Вимірювання вологості повітря На станціях використовуються два методи вимірювання вологості повітря: психрометричний метод в теплу пору року та гігрометричний – у холодну.

Психрометричний метод заснований на залежності інтенсивності випаровування із водної поверхні від дефіциту насичення водяною парою повітря, яке дотикається до неї.

Прилади, які вимірюють вологість психрометричним методом називаються психрометрами. Застосовуються два види цих приладів: станційний психрометр без примусового обдування і аспіраційний психрометр, в якому використовується обдування резервуара змоченого термометра із постійною швидкістю. Аспіраційний психрометр побудований так, що дозволяє проводити вимірювання при будь-яких погодних умовах без будь-якого додаткового захисту від Сонця та вітру, тобто може використовуватися під час експедицій.

Загальним недоліком усіх психрометрів являється обмежене їх застосування при температурах нижче –10˚С. При більш низьких температурах вологонасиченість повітря стає дуже малою, у результаті чого навіть незначні неточності у відліках по термометрах призводять до значних похибок при розрахунку самих значень вологості.

Станційний психрометр представляє собою пару ртутних психрометричних термометрів, які розміщені у метеорологічній будці на спеціальному штативі. Резервуар правого термометра обв’язаний батистом, кінець якого опущений в стаканчик з дистильованою водою (змочений термометр). Лівий термометр – сухий. Будка має стінки у вигляді подвійних жалюзей, що навіть при сильних вітрах не приводить до значного підвищення швидкості всередині будки, але в той же час має місце гарний повітряний обмін всередині.

Аспіраційний пристрій аспіраційного психрометра забезпечує обдування резервуара термометра із постійною швидкістю 2 м/с. Крім того самі термометри захищені від Сонця. Це робить прилад самим надійним при визначенні температури і вологості повітря.

Рис. 1.6 Психрометр станційний.

Рис. 1.7 Аспіраційний психрометр МВ-4М. 1 – гумова груша; 2 – затискач; 3 – піпетка; 4 – захист від вітру; 5 – крюк підвіс; 6 –ключ заведення; 7 – віконечко; 8 – головка аспіратора; 9 – трубка; 10 і 11 – сухий та змочений термометри; 12 – захисні планки; 13 – трійник; 14 ізоляційні втулки; 15 і 16 –захисні трубки.

Гігрометричний метод заснований на здатності деяких тіл змінювати свої лінійні розміри (деформуватися) при зміні вмісту у повітрі водяної пари (знежирене людське волосся, органічні плівки). Це і покладено в основу роботу гігрометрів та гігрографів. У гігрометрах деформація волосся або плівки за допомогою системи ричагів передається на показник стрілки, а в гігрографах – на перо, за допомогою якого виконується запис на стрічці барабану, що обертається. Усі прилади цього типу відносні. Хоча їх шкали і відградуйовані в значеннях відносної вологості, проте у відліки за приладами треба вводити спеціальні поправки, одержані за результатами паралельних спостережень по станційному психрометру.

Волосний гігрометр в зимовий час при температурах –10˚С і нижче являється основним приладом, так як більш точний у інших умовах психрометр не може працювати при низьких температурах. Переводний графік гігрометра будується раніше шляхом паралельних спостережень протягом 1–1,5 місяця по психрометру і гігрометру до настання стійких морозів. Відліки відносної вологості, що знімаються з гігрометрів, переводяться у виправлені значення по переводному графіку.

Гігрографи випускаються як волосяні, так і плівкові. Обертання барабану як і у термографа – добовий і тижневий. Значення відносної вологості, зняті з стрічки, переводяться у виправленні значення по переводному графіку, одержаному аналогічно графіку гігрометра.

Рис. 1.8 Гігрометр 1– знежирене волосся; 2 – гвинт регулювання; 3 – дужка; 4 – ричажок; 5 – стрілка; 6 – шкала

Рис. 1.9 Гігрограф. 1 – барабан; 2 – смугова пружина; 3 – пучок волосся; 4 – ричажок, 5 – вантаж; 6 –-ричаг із стрілкою.