В'янення пасльонових культур

Дуже поширене захворювання, яке проявляється тільки на дорослих рослинах. Характерні прояви його — поступове або швидке в'янення рослин, яке в одних випадках починається з нижніх листків, в інших — з верхніх. На розрізі зів'ялої рослини помітне побуріння судин.

Характер в'янення рослин залежить від патогену.

В'янення помідорів можуть викликати недосконалі гриби Verticillium alboatrum, Verticillium bulbigenum var. lycopersici і Vermicularia atramentaria, а також бактерії Corynebacterium michiganense (див. бактеріальний рак) і Pseudomonas solanacearum.

При ураженні V. albo-atrum листки, починаючи з нижніх, повільно жовтіють і в'януть. На зрізаному стеблі в просвітах судин видно багатоклітинну безбарвну грибницю.

V. bulbigenum var. lycopersici викликає швидке в'янення рослин, а листки подекуди зберігають нормальне забарвлення. На зрізі стебла в просвітах судин видно тонкий безбарвний міцелій.

V. atramentaria викликає поступове в'янення рослин, яке починається з верхніх листків. Уражені рослини легко висмикуються, оскільки корені руйнуються і на них утворюються дрібні чорні склероції, заглиблені в тканину. Гриб утворює спороложе з довгими чорними щетинками.

При ураженні Pseudomonas solanacearum рослини, починаючи з нижніх листків, в'януть швидко. З надрізу уражених стебел легко витікає білий слиз з великою кількістю бактерій. Розвиваються бактерії при температурі 10—41°. Крім помідорів, вони уражують картоплю та інші пасльонові культури.

Збудники хвороби проникають у рослину через кореневу систему в місцях поранення. Розповсюджуючись у рослині, патогени можуть проникати в плоди і насіння.

Джерелами інфекції в'янення є уражені рештки рослин у ґрунті і заражене насіння.

Шкідливість хвороби залежить від строку її прояву. При ранньому ураженні рослини неутворюють плодів, при більш пізньому — в період формування плодів зменшується їх розмір і кількість.

Заходи боротьби. Додержання правильної сівозміни з повторним вирощуванням пасльонових на одному й тому самому полі через 3—4 роки.

Заготівля насіння тільки із здорових плодів і на неуражених ділянках.

Протруювання насіння.

Дезінфекція ґрунту в парниках і теплицях.

Позакореневе підживлення 1%-ною аміачною селітрою в суміші з суперфосфатом або суперфосфатом з калійною сіллю.

2.Бактеріальні хвороби бактеріальний рак помідорів

Хвороба зустрічається у багатьох місцях і не вважається карантинним об'єктом. Бактеріальний рак може проявлятися на помідорах протягом вегетації рослин. Розрізняють два типи ураження помідорів бактеріальним раком: дифузне і місцеве. При дифузному ураженні розсада в'яне і гине, на більш дорослих рослинах проявляється в'яненням листків і гілочок.

Часто спостерігається однобічне в'янення — спочатку часточок листка з одного боку, а потім всього листка. При надрізанні ураженого листка видно затемнення судин. Пізніше на стеблах з'являються поздовжні темні смуги, на яких можуть утворюватися поздовжні тріщини. На поздовжньому і поперечному зрізах стебла також добре видно почорніння судинно-волокнистих пучків.

На дифузно уражених рослинах плоди виродливі, а насіння, яке формується в них, темного кольору і не сходить. Інколи при незначному ураженні плоди мають нормальний вигляд, але на розрізі їх помітні тяжі (жовті маси бактерій), які досягають насінних камер. У таких плодах насіння не втрачає схожості, але несе інфекцію бактерій.

Місцеве ураження спостерігається на більш дорослих рослинах і виявляється на всіх органах. При цьому на листках, черешках, стеблах і плодоніжках хвороба проявляється у вигляді дрібних коричневих виразок, а на плодах — плямистістю, яку називають «пташине око».

На нестиглих плодах плями білі з маленькими темними тріщинами в центрі, а на стиглих — коричневі, оточені світлим ореолом. Здебільшого вони з'являються на плодах групами і розміщуються переважно ближче до плодоніжки.

Збудником хвороби є бактерії Сorynebacterium michiganense. Оптимальною температурою розвитку бактерій вважається 25—27°, а при температурі 50—63° вони гинуть

Бактерії проникають у рослини в місцях поранень і уражують насамперед судинну систему.

Джерелами хвороби є уражене насіння і рештки рослин, які до весни не встигли перегнити. На рештках рослин бактерії залишаються життєздатними не більше року, а в насінні — від 2,5 до 3 років. Під час вегетації рослин інфекція бактеріального раку може поширюватися комахами, крапельками дощу та інвентарем, яким користуються під час догляду за культурою.

Бактеріальний рак — дуже шкідливе захворювання, недобір урожаю при значному ураженні рослин хворобою може становити 92, а при слабкому — до 24 процентів.

Заходи боротьби. Заготівля насіння тільки із здорових плодів на неуражених ділянках помідорів. Обов'язкове протруювання його.

Дезинфекція парникових рам, коробів і інвентаря. Землю для парників беруть з ділянок, на яких помідори не вирощували протягом трьох років, або використовують парникову суміш, приготовлену в самозігрівальних купах.

Для висаджування у відкритий грунт слід брати розсаду з парників, у яких не виявлено захворювання. Одиничні уражені рослини треба негайно знищувати. На уражених ділянках пасинкувати і щеплювати рослини можна тільки в безвітряну й суху погоду. Здорові плоди збирати окремо від уражених. Після збирання врожаю всі рослини вирвати з коренями і знищити, а поле восени переорати плугом з передплужником.

Додержання правильної сівозміни. Забороняється садити помідори на одному й тому самому місці раніше як через три роки. У районах, де спостерігається захворювання помідорів на рак, треба впроваджувати стійкі сорти.