Склад, типи складів. Наголос в українській мові.

Склад - це частина фразового такту, що має переважно кілька звуків, об'єднаних навколо складотворного центру (голосного звука), і вимовляється при відносному зростанні м'язового напруження мовних органів. У сучасній українській літературній мові залежно від акустичних і анатомо-фізіологічних характеристик склади поділяються на відкриті й закриті, наголошені і ненаголошені. Відкриті склади закінчуються складотворчим компонентом: люди, минає. Закриті склади закінчуються нескладотворчим компонентом: шумним або сонорним приголосним, а також нескладотворчим голосним [у], [і]: можна [мо'ж-на], прийдешній [приі-де'ш-н'і], правда [пра'у-да]. У такті не всі склади вимовляються однаково. Один із складів кількаскладових тактів має найбільшу силу звучання, тобто виступає наголошеним. Усі інші склади в такті ненаголошені. Наголошений і ненаголошений склади протиставляються не тільки силою звучання, а й іншими фонетичними ознаками. Крім того, виділяються ще склади прикриті і неприкриті. Прикриті починаються нескладотворчим звуком, тобто приголосним,а неприкриті - складотворчим, тобто голосним. У сучасній українській мові переважають прикриті склади.

Наголос - це виділення фонетичними засобами одного із складів фразового такту.

Наголос у словах української мови характеризується такими особливостями: він динамічний (силовий), різномісний (вільний, не закріплений, рухливий).

Динамічним (видихувальним, експіраторним, силовим) у сучасній українській літературній мові наголос є тому, що наголошений склад виділяється з-поміж ненаголошених складів у межах цього ж такту більшою напруженістю артикуляції складотворного голосного і більшим напором видихуваного повітря.

Різномісним (вільним) він є або кваліфікується тому, що позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад, отже, можуть наголошуватися різні морфологічні компоненти слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення). Так, у двоскладових словах сучасної української літературної мови може наголошуватися перший (добре, вада, дев'ять) і другий (вода, вікно, один) склад; у трискладових - перший (озеро, виношу, наголос, борошно), другий (оскільки, робота, виношу), третій (боротьба, мотузок, бойовий); у чотирискладових - перший (виносити, моторошно), другий (виносити, морозиво), третій (трактористів, Шепетівка), четвертий (непроїзний, переворот) склад тощо.

Рухливим наголос називається тому, що в різних формах одного слова він може змінювати своє місце (губа - губи, добір - добору, школяр - школяра). У сучасній українській літературній мові кожне слово має наголос для будь-якої своєї форми. В одних словах зміна форми не веде до зміни наголосу (такі слова можна назвати словами з постійним наголосом): відмова, відмови, відмов, в інших - зміна форми супроводжується зміною місця наголосу (такі слова називаються словами з рухливим наголосом): глядач, глядача, глядачі. Однак є слова з паралельними наголосами, при цьому зміна наголосу не змінює значення слова: помилка - помилка, усмішко - усмішка тощо. В українській мові є й такі слова, що мають, крім головного, побічний наголос. Це переважно складноскорочені слова типу педінститут. сільськогосподарський.

9