Фузаріоз

Фузаріоз частіше спостерігається на головчастій капусті, рідше — на листковій, китайській, цвітній і брюссельській, кольрабі, а також на редьці, редисі, брукві й ріпі

Фузаріоз проявляється на розсаді і дорослих рослинах. Сім'ядолі й листки розсади жовтіють, і рослини відмирають. На поперечному розрізі черешків добре видно світло-коричневе кільце судин. Під мікроскопом на зрізі в просвітах судин помітна тонка багатоклітинна грибниця. Інколи спостерігається ураження кореня, проростків, внаслідок чого рослини гинуть до розкривання сім’ядолей. Більш дорослі рослини втрачають тургор, листки їх жовтіють і відпадають, качани утворюються недорозвинені або криві. На зрізах стебла і черешках листків спостерігається буре кільце судин, які пізніше темнішають, але не чорніють, як при судинному бактеріозі. Інколи верхівки качанів в'януть, а пізніше з'являється гниль.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Fusarium eonglutinans порядку Acervulales.

Гриб утворює одно-двоклітинні незабарвлені хламідоспори і може зберігатися в такому вигляді в грунті до 11 років. Рослини заражаються через чохлик кореня або клітини епідермісу і далі зараження поширюється по судинах у стебла й листки.

У парниках розвиток захворювання спостерігається при 12—18⁰ але більше проявляється при 20—25°. У польових умовах мінімальною температурою ґрунту для розвитку хвороби вважають 16—17°, а максимальною — 35°. Розвиток хвороби посилюється при недостачі в ґрунті калію.

Джерелом інфекції є заражений грунт і заражене насіння.

Шкідливість хвороби полягає в тому, що гине розсада, недорозвиваються дорослі рослини й посилюється загнивання качанів при зберіганні їх.

Заходи боротьби. Видалення і спалювання качанів, післязбиральних решток і обов'язково зяблева оранка плугом з передплужником.

Вирощування капусти та інших хрестоцвітих культур в сівозміні.

Зміїна ґрунту в парниках або дезінфекція його, а також парникових рам, коробів та інвентарю

КИЛА

Кила—дуже поширене захворювання хрестоцвітих культур. Зустрічається переважно в низинних місцях і заплавах. Хвороба уражує кореневу систему молодих і дорослих рослин капусти, ріпи, кольрабі, гірчиці, турнепсу, а інколи редису і брукви. Характеризується утворенням на коренях наростів і здуттів, які інколи досягають на дорослих рослинах значної величини. Зовні на молодих ростучих рослинах килу виявити дуже важко. Це можна зробити лише при ретельному огляді коренів розсади. У дорослих уражених рослин листки в'януть, жовтіють, головки недорозвиваються, а при сильному ураженні не утворюються.

Збудником хвороби є нижчий гриб Plasmodiophora brassicae порядку Plasmodiophorales. Він належить до облігатних. паразитів,

розвивається тільки в живих рослинах. Цикл розвитку його дуже складний. У ґрунті зберігаються спочиваючі спори, з яких навесні утворюються зооспори з одним джгутиком і проникають у рослини через кореневі волоски.

Наприкінці вегетації рослин, а також навесні під впливом ґрунтових організмів нарости руйнуються і спори потрапляють у грунт який і є джерелом інфекції. Спори проростають при температурі 6— 28° (оптимум 18—26°), при цій же температурі зооспори заражають, рослини. Вологість ґрунту має бути в межах 50—97% (оптимум 75—90%). Насиченість ґрунту вологою 98—100% перешкоджає розвитку паразита, оскільки він є аеробом.

У ґрунті спори проростають не всі одночасно. Вони залишаються життєздатними близько 6—7 років (швидше проростають у вологому і слабокислому ґрунті і повільніше — у слабозволоженому, і з підвищеною лужною реакцією). На знезаражені ділянки гриб може заноситись ураженою розсадою, іноді потоками води, дощовими черв'яками і комахами, що живуть у ґрунті.

Виявлено існування 6 біотипів PI. brassicae. Всі вони уражують білоголову капусту, а біотипи 1 і 3 — також брукву, суріпку і сухоребрик.

Шкідливість кили полягає в тому, що_: вона пригнічує рослини, оскільки корені не забезпечують надземну масу достатньою кількістю води і поживних речовин. При сильному розвитку кили урожай капусти може знизитись на 30—40 і більше процентів.

Заходи боротьби. Вирощування сортів, стійких проти кили. Не слід вирощувати капусту та інші хрестоцвіті культури на одному полі раніше як через .4— 6 років.

Вирощування здорової розсади. Використання в парниках свіжого незараженого ґрунту або знезаражування його.

Висаджування розсади в строки, визначені для кожного сорту. Під час пікірування і висаджування рослин у відкритому ґрунті треба старанно переглянути розсаду, вирощену без горщечків. Не можна висаджувати рослини з будь-якими наростами.

Підгортання рослин після поливу і підживлення, що сприяє утворенню додаткових коренів і поліпшенню розвитку рослин.

Боротьба з бур'янами, особливо з хрестоцвітими, в коренях яких нагромаджується і зимує паразит.

Видалення з поля хворих рослин разом з коренями, щоб запобігти загниванню і руйнуванню уражених коренів у ґрунті, а також збирання і видалення з поля післязбиральних решток.