Запис, контроль і редагування керуючої програми.

Рукопис керуючої програми записують на програмоносій з якого СЧПК послідовно зчитує інформацію і відправляє керуючі імпульси на виконавчі органи верстату. Програмоносіями служать перфострічки, магнітні стрічки, перфокарти, дискети, компакт диски, а також внутрішня пам’ять верстату. Запис програми на програмоносій виконують з допомогою спеціальних влаштувань підготовки даних. Програма на перфорованих програмоносіях заноситься шляхом пробивки отворів у відповідній до коду ISO-7bit послідовності на умовних 8-ми доріжках, з яких 7-м являються інформаційними і 1-на доріжкою парності.

Програма на магнітних програмоносіях заноситься шляхом нанесення магнітних штрихів у відповідній до коду ISO-7bit послідовності на умовних 8-ми доріжках, з яких 7-м являються інформаційними і 1-на доріжкою парності.

Запис КП на програмоносії можна проводити різними методами:

I. Ручне програмування, при якому збір і нанесення її на програмоносій здійснює технолог - програміст, використовуючи ВПДЛ.

II. Машинне програмування з допомогою ЕВМ, при якому окремі елементи впорядкування інформації виконує програміст, а такі роботи, як кодування інформації, визначення переміщень інструментів, вибір режимів різання і оптимальної послідовності виконання переходів та інше виконує ЕВМ.

III. Машинне програмування біля верстату оснащеного мікропроцесорною СЧПК (запис програми в пам’ять верстату з пульта верстату).

Такі методи програмування виконують в режимі діалогу між СЧПК і оператором – програмістом. Дуже часто окремі елементи зв’язані з розрахунками виконує СЧПК, в складі якої знаходиться міні ЕВМ або мікропроцесор.

IV. Запис керуючої програми на програмоносій з міні касети, або електронної пам’яті

1- інформація про креслення деталі.

2 – технологія обробки і технологічне обладнання.

3 – інформація про технологічну оснастку.

4 – розрахунок програми на клавішних апаратах.

5 – підготовка програми.

6 – запис програми з використанням розрахунків ЕВМ.

7 – підготовка перфострічки з використанням ЕВМ.

8 – ЕВМ.

9 – програма мікропроцесора на мові процесора.

10 – програма пост процесора для конкретного верстату.

11 – перфострічка з керуючою програмою.

12 – УЧПУ верстату з заданням програми на перфострічці.

13 – верстат.

14 – магнітна міні касета або диск електронної пам’яті.

15 – влаштування запису програми на магнітну міні касету або блок електронної пам’яті.

Запис кп на перфострічку.

Запис КП на перфострічку здійснюється з допомогою влаштувань підготовки даних на перфострічці (ВПДП).В склад ВПДП входить друкарська машинка, перфоратор і влаштування зчитування та контролю перфострічки. Секретар – друкарка, набравши текст рукопису програми, посилає команду на перфорацію перфострічки. Після перфорації перфострічки ВПДП має функції перевірити про перфоровану кодову інформацію, виконавши з неї друк для порівняння з рукописом, перевірити перфострічку на парність, а також виконати необхідну кількість дублікатів перфострічки. Основна перевага перфострічки над магнітною стрічкою – це можливість візуального контролю кодової інформації і можливість її безпосереднього редагування шляхом пробивки відсутніх отворів, або заклеювання випадкових. Як недолік – порівняно мала кучність запису інформації, що приводить до значного збільшення габаритів програмоносія по відношенню до магнітних. Магнітні програмоносії не підлягають візуальному контролю, мають властивість розмагнічуватись і псувати несучу інформацію при попаданні в магнітне поле.

Буквенно-цифровий код ISO-7bit побудований на двійково-десятковому коді представлення цифр і букв. Він полягає в тому, що на 7-ми інформаційних доріжках перфострічки можна у кодовому виді представити керуючу програму.

Для того, щоби освоїти методику кодування необхідно вивчити і запам’ятати наступне:

Для кодування числового значення пробивають отвори на відповідних δ1-δ4 доріжках. Наприклад для кодування числа 5= 0*2³+1*2²+0*2¹+1*2⁰ – це означає, що на першій доріжці (1*2⁰) необхідно пробити отвір (про це свідчить присутність числа 1). На другій доріжці (0*2¹) – отвір не пробивають (про це свідчить присутність числа 0) і тд. Крім цього обов’язково пробивають доріжки δ5 і δ6, які вказують на те , що закодовано число 5, а не п’ята буква.

Нижче приведено загальну діаграму кодування, суть якої полягає в знанні послідовності букв латинського алфавіту і спрощує можливість запам’ятати методику кодування.

При не автоматизованій підготовці керуючих програм використовують спеціальні влаштування (ВПДПС) – влаштування підготовки даних на перфострічці.

В склад ВПДПС входить:

1. електрифікована друкарська машинка;

2. перфоратор;

3. зраховуюче влаштування;

4. електронний блок управління.

Друкарська машинка оснащена клавіатурою, яка забезпечує друкування букв і символів згідно з кодом ISJ 7bit.

Перфоратор призначений для пробивки отворів, стикується з друкарською машинкою і автоматично відображає у виді пробитих і не пробитих отворів цю інформацію у визначеній послідовності, яка послідовно набирається на клавіатурі друкарської машинки.

Зраховуюче влаштування служить для зчитування пробитої інформації на перфострічці і перетворення її з допомогою електронного блоку втекстову інформацію.

Електронний блок управління служить для стикування складових робочого місця програміста і забезпечує нормальну роботу влаштування.