Тема: хвороби гарбузових культур.

Мета: Вивчити основні ознаками найпоширеніших хвороб гарбузових культур.

Завданя: Скласти характеристику найпоширеніших хвороб гарбузових культур за формою 1.

Питання для розгляду:

5. Грибні хвороби.

6. Бактеріальні хвороби.

7. Вірусні хвороби.

8. Не інфекційні хвороби.

Питання для самостійної роботи: Захист рослин від хвороб, викликаних квітковими паразитами і напівпаразитами.

Форма 1

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб гарбузових культур.

Хвороба її назва та збудник	Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, скільки зберігає життєздатність)	Період прояву і симптоми ураження рослин	Шкодочинність		Заходи боротьби

Обладнання і матеріали: гербарій уражених хворобами рослин, кольорові фото хвороб, атласи хвороб, офіційне видання «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

1. Грибні хвороби.

Здебільшого на різних гарбузових культурах виявляються одні й ті самі захворювання. Проте характер їх прояву й шкідливість залежно від культури та умов її вирощування (у відкритому чи закритому ґрунті) дещо відрізняються, що зумовлює специфіку проведення заходів боротьби з ними.

Борошниста роса

Хвороба проявляється на всіх гарбузових рослинах, у відкритому ґрунті і в закритому — скрізь і є однією з найбільш шкідливих хвороб, особливо огірків. Проявляється у вигляді білого або рожево-сірого нальоту з верхнього і нижнього боку листків, потім на ньому з'являються темні крапки — плодові тіла збудників хвороби. Часто наліт утворюється на черешках листків, рідше на плодах. При ураженні борошнистою росою листки закручуються догори, стають крихкими і засихають, а при доторканні до них легко кришаться.

Збудником борошнистої роси огірків, динь і кавунів є два сумчастих гриба — Erysiphe cichoracearum f. сисиrbіtасеаrum і Sphaerotheca fuliginea f. cиcиmidis порядку Erysiphales.

При ураженні Е. cichoracearum f. cucurbitacearum наліт білий, значний, більше з верхнього боку листка. Плодові тіла — клейстокарпії утворюються рідко. Гриб більше поширюється в північних районах, значно менше — в південних.

Рослини, уражені грибом Sph. fuliginea f. cucumidis, мають рожево-сірий наліт, переважно з нижнього боку листків. Клейстокарпії утворюються частіше. Цей гриб зустрічається більше в південних районах, ніж у північних.

Обидва гриби на грибниці утворюють рясне конідіальне спороношення. Конідії розміщуються у вигляді ланцюжка на коротких конідієносцях. У центральних районах часто одна рослина може уражуватись обома грибами.

Під час вегетації рослин збудники борошнистої роси поширюються конідіями. Первинне весняне зараження рослин відбувається від сумкоспор, які дозрівають в клейстокарпіях на опалих листках навесні.

Оптимальною температурою для проростання конідій і сумкоспор є 25—27°. До вологи гриби не вимогливі, можуть проростати і заражати рослини при 20%-ній відносній вологості, хоч найбільш сприятливою для них є вологість 80—90%. Цим і пояснюється значний розвиток хвороби в місцях теплиці, які погано провітрюються і де застоюється волога.

Інкубаційний період розвитку борошнистої роси 5—7 днів. За один тільки місяць гриби можуть дати 4—5 поколінь конідіального спороношення.

Первинними джерелами інфекції є уражені рештки рослин, а під час вегетації — уражені рослини.

Шкідливість борошнистої роси дуже велика. Внаслідок ураження листків рослини недорозвиваються, утворюють дрібні плоди і невелику кількість. У польових умовах урожай огірків може знизитись від борошнистої роси на 20—ЗО, а в теплицях — більш як на 50—60 процентів.

Заходи боротьби. Видалення і спалювання післязбиральних решток рослин, глибока зяблева оранка.