1─Пластмасовий корпус; 2 ─теплоізолуційна посудина; 3 ─подвійниі круглий отвір;

4 ─Мікропориста гумова пластинка; 5 ─два отвори в пластинці; 6 ─поглинач.

Обігрівач (рис.1.6) має двухстінний пластмасовий корпус 1 висотою 180 мм, довжиною 105 мм і шириною 85 мм. Між зовнішньою і внутрішньою стінками корпуса запресований теплоізоляційна посудина 2. Корисний об’єм обігрівача складає 500 мл. Верхня грань корпусу має подвійний круглий отвір 3 діаметром 50 мл, який закривається через касетну прорізь пружною мікропористою гумовою пластинкою 4 товщиною 12 мм. По довгій осі пластинки просвердлено два круглих отвора 5 діаметром 7 і 15 мм, між якими знаходиться тонкий розріз довжиною 11- 12мм. В розріз вставляють поглинач 6 так, щоб його тонка трубка проходила через менший отвір, а товста ─ через більший, і опускають до кінця в пластину нижньої поверхні кулі. Така конструкція кришки обігрівача забезпечує достатню термоізоляцію внутрішньої порожнини.

Безпосередньо перед початком відбора проби в обігрівач наливають через великий отвір в мікропористій пластинці теплу воду, потім вставляють поглинач з реагентом, після чого проводять аспірацію повітря в встановленому по методиці визначення оптимальному режимі.

В закордонній практиці лабораторних досліджень атмосферного повітря для відбору проб викорис-товують контейнери із скла, металу, пластмаси. Необхід­но щоб матеріал контейнера був інертним по відношенню до речо­вин, які ми аналізуємо. На рисунку (рис.1.7.) зображено скляний контейнер ,з яко­го з допомогою вакуумної системи чи аспіраційного пристрою перега­няють повітря в попередньо приєднану до нього газову піпетку.

Рис.1.7. Посудини дя відбору проб повітря.

Рис. 1.8. Проточний кріогенний вловлювач для відбору проб повітря.

В багатьох випадках ,особливо при недостатній чутливості методу аналізу, рекомендується багаторазове концентрування в 100 і більше разів мікрокомпонентів при одночасному відділенні їх від кисню , азоту, діоксиду вуглецю і води без зміни хімічного складу про­би. Це досягається методом вимерзання.

Газоподібні компоненти часто можна концентрувати простим перепуском повітря через креогенну ло­вушку (рис.1.8), температуру якої підтримують з допомогою рідкого азоту при -196⁰С. При такій температурі більшість речовин знаходяться в твер­дому стані. Азот і кисень видаляють із проби при температурі 196⁰С з допомогою вакуумного насосу або дають випаруватись, підвищівши тем­пературу на 10-20⁰С. Діоксид вуглецю відкачують, підвищівши темпера­туру до -100⁰С. Для фізичного поділу речовин, присутніх в мікро­кількостях, використовують широкий набір охолоджувальних (кріоста­туючих) сумішей. Підвищення ефективності вимерзання досягають з до­помогою набивки скляних кульок, скловати і інших інертних матеріа­лів. Разом з тим застосовують найбільш селективну хімічну адсорбцію з використанням твердих зернистих сорбентів, а також різних рідких середовищ для розчину і хімічного зв’язування шкідливих домішок, що входять до складу повітря.

В ідомим досягненням в області відбору проб повітря є поглинання малих концентрацій токсичних домішок ультратонкою плівкою хімічних абсорбентів, що наносяться на інерт­ний субстрат, подрібнене скло (скляна крупа). Перевагами плівкових вловлювачей (рис.1.9), в порівнянні з рідинними поглиначами, є велика швидкість аспірації і можливість застосування в польових умовах. (рис. 1.9)

Рис.1.9. Пробірка з плівочним вловлювачем і сітчатим дном: