- •Вступ
- •ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
- •1. Предмет і метод земельного права
- •2. Система і принципи земельного права
- •2. Земельне право СРСР (1917–1990 рр.)
- •3. Історія земельного права України
- •3.1. Розвиток земельного законодавства України
- •3.3. Земельний кодекс України 2001 р.
- •1. Поняття і види джерел земельного права
- •2. Конституція України і закони як основні джерела земельного права
- •1. Поняття земельних правовідносин
- •2. Види земельних правовідносин
- •3. Земельно-правові норми
- •4. Виникнення, зміна і припинення земельних правовідносин
- •1. Поняття права власності на землю
- •2. Право державної власності на землю
- •3. Право комунальної власності на землю
- •4. Розмежування земель права державної і комунальної власності
- •5. Право приватної власності на землю
- •1. Право постійного і тимчасового користування землею
- •2. Порядок надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам
- •3. Правові засади оренди землі
- •4. Договір оренди землі
- •5. Орендодавці та орендарі. Їх права та обов’язки
- •6. Зміна, припинення і поновлення договору оренди землі
- •1. Право сервітуту за римським правом
- •2. Право земельного сервітуту в Україні
- •2.1. Поняття та види земельних сервітутів
- •2.2. Правовий режим земельних сервітутів
- •3. Обмеження щодо використання земельних ділянок
- •1. Тенденції розвитку земельного обігу
- •2. Розвиток ринку землі
- •3. Правові засади формування ринку земель сільськогосподарського призначення
- •4. Основні напрями розвитку ринку земель житлової та громадської забудови, інших земель несільськогосподарського призначення
- •4.1. Стан розвитку ринку землі несільськогосподарського призначення
- •4.2. Завдання щодо реалізації основних напрямів ринку землі
- •5. Правові засади купівлі-продажу земельних ділянок
- •7. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
- •8. Право дарування, успадкування, обміну та застави земельних ділянок
- •9. Придбання права власності на земельні ділянки, зайняті об’єктами незавершеного будівництва та автозаправними станціями
- •1. Завдання, зміст і порядок охорони земель
- •2. Стимулювання охорони земель
- •3. Правове забезпечення захисту грунтів
- •4. Проблеми охорони агроландшафтів України
- •1. Система управління земельними ресурсами
- •2. Управління як засіб реалізації земельного законодавства
- •3. Організаційно-правові форми управління щодо використання та охорони земель
- •4. Поняття і завдання землеустрою
- •5. Роль землеустрою в регулюванні земельних відносин
- •6. Поняття та зміст державного земельного кадастру
- •7. Порядок ведення державного земельного кадастру
- •8. Облік кількості і якості земель у складі державного земельного кадастру
- •9. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення
- •10. Методика грошової оцінки земель населених пунктів
- •11. Методика грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)
- •12. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення1
- •13. Визначення тарифів на проведення робіт під час експертної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення
- •14. Поняття і функції кадастрового номера земельної ділянки1
- •16. Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам
- •17. Особливості встановлення меж кадастрових зон і кадастрових кварталів
- •18. Тенденції щодо створення кадастру майбутнього
- •1. Організація державного контролю
- •2. Державний комітет України по земельних ресурсах як головний орган державного контролю
- •3. Інші спеціально уповноважені державні органи, що здійснюють земельний контроль
- •4. Громадський земельний контроль
- •5. Виробничий земельний контроль
- •6. Правові форми земельного контролю
- •7. Моніторинг земель
- •8. Стимулювання працівників спеціально уповноважених органів у галузі контролю за охороною природи і раціональним використанням земельних ресурсів
- •9. Захист прав та вирішення земельних спорів
- •10. Порядок розгляду земельних спорів судами
- •11. Розгляд земельних спорів третейським судом
- •1. Поняття і види юридичної відповідальності
- •3. Дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •4. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •4.1. Види правопорушень, за які наступає відповідальність
- •4.3. Розгляд справ про порушення земельного законодавства
- •4.5. Постанова по справі про адміністративне правопорушення
- •4.6. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
- •5. Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •6. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення
- •2. Правові форми плати за землю
- •3. Співвідношення орендної плати за землю і земельної ренти
- •4. Особливості обчислення плати за різні категорії земель
- •5. Обчислення і строки сплати земельного податку
- •6. Пільги щодо плати за землю
- •ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
- •1. Поняття земель сільськогосподарського призначення
- •2. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •3. Права і обов’язки власників і користувачів земель сільськогосподарського призначення
- •4. Суб’єкти прав на землі сільськогосподарського призначення
- •1. Земельна реформа – шлях до удосконалення земельних правовідносин
- •2. Основні ознаки приватизації земель
- •3. Порядок складання проектів приватизації земель
- •3.1. Загальні рекомендації
- •3.2. Підготовчі роботи
- •3.3. Складання проекту
- •4. Паювання земель колективної власності
- •4.1. Мета і зміст паювання земель
- •4.2. Порядок складання схем поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)
- •4.3. Порядок передачі земельної частки (паю) в натурі
- •5. Паювання земель колективної власності за спрощеною процедурою
- •6. Виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв)
- •8. Розширення приватних підсобних господарств за рахунок земельних часток (паїв)
- •9. Приватизація земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти незавершеного будівництва
- •10. Приватизація земельних ділянок, на яких розташовані автозаправні станції
- •11. Земельна правосуб’єктність комерційних сільськогосподарських підприємств
- •1. Правовий режим земель фізичних осіб
- •1.1. Земельні правовідносини у приватному підсобному господарстві
- •2. Правовий режим земель юридичних осіб
- •2.1. Правові форми використання земель юридичними особами
- •2.2. Земельні правовідносини в селянському (фермерському) господарстві
- •3. Містобудівний кадастр земель житлової і громадської забудови
- •4. Земельно-кадастрова інвентаризація земель житлової і громадської забудови
- •4.1. Поняття та організаційні заходи
- •4.2. Виконання робіт щодо інвентаризації земель
- •4.3. Складання і оформлення матеріалів інвентаризації земель
- •5. План земельно-господарського устрою населеного пункту
- •6. Встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та передача їх у спільне користування членам об’єднань власників багатоквартирних будинків
- •6.1. Поняття прибудинкових територій, встановлення та закріплення їхніх меж і передачі їх у спільне користування
- •6.2. Надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків
- •6.3. Право на прибудинкову територію та на її використання
- •7.1. Поняття та зміст юридичних і технічних правил
- •7.2. Земельна ділянка та її складові
- •7.3. Визначення часток у спільній частковій власності, обмежень та сервітутів
- •7.4. Формування меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб в існуючій багатоповерховій забудові
- •8. Складання проектів щодо встановлення меж сільських населених пунктів
- •8.1. Мета і зміст складання проектів
- •8.2. Виготовлення та оформлення технічної документації
- •8.3. Перенесення проекту в натуру
- •1. Правовий режим земель промисловості
- •2. Правовий режим земель транспорту
- •3. Правовий режим земель зв’язку та енергетики
- •4. Правовий режим земель оборони
- •1. Поняття земель особливо охоронних територій
- •2. Правовий режим земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення
- •2.2. Землі природних та біосферних заповідників
- •2.3. Землі національних природних і регіональних ландшафтних парків
- •2.4. Землі ботанічних садів
- •2.5. Землі дендрологічних та зоологічних парків
- •3. Правовий режим земель оздоровчого призначення
- •1. Поняття і види земель лісового фонду
- •2. Правові форми користування землями лісового фонду
- •3. Управління в галузі використання земель лісового фонду
- •4. Виникнення та припинення права лісового землекористування
- •5. Правове регулювання відтворення та охорони земель лісового фонду
- •6. Лісовпорядкування та державний лісовий кадастр
- •7. Відповідальність за порушення лісового законодавства
- •1. Поняття, склад та загальна характеристика земель водного фонду
- •2. Особливості користування водними об’єктами
- •3. Управління землями водного фонду
- •4. Користування землями водного фонду
- •5. Водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення
- •6. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •1. Поняття земель надрокористування
- •2. Надання земель для користування надрами
- •3. Права та обов’язки користувачів надр
- •4. Плата за користування надрами
- •1. Поняття техногенно забруднених земель
- •2. Правовий режим зон відчуження та безумовного відселення
- •СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
- •ЛІТЕРАТУРА, ВИКОРИСТАНА ПІД ЧАС ПІДГОТУВАННЯ ДАНОГО ВИДАННЯ
- •1. Перелік основних нормативно-правових актів
Розділ ХVІ Правовий режим земель
фізичних і юридичних осіб
1. Правовий режим земель фізичних осіб
Правовий режим земель фізичних осіб – це сукупність праC вових норм земельного та іншого законодавства. Суб’єктами даного правового режиму є громадяни, які складають основну масу власників і користувачів землі в державі.
Громадяни і організації (юридичні особи) відносяться до різних видів суб’єктів земельного права. Лише декілька загальC них ознак у правовому регулюванні використання земель гроC мадянами і організаціями дає змогу в навчальних цілях визнаC чити їх місце в одному розділі даного видання.
До прикладу, згадаємо, що колишній прийнятий поділ форм землекористування на індивідуальне та громадське практично зник. Так само невизначеними виявилися і межі цілей викориC стання землі громадянами й організаціями. Розвиток інституC ту приватної власності на землю і підприємницької діяльності призвів до того, що як на громадян, так і на організації розповC сюджується цілий ряд загальних правових норм, що регулюють відносини стосовно землі як майна. Це є регулювання угод щодо землі, прав і обов’язків власників та користувачів землі тощо. Раніше такої кількості законодавства не існувало.
Проте в даному випадку є і відмінність. Юридичні особи (організації) використовують землю у відповідності з вимогами не лише законодавства, але й установчих документів (уставу чи установчого договору). Це обумовлює земельну правосуб’єктність юридичних осіб. Громадяни ж використовують землю на основі земельної правоздатності, встановленої для них тільки законоC давством. Законодавством зафіксовані відмінності і в справлянні платежів за землю та з метою використання землі.
Земельна правоздатність громадян – це здатність мати праC ва і нести певні обов’язки відповідно до земельного законодавC
443
Земельне право України
ства. Отже, правоздатність – це сукупність прав і обов’язків суб’єкта, закріплених правовими нормами.
Відповідно до норм Земельного кодексу України правоC здатність громадян складають такі права:
мати землю у власності чи користуванні;
успадковувати і заповідати землю;
реалізовувати права на землю, передбачені законодавC ством;
вчиняти у відповідності з законом угоди щодо земельних ділянок і самостійно приймати участь у зобов’язаннях.
Порушені права власника земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
До обов’язків власників і користувачів земельних ділянок відносяться:
забезпечення ефективного використання землі у відповC ідності з цільовим призначенням, підвищення її родюC чості, застосування природоохоронної технології, недопуC щення погіршення екологічної обстановки на території внаслідок своєї господарської діяльності;
додержання вимог законодавства щодо сплачування зеC мельного податку;
додержання під час здійснення на земельній ділянці будC івництва державних стандартів, норм і правил забудови;
своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влаC ди дані про стан і використання земель та інших природC них ресурсів у порядку, встановленому законом, тощо.
Права і обов’язки, що складають земельну правоздатність, виникають у громадянина з народження і зникають після його смерті. Однак реалізувати їх у повному обсязі громадянин може, лише володіючи певною дієздатністю.
Дієздатність – це здібність особи своїми діями створювати для себе права і обов’язки відповідно до законодавства. Дієздатність громадянина у повному обсязі настає під час поC вноліття, тобто у разі досягнення ним вісімнадцятирічного віку.
444
Розділ XVI. Правовий режим земель фізичних і юридичних осіб
Громадяни, що володіють повною дієздатністю, реалізують свої земельні права і обов’язки самостійно чи через посередницC тво довірених осіб згідно з законодавством.
Дієздатність громадян у віці від чотирнадцяти до вісімнадC цяти років у випадках складання угод стосовно землі підлягає загальним вимогам Цивільного кодексу України, відповідно до яких дані угоди можуть бути вчинені з письмової згоди їх заC конних представників – батьків чи піклувальників.
Недієздатними визнаються громадяни, які внаслідок психіC чного розладу не можуть розуміти значення своїх дій чи керуC вати ними. Недієздатним визнає громадянина суд у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Над таким громадянином встановлюється опіка.
Таким чином, якщо громадянин не володіє повною дієздатC ністю, необхідною для розпорядження земельною ділянкою, від його імені і на підставі законодавства керівництво земельною ділянкою здійснюють його законні представники – батьки, усиC новителі, опікуни (для малолітніх і недієздатних), піклувальниC ки (для неповнолітніх від чотирнадцяти до шістнадцяти років та осіб, обмежених у дієздатності). Опікун і піклувальник приC значаються органом опіки та піклування за місцем мешкання підопічного.
Закон суворо регламентує дії законних представників підоC пічного щодо розпорядження його майном. У відповідності з нормами Цивільного кодексу України доходи підопічного гроC мадянина від управління його майном витрачаються опікуном або піклувальником в інтересах підопічного і з попереднього дозволу органу опіки і піклування. Крім того, опікун не має права без попереднього дозволу органу опіки і піклування вчиC няти, а піклувальник давати дозвіл на укладання угод стосовC но відчуження, в тому числі і обміну чи дарування майна підоC пічного, здавання його в оренду, заставу, угод, що тягнуть за собою відмову від належних підопічному прав, поділ його майC на, а також вчинення інших угод, що призводять до зменшенC ня майна підопічного. Опікун, піклувальник, їх подружжя та близькі родичі не мають права укладати угоди з підопічним, за
445
Земельне право України
винятком передавання майна підопічному в якості подарунка чи в безоплатне користування, а також представляти підопічC ного під час укладення угод чи ведення судових справ між підоC пічним і дружиною опікуна або піклувальника і його близькиC ми родичами.
Все це однаково відноситься і до управління земельною ділянкою, що знаходиться у власності недієздатної особи. НаC гляд за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється оргаC нами опіки і піклування.
Земельне право виділяє декілька видів використання землі громадянами, зокрема:
для ведення приватного підсобного господарства;
для ведення садівництва, городництва, тваринництва, сінокосіння і випасання худоби;
житлового, дачного і гаражного будівництва;
для ведення іншої, крім приватного підсобного господарC ства, підприємницької діяльності.
До різновидності використання земель громадянами відноC ситься і використання службових земельних наділів, хоча в загальний перелік це використання традиційно не включаєтьC ся, а розглядається в межах правового режиму земель промисC ловості і транспорту.
Згідно з нормами Земельного кодексу України громадяни можуть одержувати земельні ділянки у власність для ведення приватного підсобного господарства без створення юридичної особи. Земельні ділянки надаються громадянам із земель, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади. Це моC жуть бути землі населених пунктів або землі запасу, придатні для сільськогосподарського використання.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі придбання за договором купівліCпродажу, дарування, міни, іншими цивільноCправовими угодами; приватизації зеC мельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; одержання у спадщину; виділення в натурі належної їм земельC ної частки (паю) внаслідок паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств. Громадяни набувають таC
446
Розділ XVI. Правовий режим земель фізичних і юридичних осіб
кож право приватної власності на земельні частки (паї) внаслC ідок паювання земель сільськогосподарських підприємств, усC танов та організацій.
Відзначальною ознакою земельних ділянок, що надаються для ведення приватного підсобного господарства, є їх розташуC вання, як правило, біля будинку. Але законодавством допусC кається можливість надання частини земельної ділянки за меC жами житлової зони населеного пункту. Це можливо у разі компактної забудови населених пунктів відповідно до їх генеC ральних планів та проектів планування і забудови. Землі для ведення приватного підсобного господарства надаються громаC дянам тими органами місцевої адміністрації, у віданні яких знаC ходяться дані земельні ділянки.
Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції можуть надавати в оренду земельні ділянки для випасання худоби і заготівлі сіна житеC лям сіл, селищ і міст за рахунок земель права державної і комуC нальної власності.
Громадянам із земель права державної і комунальної власC ності передаються у власність або надаються в оренду земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівC ництва. Громадяни використовують земельні ділянки, надані їм для садівництва, для закладання насаджень дерев і кущів, винограду, хмелю, спорудження необхідних будинків, будівель і споруд тощо.
Окремим громадянам за їх бажанням можуть надаватись в оренду земельні ділянки для городництва із земель державC ної і комунальної власності. Закладання багаторічних плодоC вих насаджень на земельних ділянках, наданих для городC ництва, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. У разі необхідності на даних земельних ділянках можуть будуватися тимчасові споруди для зберіганC ня інвентаря та захисту від негоди. Після закінчення строку оренди земельної ділянки, наданої для городництва, побудоC вані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.
447