Борошниста роса

Захворювання поширене в усіх районах бурякосіяння.Уражуються рослини першого і другого року вирощування.

Перші ознаки хвороби проявляються на листках з верхнього і нижнього боків у вигляді білого ніжного павутиння, яке швидко .розростається у білий суцільний наліт. Такий самий наліт можна спостерігати на стеблах і клубочках буряків. Пізніше наліт ущільнюється, і уражені органи рослин стають ніби посипані борошном, тому хвороба і дістала назву борошнистої роси. При струшуванні таких листків наліт пилить. У другій половині літа на нальоті з'являються спочатку бурі, а пізніше чорні клейстокарпії

Збудником захворювання є сумчастий гриб Erysiphe communis і. betae порядку Erysiphales. Гриб розвиває рясний екзогенний міцелій, прикріплюється до епідермісу органів рослин лопатевими апресоріями, від яких у клітини заходять гаусторії, що утворюють здуття на кінцях. За допомогою цих гаусторій гриб вбирає поживні речовини з рослин.

Під час вегетації рослин Е. communis ї. betae поширюється за допомогою конідій. Перезимовує гриб у вигляді клейстокарпіїв на рештках уражених рослин на поверхні ґрунту, на головках маточних буряків і клубочках насіння. У них формуються по 6—8 сумок з 4—6 сумкоспорами в кожній.

Сумкоспори дозрівають у сумках на початок і до середини літа ї є першим джерелом ураження рослин. перші прояви захворювання спостерігаються наприкінці липня і навіть пізніше.

Хвороба швидко поширюється в умовах сухої і жаркої погоди, коли температура повітря досягає 20—30°, а опадів мало. За таких умов рослини в'януть, що знижує стійкість їх проти ураження збудником борошнистої роси. При частому випаданні дощів грибниця Е. communis f. betae росте повільної спороношення утруднюється.

Гриб зберігається на рештках рослин, на поверхні ґрунту і на зимуючих буряках у формі клейстокарпіїв і міцелію.

Шкідливість борошнистої роси полягає у посиленні транспірації рослин, порушенні процесів синтезу цукрів та інших органічних сполук, погіршенні відтоку пластичних речовин у корінь, і а також у швидкому старінні листків.

Недобір урожаю коренів може досягати 24—28%, а цукру 19—24

Заходи боротьби

На зрошуваних землях своєчасні поливи, внесення органо-мінеральних добрив і підживлення. На незрошуваних ділянках оранка міжрядь після опадів та інші заходи для збереження вологи, що підвищує стійкість рослин проти борошнистої роси.

Глибока зяблева оранка плугом з передплужником, впровадження у виробництво стійких сортів буряків.

Іржа

Захворювання проявляється наприкінці весни або на початку літа на молодих листках у вигляді оранжевих більш-менш округлих плям 2—6 мм у діаметрі. Потім на місцях плям на верхньому боці листка з'являються дрібні світло-коричневі крапочки (спермагонії), а на нижньому — чашкоподібні вмістища спор (ецидїї).

Через 10—12 днів (звичайно у червні) на листках з'являються дрібні жовтувато-бурі уредопустули, інколи розміщені концентричними колами. Пізніше уредопустули спостерігаються не тільки на пластинках листків, а й на їхніх черешках, на стеблах висадків і навіть на клубочках бурякового насіння. До осені на місцях уражень утворюються коричневі, або чорні телейтопустули.

Збудником захворювання є базидіальний гриб Uromyces betae, що утворює всі стадії спороношееня на буряках. Навесні при температурі 7—8° телейтоспори проростають, утворюючи базидії з базидіоспорами. Останні, потрапивши у краплі води, проростають і ростковою трубочкою проникають у тканину листка. Через 18—20 днів при температурі 13—16° у місцях зараження утворюються жовті плями з спермагоніальним і ецидіальиим опороношенням. Ецидіоспори оранжево-жовті, одноклітинні, округлі, діаметром 17—26 мікронів.

Ецидіоспори проростають у краплях роси або дощу у вигляді росткової трубки, яка проникає в тканину рослини. Інкубаційний період з моменту ураження рослин від ецидіоспори до моменту прояву уредостадії при температурі 16— 20° триває від 11 до 24 днів.

За період вегетації гриб може утворювати кілька генерацій уредопустул з уредоспорами, чим і пояснюється посилений розвиток хвороби під кінець літа. Інкубаційний період з моменту ураження рослин від уредоспори до прояву нового покоління уредопустул з уредоспорами при температурі 16—22° триває від 10 до 17 днів. Розвитку уредостадії особливо сприяє тепла і волога погода.

При старінні уражених органів рослини й зниженні температури повітря у місцях утворення уредоспор і в нових місцях зараження з'являються темно-бурі телейтопустули з телейтоспорами.

Перезимовує гриб телейтоспорами і рідко уредоспорами на живих листках зимуючих буряків.

Часто телейтоспори зберігаються на голівках маточних буряків біля основи черешків, що залишаються необрізаними під час очищання коренів. Тому ецидіальна, стадія іржі проявляється насамперед на нижніх листках розетки висадків, які і є першим джерелом інфекції іржі навесні. Джерелом інфекції може бути і насіння, оскільки на ньому інколи утворюються телейтопустули.

В уражених іржею рослинах порушується фотосинтез, посилюються дихання і транспірація рослин, що призводить до передчасного відмирання листків, зниження врожаю та цукристості коренів буряків. Іржа може знизити цукристість коренів на 0,5—0,8 процентів.

Заходи боротьби. Після збирання буряків і висадків прибирання та силосування гички й висадкових коренів, глибока оранка плугом з передплужником.

Вибраковування перед викопуванням уражених рослин маточних буряків. Закладання коренів для висаджування слабко уражених рослин. Видалення соломи з-під висадків до весни. Протруювання насіння. Старанне очищення навесні коренів маточних буряків від паростків. Розміщення маточних і фабричних буряків на відстані не менше 1000 м від насінників.

При виявленні уредостадії іржі обприскування посівів 0,4%-ною суспензією 80%-ного цинебу або 1%-ною бордоською рідиною чи 0,3%-ною хлорсуспензією 90%-ного хлррокису міді.

Збирання і обмолот насінників з ділянок, уражених іржею, в останню чергу, щоб уникнути поширення телейтоспор.