Несправжня борошниста роса

Несправжня борошниста роса, або псевдопероноспора, частіше розвивається на огірках, рідше на динях і кабачках. Уражує переважно листки, на нижньому боці яких з'являються кутасті, спочатку жовті, а потім коричневі плями. Плями поступово збільшуються і часто зливаються. З нижнього боку листків у місцях плям утворюється рясний сірувато-фіолетовий наліт, який являє собою безстатеве спороношення збудника хвороби гриба Pseudoperonospora cubensis (з фікоміцетів порядку PeronosporaIes). Листки зморщуються, підсихають, буріють, стають крихкими й обпадають. При підвищеній вологості, особливо в парниках і теплицях, уражені несправжньою борошнистою росою листки гниють. Безстатеве спороношення гриба — зооспорангієносці із зооспорангіями, а статеве — ооспори.

Для проростання зооспорангіїв і ооспор потрібна крапельна волога. При проростанні зооспорангіїв виходять дводжгутикові зооспори, які й проникають у рослини.

Ооспори проростають і утворюють спочатку крупний зооспорангій, з якого і виходять зооспори. Кращою температурою для проростання зооспорангіїв і ооспор є 15—20°С.

Первинне джерело інфекції — уражені рештки рослин, в яких містяться ооспори.

Поширюється хвороба під час вегетації рослин зооспорангіями.

Заходи боротьби. Видалення і спалювання післязбиральних решток рослин та глибока зяблева оранка.

Вирощування огірків на одному й тому самому полі не раніше як через 2—3 роки.

Антракноз

Уражуються кавуни, дині й огірки, рідше гарбузи. Проявляється як у відкритому, так і закритому ґрунті на всіх надземних органах молодих і дорослих рослин і особливо на плодах. На листках з'являються округло-кутасті розпливчасті жовтуваті або буруваті плями, які підсихають і кришаться, внаслідок чого на листкових пластинках утворюються отвори. На стеблах плями довгасті, жовто-бурі або бурі і вдавлені. У цих місцях стебла часто надламуються, що призводить до загибелі рослин. На плодах плями різної величини; спочатку вони дрібні, буруваті, потім швидко збільшуються, поглиблюються і перетворюються у виразки. На поверхні виразок з'являються рожеві спорокупки, тому це ураження дістало назву «медянка». Згодом численні плями темнішають і часто розміщуються концентричними колами. Плоди, уражені в молодому віці, часто деформуються.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Colletotrichum lagena-rium порядку Acervulales. Гриб утворює тонкий багатоклітинний міцелій, який розміщується в тканинах рослини, переважно в субепідермальних.

У місцях ураження гриб закладає ложа конідіального спороношення. За несприятливих умов міцелій гриба, на якому формуються ложа спороношень, може перетворюватись у чорний склероцій.

Гриб може перезимовувати на рештках рослин конідіями або склероціями, які і є первинним джерелом інфекції. Інколи гриб може зберігатись у ґрунті у вигляді міцелію. Гриб у вигляді міцелію може зберігатись і в насінні, зібраному з уражених плодів.

У рослину гриб проникає через продихи листків, на інших органах — через дрібні поранення.

Інкубаційний період антракнозу залежно від вологості й температури триває 3—6 днів. Конідії гриба можуть проростати при температурі від 4 до 36° (оптимум 24—25°) і відносній вологості повітря 60—100 процентів.

Пряме сонячне освітлення затримує розвиток хвороби, чим і пояснюється посилення розвитку антракнозу в затінених місцях.

Шкідливість антракнозу полягає в зменшенні асиміляції листків і випаданні окремих рослин, зниженні врожаю і його якості. Дуже розвивається антракноз на плодах кавунів, динь і огірків під час транспортування їх.

Заходи боротьби. Додержання сівозміни — повторне вирощування гарбузових культур на одному й тому самому полі тільки через 6 років (склероції гриба довго зберігаються в ґрунті).

У парниках і теплицях перед сівбою загальна дезинфекція дерев'яних частин вапняним молоком чи розчином формаліну. Щоб уникнути застою вологи, треба парники й теплиці систематично провітрювати.

Видалення і спалювання післязбиральних решток рослин та оранка поля плугом з передплужником.