1.2.1 Розподільча хроматографія
Розподільча хроматографія ґрунтується на різниці у величинах коефіцієнтів розподілу окремих компонентів розчину між двома розчинниками, які не змішуються[3, 13, 88].
В заледності від застосованої апаратури розподільча хроматографія поділяється: на колонці – колон очна хроматографія; на папері – паперова хроматографія; у тонкому шарі адсорбенту – тонкошарова хроматографія; на установці для газорідинної хроматографії – газорідинна хроматографія.
Колоночна хроматографія
Хроматографічну колонку заповнюють носієм (адсорбентом), який обробляють нерухомим розчинником. Адсорбуючись на поверхні носія, розчинник утворює на ньому рідку плівку. Далі через колонку пропускають другий розчинник (рухомий) з розчиненою в ньому аналізуючою сумішшю. Якщо компоненти суміші мають різну розчинність в рухомому і нерухомому розчинниках, тобто різний коефіцієнт розподілу
К=Срух./Снерух. , (1.14)
то речовини рухатимуться в колонці з різною швидкістю.
Найлегше вимивається компонент, який має найбільший коефіцієнт розподілу. Цей компонент міститься в перших порціях елюату.
1.3.Тонкошарова і паперова хроматографія Паперова розподільча хромаиографія
На смужку хроматографічного паперу наносять краплю досліджуваної речовини. Кінчик смужки занурюють у розчинник (рис.1.15). Під дією капілярних сил розчинник піднімається вверх і захоплює досліджувану речовину.
Складові частини речовини, мають різну сорбційну здатність, рухаються з різною швидкістю, що і призводить до їх поступового розділення. Через деякий час складові компоненти речовини знаходитимуться в різних частинах хроматограми (рис. 1.15 б, в, г). Фронт розчинника знаходиться значно вище (д). Точка (а) – старт нанесеної краплі.
По закінченні розділення речовин папір висушують і потім оприскують реактивом, якій утворює зафарбовані сполуки з розподілюючими речовинами. При цьому з'являються зони у вигляді зафарбованих плям, які дозволяють встановити наявність окремих компонентів.
Рис.1.15. Установка для паперової розподільчої хроматографії
Кожна речовина має певну швидкість переміщення, яка характеризується так званим коефіцієнтом Rf:
Rf=Lx/Lp, (1.15)
де Lx і Lp – відстані, пройдені досліджуваною речовиною і
фронтом розчинника.
В зв’язку з тим, що хроматографічний папір (спеціальні сорти фільтрованого паперу), що використовується в даному методі, має в своїх порах воду (20-22٪), в якості іншої фази використовуються органічні розчинники.
Паперова хроматографія в поєднанні з застосуванням органічних реактивів дозволяє провести аналіз складних сумішей речовин. На одній хроматограмі за допомогою одного реактиву можна виявити ряд речовин, так як для кожної речовини характерно не тільки відповідний колір, а також певне місце локалізації на хроматограмі.
Використання паперової хроматографії має ряд суттєвих недоліків: незалежність процесу розділу від складу і властивостей паперу, зміни складу води в порах паперу при зміненні умов збереження, дуже низька швидкість хроматографування (до декількох діб), низьке відтворення результатів. Ці недоліки серйозно впливають на поширення паперової хроматографії як хроматографічного методу. Тому можна вважати закономірністю появу хроматографії в тонкому шарі сорбенту – тонкошарової хроматографії.