатьох  галузях  народного господарства, так і в побуті.