Земельне право України

16.Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам

Кадастровий номер вперше присвоюють земельній ділянці на стадії кадастрових зйомок. При цьому використовують індексну карту об’єкта адміністративноCтериторіального устрою з поділом на кадастрові зони і кадастрові квартали та їхню нуC мерацію. При встановленні номера земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (фрагмента) необхідно дотримуватися тільки одного критерію – номер не повинен повторюватися. У процесі первинного обліку земельних ділянок до Реєстру зеC мельних ділянок бази даних Державного земельного кадастру заносять тільки ті земельні ділянки (з відповідними кадастроC вими номерами), які відведені в натурі і на які існують відповідні правові документи (державні акти, договори оренди, рішення місцевої ради та ін.), що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Зрозуміло, що без заздалегідь присвоєного кадастрового номера земельна ділянC ка не може бути занесена до Реєстру земельних ділянок. КадаC стровий номер земельної ділянки вказують також у Кадастровій справі на конкретну земельну ділянку і на кадастрових планах.

Кадастровий номер земельної ділянки не змінюється проC тягом усього періоду її існування в установлених межах. При зміні правового режиму земельної ділянки (включаючи передаC чу прав власності) її кадастровий номер не змінюється. У разі поділу земельної ділянки на декілька попередній кадастровий номер набирає статусу архівного, а новоствореним земельним ділянкам присвоюють нові кадастрові номери. При консолідації (об’єднанні) декількох земельних ділянок їхні попередні кадасC трові номери стають архівними, а новоствореній земельній ділянці присвоюють новий кадастровий номер. Аналогічно змінюються і кадастрові справи на земельні ділянки: деякі з них стають архівними, а на новостворені відкривають нові кадастC рові справи. Зв’язок між архівними та існуючими кадастровиC ми номерами земельних ділянок забезпечується відношенням

262

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

Реєстру земельних ділянок РСП – ЗД (Ретроспектива земельC них ділянок):

РСП – ЗД (КНЗД, КН*ЗД),

де КНЗД – кадастровий номер ЗД; КН*ЗД – попередній (архівний) кадастровий номер ЗД.

Такий підхід забезпечує можливість відстеження хронологC ічної послідовності еволюції земельних ділянок і встановлення їхніх атрибутів (кількісних, якісних, правових та ін.) на різних етапах існування земельних ділянок.

17. Особливості встановлення меж кадастрових зон і кадастрових кварталів

Розробка індексних карт об’єктів адміністративноCтериторC іального поділу (населених пунктів, сільських рад тощо) поляC гає в поділі відповідних територій на кадастрові зони та кадасC трові квартали з подальшим присвоєнням кадастрових номерів земельним ділянкам. При цьому важливе значення має встановC лення меж кадастрових кварталів. Серед можливих підходів найбільш поширеним є встановлення фіксованих меж кадастC рових кварталів. З цією метою можна використовувати осьові лінії доріг, лінії тротуарів, межі землеволодінь, червоні лінії тощо. Межа кварталу моделюється полігоном (або полілінією), що проходить через характерні точки (вузли) з фіксованими координатами. До недоліків такого підходу належить простороC ва нестабільність зазначених ліній, пов’язана з реконструкцією шляхів, змінами у містобудівній документації та ін. При цьому в межах кадастрового кварталу знаходяться як землі землекоC ристувань, так і землі загального використання, причому осC танні частково, оскільки вони розділені осьовими або іншими лініями на декілька частин. Це призводить до певних труднощів, пов’язаних із необхідністю перевизначення координат вузлів меж кварталів, ускладненням розрахунку балансу площ кадасC трових кварталів і кадастрових зон тощо.

263

Земельне право України

Перспективнішим, на наш погляд, є підхід, що базується на топологічному способі опису меж кадастрових кварталів, коли межі кварталів збігаються з межами землекористувань. У такоC му разі задають тільки топологію полігона межі кадастрового кварталу, тобто вказують лише номери тих меж (сторін) полC ігонів земельних ділянок, які є одночасно і складовими полігоC на межі кварталу. Конкретні значення координат вузлів при цьому не використовують. До переваг такого підходу слід віднеC сти й те, що полігони меж кварталів виділяють окремо землі землекористувань і землі загального призначення.

Розглянемо особливості цього підходу на прикладі поділу на кадастрові квартали умовного фрагмента кадастрової зони 01 населеного пункту (рис.10.2). Тут лініями виділено межі кадасC трових кварталів. Причому кадастровий квартал 0001 включає землі землекористувань (земельні ділянки 0001 – 0008), а каC дастрові квартали 002 та 003 – землі загального призначення (дороги, тротуари, землі під зеленими насадженнями та ін.). Площа кадастрового кварталу уявляється такою, що складаєтьC ся з набору земельних ділянок. Для цього використовують реC ляційне відношення типу “ціле – частина” (“об’єкт – підоб’єкт”) ККВ – ЗД (кадастровий квартал – земельна ділянка), яке має таку схему:

ККВ – ЗД (#ККВ, #ЗД),

де #ККВ – номер кадастрового кварталу;

#ЗД – номер земельної ділянки.

Для кадастрового кварталу 001 відношення ККВ – ЗД маC тиме вигляд, наведений у табл. 10.13.

264

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

Топологічна модель кадастрового кварталу 001 виражаєтьC ся відношенням ТП – КВ (топологічна модель кварталу), яке має таку схему:

ТП – КВ (#ККВ, #ЗД, #ПВ, #КВ),

де #ПВ – номер початкового вузла сторони полігона земельC ної ділянки;

#КВ – номер кінцевого вузла сторони полігона земельної ділянки.

Для кадастрового кварталу 001 відношення ТП – КВ матиC ме вигляд, наведений у таблиці 2.

Після вилучення з відношення ТП – КВ кортежів із стороC нами, що повторюються два рази (відмічені знаком *), одержуєC мо відношення М – КВ (межа кварталу), яке має таку схему:

М – КВ (#ККВ, #ПВ, #КВ).

Відношення М – КВ формується програмно і визначає ті сторони полігонів земельних ділянок, які є складовими полігоC на межі кадастрового кварталу. Аналогічний підхід застосовуC ють при формуванні меж кадастрових зон, тільки в такому разі топологічна модель кадастрової зони складається з кадастрових районів.

Запропоновані структура і порядок формування кадастроC вих номерів земельних ділянок та іншої нерухомості забезпеC чують унікальність кадастрових номерів у межах України і моC жуть бути використані для уніфікації міжвідомчої ідентифікації земельних ділянок та іншої нерухомості в різних автоматизоC ваних інформаційних системах, включаючи систему реєстрації прав. Використання топологічних моделей для встановлення меж кадастрових зон і кадастрових кварталів дозволяє ефекC тивніше використовувати індексні карти. Фіксована позиційC на структура кадастрового номера спрощує формування ноC мерів і дає можливість уніфікувати програмне забезпечення щодо їхнього опрацювання в базах даних Державного земельC ного кадастру.

265

Земельне право України

Таблиця 10.14

Топологічна модель кадастрового кварталу 001

266

Схема 10.2. Фрагмент кадастрової зони 01

267