Опорні точки деталі.
Кожну окрему деталь можна розглядати, як сукупність різних фігур, з’єднаних в одне ціле.
В результаті їх, умовно скажемо, з’єднання утворюються лінії з’єднання.
Точки перетину цих ліній називають опорними точками деталі (точки 1,2,3,4,5,6,7).
Очевидно, що для того щоб зарисувати контур деталі олівець повинен побувати в точках 1,2,3,4,5,6,7,8 (інша частина контуру симетрична ).
Помістивши деталь в координатну систему X,0Д,Z ,визначають координати опорних точок 1,2,3,4,5,6,7,8.
Відомо, що при наявності комп’ютерного і програмного забезпечення по заданих координатах можна побудувати заданий контур на моніторі комп’ютера. Якщо стикувати комп’ютер з графопобудовником, можна одержати креслення контуру на форматі. Аналогічно проводиться механічна обробка заготовок на верстатах з ЧПК. Система ЧПК відіграє роль комп’ютера, а верстат роль графопобудовника. Програма обробки, яка несе інформацію про технологію обробки і геометричні переміщення, обробляється системою ЧПК і перетворюється у відповідні імпульси для керування робочими органами верстату. У графопобудовника вершина олівця повинна побувати в опорних точках 1,2,3.4,5 і т.д. і рухатись послідовно по заданій траєкторії, а на верстаті (наприклад токарному) вершина різця виконує роль вершини олівця, знімаючи з заготовки шар матеріалу і надаючи їй заданої форми, розмірів і конфігурації.
Поняття про еквідістантний контур.
Часто вершина різця не гострокінцева, а радіусна. Суттєвим прикладом може бути фрезерна контурна обробка кінцевими фрезами. Центр фрези у таких випадках повинен бути віддалений від заданого контуру деталі на величину радіуса фрези. Тому для одержання правильної форми контуру, розмірів і конфігурації будують еквідістантний контур, визначають його опорні точки і визначають їх координати. В геометричній інформації в програмі задають координати опорних точок еквідістанти. На нижче приведеній схемі точки 5,6,7,8 опорні точки еквідістанти.
Еквідістантний контур – це геометричне місце точок. рівновіддалених від заданого на величину радіуса інструменту.
Еквідістантний контур складається з елементарних окремих еквідістант, з’єднаних між собою.
Еквідістанта до прямої ділянки контуру – пряма, віддалена від нього на величину радіуса.
Е
квідістанта
до дуги кола – дуга того самого з тим
самим центральним кутом і радіусом
більшим, або меншим на величину радіуса
інструменту.
Еквідістанта до ламаної ділянки контуру - сукупність
еквідістант, з’єднаних між собою траєкторію переходу.
Гострі ламані ділянки контуру деталі слід проходити по найкоротшій траєкторії - по радіусній, з перебігом на величину радіуса, але не по шляху перетину еквідістант.
.
Ручний розрахунок координат опорних точок еквідістанти трудомісткий. Незручність полягає ще в тому, що при зміні радіуса інструменту необхідно координати перераховувати. Цього недоліку позбавлені сучасні СЧПК, які мають в своєму складі блок “Еквідістанта”. Такі системи дозволяють робити геометричний опис контуру деталі по його реальних координатах, не виконуючи побудову еквідістантного контуру. Блок “Еквідістанта” сам будує еквідістантний контур і розраховує координати опорних точок еквідістанти. Тому програма обробки складається по реальних координатах контуру деталі і додатково в програму вноситься радіус інструменту.