62. Чинники пропозиції та їх класифікація.

Пропонування — це кількість товару, яку виробники готові і згодні виготовити і запропонувати за дану ціну, на даному ринку протягом конкретного часу. Закон пропонування стверджує, що виробники вважатимуть доцільним спрямувати більшу кількість ресурсів на виробництво даного товару за відносно більш високого рівня ціни на нього.

Чинники пропозиції ( к-ість продукції, яку буде запропоновано на ринку загалом та к-ість прод, яку може поставити на ринок п-во; запаси прод у п-ва та конкурентів; витрати на в-во і реаліз прод; ціни на ресурси; податки, акцизи та інші платежі + відрахув в держ та сусп.-ні фонди.; прибуток та особл його розподілу в процесі формув інвестицій, дивідендів, страх фондів)

Зміна обсягів пропонування може статися внаслідок зміни умов виробництва і поставок товарів на ринок, а саме:

• зміни цін елементів виробництва (заробітна плата персоналу, вартість засобів виробництва): що вищі такі ціни, то менше пропонування, бо вони безпосередньо впливають на собівартість;

• кількість підприємств: що їх більше, то більші обсяги пропонування;

• рівень розвитку технології: що вона досконаліша, то більше пропонування;

• ціна товару: що вона вища, то більше пропонування.

Крім попиту і пропонування чинниками, які формують конкретну ситуацію в ціноутворенні і які досліджують за розробки цін, є:

• стан грошової сфери: що більша купівельна спроможність грошей і сприятливіший валютний курс, то більша можливість підвищення рівня цін, їх багатоваріантності;

• суспільна ціна виробництва: що менші суспільні витрати виробництва і середній прибуток, то більший інтервал можливої зміни цін;

• стан конкуренції: що більша питома вага цінової конкуренції, то менші можливості підвищення рівня цін;

• суспільно-державна політика регулювання цін: що потужнішою є така система, то менші можливості встановлення непомірно високих цін;

• монополістичне регулювання цін: що вища його міра, то недосконалішою з погляду маркетингової ідеї є система ціноутворення;

• якість і новизна продукту: що вони вищі, то обережнішим має бути розрахунок цін;

• обсяги поставок: що вони більші, то нижчою може бути ціна;

• взаємовідносини між покупцем і продавцем: що вони триваліші, то помірніші ціни;

• умови поставок: якщо вони сприятливіші для покупця, то ціна буде вищою;

• кількість продавців і покупців: що їх більше, то складніше змінити ціну.

62. Ринкові методи ціноутворен.

У практиці маркетингу застосовуються такі ня методи ціноутворення:

ПРЯМІ( ЗОРІЄНТОВАНІ НА ВИЗНАЧЕННЯ Р-НЯ САМОЇ ЦІНИ)

1. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця. Однак є й позитивні оцінки цієї моделі: якщо в рамках однієї галузі всі виробники використовують витратний метод ціноутворення, цінова конкуренція мінімальна, а ціни більш реальні й виключають наживу за рахунок покупців. Але подібна ситуація в будь-якому разі нереальна.

+ встановлення межі цін, нижче якого вона може опускатися тільки за виняткових обставин та на обмежений проміжок часу. Охоплює певну групу методів:

- сер витрати + прибуток (Ц склад з прогнозного р-ня сер собівартості прод та планового приб, що включ у ціну у розмірі заданого % від цієї собівартості)

- сер витрати + справедливий прибуток (базується на використанні стандартних надбавок до витрат в-ва для кожної конкр прод)

- повних витрат ( постійні накладні витрати п-ва враховують пропорційно їх внеску в процесі в-ва продукції. )

- граничних витрат (враховують тільки витрати, що безпосередньо стосуються процесу в-ва)

- нормативних витрат (формування ціни відповідно до прогресивних нормативів у галузі, зорієнтованих на конкретну перспективу. )

- цільової ціни (орієнтує процес ціноутворення на одержання «цільової» норми прибутку п-вом відповідно до величини витрат за запланованого обсягу реаліз прод)

- цільового прибутку ( базується на використ графіка беззбитковості. при цьому досліджують взаємозв’язок рівня загальних витрат та величини очікуваних загальних находжень за різних обсягів продажу продукції)

2.Методи, зорієнтовані на врахування попиту продукцію – треба встановлювати таку ціну, за якої споживач матиме бажання придбати прод п-ва:

- використання цінової дискримінації ( прод реаліз за 2 та більше цінами залежно від поводження споживачів, варіантності продукції, місця або часу реаліз)

- урахування відчутної цінності продукту ( п-во аналізує готовність спожив заплатити за кожну додаткову у.о поліпшення споживчих власт-остей прод)

- ціноутворення за асортиментними групами прод-ії

- призначення продукції (той самий вид прод може мати декілька призначень у використанні)

- використання конкурентоспроможності продукції ( аналіз відпов видів прод у конкурентів, п-во може дотримув сер р-ня цін на ринку, однак це не дає великих прибутків і неможливо вести цінову війну з конкурентами)

3. Методи з орієнтацією на конкуренцію. П-во встановлює ціну, приділяючи більше уваги конкурентним особливостям ринку, а менше власним витратам та попиту на продукцію. Як базовий орієнтир – ціни конкурентів на аналогічну продукцію. Як і під час формування ціни на підставі попиту, у процесі ціноутворення нижній р-нь ціни відповідає витратам в-ва.

Основні методи:

• ціноутворення на підставі рівня поточних цін ( врах рівні цін конкурентів. П-во встан ціну на свою прод відповідно до середнього рівня цін або вищу чи нижчу за цей рівень. викор у разі важко оцінюваного попиту та п-вами з невеликими обсягами в-ва. може бути з орієнтацією на ціну галузі та цінового лідера)

• встановлення ціни на підставі торгів ( 2 види торгів: відкриті. коли викор біржове ціноутворення та закриті, в основі яких тендерне ціноутворення. Торги відбув на підставі узаконених типових умов. Базуються на врахуванні граничних можл п-в у реалізації прод на відкритих торгах або одержанні замовлення на закритих. При цьому аналізується попередні торги аналог прод, оцінюють позиції осн конкур та обирають найоптим р-нь ціни)

НЕПРЯМІ ( СПРЯМОВ НА СТВОР УМОВ ДЛЯ ЕФЕКТ ВИКОРИСТ КОНКР ЦІНИ ДЛЯ РЕАЛІЗ ПРОД-ІЇ)

• кред політика п- ва( полягає у визначенні та безпосередній реалізації заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальника)

• політика кондиції ( полягає у встановленні умов платежів і постачання. ідеться про зміст договорів купівлі – продажу, у яких визначено обсяги прод асортименту, оплати чи інші обов’язкові умови постачання)

• політика знижок та надбавок цін ( види знижок: кількісні,зокрема не кумулятивні на кожну окрему угоду з покупцем і кумулятивні – на всі купівлі протягом певного часу; касові – за оплату рахунків готівкою протягом певного періоду; негативні - надбавка до вартості невеликої к-ості товару; функціональні – на нові товари. за проведення посередником рекламних заходів; торгові – оплата посередникам за торгові операції; сезонні – на сезонні товари, які купують у несе зон ; залікові – на новий товар у разі повернення старого, не використовуваного; на вимогу важливого клієнта)