Чорна гниль плодів

Зустрічається в багатьох районах. Проявляється, як правило, у вологу погоду при пізньому збиранні та зберіганні плодів.

На плодах (на верхівці чи збоку) спочатку з'являється невелика сірувата вдавлена пляма. Потім на плямах утворюється багато чорних пікнід, внаслідок чого плями стають чорними і шорсткими. Навколо них зберігається світла зона.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Diplodina destructiva порядку Pycnidiales, який проникає в плоди через різні пошкодження та механічні поранення. Збудник зберігається в ґрунті на уражених рештках плодів.

Заходи боротьби. Обприскування рослин 1 % -ною бордоською рідиною за 5—7 днів до початку збирання плодів.

Видалення уражених плодів з поля, місць достигання і зберігання. Збирати і перевозити плоди треба обережно.

Глибока зяблева оранка після збирання врожаю.

Верхівкова гниль

Досить, поширене захворювання плодів при вирощуванні у відкритому ґрунті і в теплицях. Уражуються зелені й достигаючі плоди.

На верхівці плоду спочатку з'являється більш зелена водяниста пляма порівняно із здоровою частиною. Проте ця ознака хвороби короткочасна і більше проявляється в теплицях. Найбільш характерним проявом верхівкової гнилі є утворення на верхівці плоду бурих, плоских, концентричних, трохи вдавлених плям плоди до моменту достигання обпадають і мають недоброякісне насіння. Більшість дослідників вважає, що причиною такого типу ураження є бактерії Bacterium licopersici. Інші доводять, що першопричиною хвороби є висока температура й нестача вологи. У теплицях особливо часто спостерігається верхівкова гниль, коли температура повітря досягає ЗО—32°. У відкритому ґрунті в суху й жарку пагоду посилюється випаровування вологи з листків, коренева система не встигає забезпечувати надземну масу водою, внаслідок чого частина вологи надходить . з плодів у листки. За таких умов відбувається плазмоліз і частина клітин плоду відмирає, з'являються характерні симптоми хвороби. Є дані про підсилення верхівкої гнилі плодів на ґрунтах з недостатньою і надмірною кількістю кальцію. Значне ураження спостерігається і на засолених ґрунтах.

Крім описаної форми верхівкової гнилі плодів помідорів, зустрічається утворення на верхівках плодів різної стиглості сірих плям з широкими темними або світлими колами, тканина яких швидко розм'якшується. У таких ураженнях також містяться бактерії. Вважають, що верхівкова гниль плодів помідорів є комплексною хворобою; в одних випадках першопричиною її бувають бактерії, в інших несприятливі умови росту і розвитку рослин сприяють легкому поселенню бактерій, що і призводить до розвитку гнилі.

Верхівкова гниль — досить шкідливе захворювання. В окремі роки хвороба уражує до 20—30% плодів.

Заходи боротьби. Заготівля насіння тільки із здорових плодів і протруювання його.

Додержання сівозміни з повторним вирощуванням помідорів на тій самій ділянці через 3—4 роки, а в теплицях — дезінфекція ґрунту.

Регулювання водного режиму ґрунту під час вегетації рослин. У теплицях при зав'язуванні плодів треба своєчасно поливати рослини і не допускати, підсушування ґрунту, провітрювати теплиці і провадити інші заходи, які сприяють зниженню температури в них.

У відкритому ґрунті на поливних ділянках треба додержувати правил зрошування і агротехніки вирощування помідорів, що зменшує нагрівання ґрунту. Не слід висаджувати помідори, на підвищених місцях і схилах, які швидко просихають, бо при цьому ураження плодів хворобою посилюється.

Вапнування ґрунтів з недостачею кальцію, а при надмірній кількості його — внесення суперфосфату.

Внесення під помідори тільки добре перепрілого гною. Треба уникати однобічного внесення азотних добрив.