Бура, або оливкова плямистість огірка ( кладоспоріоз)

Збудник – гриб Cladosporium cucumerinum (класс Deuteromycetes, порядок Hyphomycetales ).

Вражає плоди, рідше листя і стеблі огірка у захищеному і відкритому ґрунті. Зазвичай проявляється у другій половині літа, коли вночі при різкому зниженні температури до 15 – 17 ⁰ підвищується вологість повітря, з’являється роса.

На плодах утворюються водянисті округлі плями, швидко збільшуються до 4 – 5 мм в діаметрі. Плями заглиблюються, утворюють язвочки з яких виступають жовті ( студеністі) краплі. Ці краплі твердіють і легко відриваються від язвочки. В умовах високої вологості на язвочках утворюється сіро-зелений оксамитовий наліт конідіального плодоношення гриба. Молоді плоди стають кривими деформованими і припиняють ріст.

На литтях з’являються округлі бурі плями з більш світлим центром і світлою облямівкою навколо плями. Це відрізняє оливкові плямистість від антракноза і бактеріоза.

Збудник зберігається на рослинних залишках, у ґрунті, дерев’яних конструкціях, а також на поверхні насіння.

Заходи боротьби. У відкритому ґрунті: вирощування стійких сортів; сівозміна ( плодозміна ); глибока зяблева оранка; обробіток бордоською рідиною при перших проявах хвороби; знищення уражених рослин; дезінфекція теплиць; знищення уражених рослинних залишків; дотримання оптимальних режимів температури (16-17⁰) і вологості повітря (80-85 %) в теплицях.

Аскохітоз

Збудник – гриб Ascochyta cucumis. Дуже небезпечне захворювання дорослих рослин огірка в період плодоношення. Проявляється у відкритому ґрунті. Уражує листя і стеблі, рідше плоди.

Починається захворювання у вузлах стеблин. Уражене місце підсихає, чорніє – це пікніди. Далі розповсюджується на стебла у вигляді сухих плям видовженої форми, які згодом вкриваються чорними крапками – пікніками. В уражених місцях часто з’являються тріщинки з крапельками ексудата світло-коричневого кольору і стеблі ніби розм’ягшуються.

При уражені прикореневої частини стебла,при перезволоженні грунту, рослина гине. При уражені лисків – плями крупні жовто-бурі, згодом світлішають, вкриваються пікнідами і відмирають. Черешки засихають і листя обвисають. Уражені плоди – чорніють, засихають або розм’ягшуються, як при мокрій гнилі.

Інфекція зберігається на рослинних залишках, у ґрунті, на насінні, в теплицях.

Сприяє розповсюдженню хвороби висока вологість, надлишок азотних добрив, порушення оптимальних умов вирощування в результаті чого рослини ослаблені.

Кореневі гнилі

Кореневі гнилі поширені скрізь і виявляються як у закритому, так і у відкритому ґрунті, уражуючи молоді й дорослі рослини огірків, динь і кавунів. При цьому листки в'януть, а рослини випадають.

Виникненню кореневої гнилі сприяє ослаблення рослин за несприятливих температурних і ґрунтових умов (підвищена вологість, утворення кірки та ін.). Хвороба особливо сильно проявляється в теплицях в умовах гідропоніки.

Стебла й корені розсади буріють і потоншуються. Сім'ядолі й молоді листки в'януть, внаслідок чого рослини поникають і випадають. Часто таке випадання буває вогнищами і його називають noляганням сіянців.

На уражених більш дорослих рослинах листки жовтіють і поступово в'януть, починаючи з нижніх. На нижніх частинах стебла і коренях буріє кора, кореневої мички немає, стебло розмочалюється.

Збудниками хвороби можуть бути недосконалі гриби родів Fusarium, Rhizoctonia, Sclerotinia та ін. Вони ведуть напівсапрофітний спосіб життя в ґрунті, а при ослабленні рослин, при великому поливі або випаданні: рясного дощу й зниженні температури ґрунту до 17—18° оселюються на них і викликають кореневі гнилі. Останні на більш дорослих рослинах зумовлюють різке зниження врожаю і передчасну загибель рослин.

Заходи боротьби. Додержання правильної сівозміни. У парниках і теплицях уникати надмірного поливу рослин, не допускати утворення ґрунтової кірки. Своєчасне провітрювання і додержання нормальної температури.

Дезинфекція парників і теплиць, заміна і знезаражування ґрунту в них.

На зрошуваних ділянках відкритого ґрунту додержання правильних строків і норм поливу.