Біла і сіра гниль

Біла і сіра гниль на капусті та інших хрестоцвітих культурах зустрічається скрізь. Частіше проявляється під час зберігання капусти. При білій гнилі зовнішні листки головок стають слизистими і; загнивають. На листках розвивається рясний білий ватоподібний наліт з численними плоскими чорними склероціями.

Під час зберігання уражені головки гниють і хвороба поширюється на здорові. На коренеплодах хрестоцвітих культур біла гниль викликає побуріння і розм'якшення тканин з утворенням білого нальоту з чорними склероціями.

Сіра гниль також викликає загнивання рослин, але при цьому розвивається порошистий сірий наліт з чорними склероціями.

Збудником білої гнилі є сумчастий гриб Sclerotinia selerotiorum порядку Helotiales. Поширюється він міцелієм; на рослинних рештках у ґрунті утворюються ніжні павутинні нитки, щільні білі кірочки, товсті тяжі.

Збудником сірої гнилі є також недосконалий гриб Botrytis cinerea порядку Hyphales.

Гриби розвиваються при температурі 3—30°. Вони уражують багато сільськогосподарських культур.

Джерелом інфекції є заражений грунт і уражені цими грибами інші культури. Збудники у формі склероціїв можуть заноситись в поле і з ураженим насінням.

Шкідливість білої і сірої гнилі дуже велика. Гриби руйнують міжклітинну речовину, оболонки клітин і викликають мацерацію тканини. При недбалому зберіганні капусти і коренеплодів хрестоцвітих культур втрати інколи досягають величезних розмірів:

Заходи боротьби. Суворо додержувати сівозміни.

Використання для насіння тільки здорових рослин. Забезпечення нормальної густоти насаджень і систематичне розпушування міжрядь, особливо після поливу.

Внесення під капусту повного мінерального, добрива з підвищеними дозами калію, який збільшує стійкість рослин проти гнилі.

Видалення і спалювання післязбиральних, решток, зяблева оранка плугом з передплужником.

Додержання чистоти в сховищах, обкурювання їх сіркою або обробка іншими дезінфекційними засобами.

Закладати на зберігання тільки здорові рослини. Капусту перевозити з поля із зеленими листками і видаляти їх тільки в момент укладання.

Температура під час зберігання капусти у сховищах має становити близько 1°, вологість повітря 90—95%. При виявленні гнилі капусту треба перебрати і видалити із сховищ уражені головки й коренеплоди.

2. Бактеріальні хвороби судинний бактеріоз

Проявляється на різних видах капусти та інших хрестоцвітих культурах у всіх фазах їхнього розвитку. Прояви хвороби на сходах - спостерігаються рідко. Характерними для неї є просвітлення сім'ядолей і в'янення рослин. Більш дорослі рослини в'януть. Кінці листків їх жовтіють, на них видно сітки почорнілих жилок. На зрізі жилок листків і качанів уражених рослин добре видно почорніння судинних пучків у вигляді крапок або штрихів При ранньому ураженні рослина недорозвинена і качан не зав'язується, а інколи рослина зовсім гине. Але здебільшого рослинам першого року бактеріоз завдає невеликої шкоди, дуже уражуються бактеріозом насінники. Навіть при слабкому ураженні навесні маточники стають нежиттєздатними. Жилки їх швидко чорніють, стебла недорозвинені. На них видно темні смуги, а на стручках — чорні блискучі плями різної форми і величини. Насіння в дуже уражених стручках недорозвинене.

Збудниками судинного бактеріозу хрестоцвітих культур є бактерії Xanthomonas campestris.

Джерела інфекції — заражене насіння, уражені качани, висаджені на насінники, і заражені рештки рослин. У період вегетації бактерії від хворих рослин до здорових передаються вітром, крапельками дощу, комахами та слимаками. Проникають бактерії в рослини через водяні пори, продихи, пошкодження комахами й механічні поранення. Потім вони проникають у судинну систему, де утворюють цілі зооглеї, викликаючи в'янення рослин.

У польових умовах при достатній вологості інкубаційний період триває 10—15 днів, а при низькій — подовжується до ЗО-днів.

Судинний бактеріоз часто є причиною загибелі молодих рослин, недорозвиненості головок звичайної капусти, зменшення об'єму суцвіть цвітної капусти, випадання насінників, погіршення якості врожаю — зниження процента сухих речовин, а також недобору насіння.

Заходи боротьби. Заготівля насіння із здорових або слабо уражених насінників. Попереднє (за 4—5 місяців) протруювання його. Дезинфекція парників. Видалення з парників уражених рослин.

На насінники не можна брати рослини з поля, де ураженість досягає 30%. З таких полів не слід закладати капусту на тривале зберігання, оскільки на ній буде посилено розвиватися слизистий бактеріоз.