- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Роль Тараса Шевченка у становленні норм української літературної мови
- •Писемна і усна форми сучасної укр. Літ. Мови. Функціональні стилі укр. Літ. Мови.
- •Фонологія. Поняття фонеми. Інваріант /основний вияв/ і варіанти фонем: позиційні, комбінаторні, факультативні. Фонетична і фонематична транскрипції.
- •Система фонем сучасної укр. Літ. Мови, їх класифікація. Варіанти голосних і приголосних фонем.
- •Закономірності сполучуваності звукових одиниць. Палаталізація приголосних. Асиміляція приголосних. Дисиміляція приголосних. Спрощення в групах приголосних.
- •Чергування голосних фонем (з історичним поясненням).
- •Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням).
- •Склад, типи складів. Наголос в українській мові.
- •Українська орфоепія. Суспільне значення орфоепічних норм. Сучасні орфоепічні норми.
- •Графіка й орфографія. Принципи української орфографії.
- •Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово і поняття. Поняття лексеми. Типи лексичних значень слів в укр. Мові.
- •Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів. Розширення і звуження значень слів.
- •Омоніми, їх тип. Синоніми, їх типи. Пароніми. Антоніми.
- •Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •Активна і пасивна лексика української сучасної мови. Архаїзми, історизми, неологізми, їх стилістичне використання.
- •Лексика сучасної укр, літ. Мови з експресивно-стилістичного погляду (загальновживана, міжстильова, розмовно-побутова, книжна, термінологічна, експресивно-емоційна лексика). Жаргонізми, арготизми.
- •Українська фразеологія. Класифікація фразеологічних одиниць. Стилістичні функції фразеологізмів.
- •Українська лексикографія. Типи словників. Характеристика найважливіших словників укр. Мови.
- •Морфемна структура слова в українській мові. Поняття морфеми. Типи морфем.
- •Словотвір як розділ мовознавства. Поняття про твірну основу і словотворчий формант. Словотвірне значення. Словотворчий тип як основна одиниця класифікації похідних слів.
- •Основні способи творення слів у сучасній українській літературній мові.
- •Граматика, її розділи. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Іменник. Лексико-граматичні розділи іменників.
- •Граматичні категорії іменника.
- •Відмінювання іменників. Принципи поділу іменників на відміни і групи. Невідмінювані іменники. Система закінчень іменників і відміни (в історичному освітленні).
- •Відмінювання іменників першої відміни. Відмінкові форми іменників першої відміни Тверда група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
- •Система закінчень іменників II відміни в історичному освітлені.
- •Множина
- •Система закінчень іменників іii-іv відміни в історичному освітленні. Словотвір іменників.
- •Множина
- •Множина
- •Словотвір іменників
- •Прикметник. Значеннєво-граматичні розряди прикметників. Словозміна прикметників. Способи прикметникового словотвору.
- •Числівник. Значеннєві розряди числівників. Словозміна числівників.
- •Відмінювання числівників
- •3. Відмінювання числівників від п'яти до десяти та числівники на -дцять і –десят:
- •5. Відмінювання числівників двісті - чотириста та числівників на -сот:
- •Займенник. Розряди займенників за значенням та за співвідношенням з іншими частинами мови. Відмінювання займенників.
- •2. Зворотний займенник
- •3. Присвійні займенники
- •4. Вказівні займенники
- •5. Означальні займенники
- •6. Питальні (відносні) займенники
- •Дієслово. Система дієслівних форм сучасної української літературної мови. Інфінітив як початкова форма дієслівної парадигми.
- •Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.
- •Категорія перехідності-неперехідності. Дієслівна категорія стану.
- •Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи дієслів, їх значення і утворення (в історичному освітленні). Вторинні значення форми способу, їх стилістичне використання.
- •Історія форм умовного способу
- •Історія форм наказового способу
- •Категорія часу дієслова. Форми теперішнього, минулого і майбутнього, їх значення і творення (в історичному освітленні).
- •Творення форм минулого і давноминулого часу
- •Історія особових форм теперішнього часу
- •Історія форм минулого часу.
- •Категорія особи, числа і роду дієслів. Безособові дієслова.
- •Дієприкметник, дієприслівник, предикативні форми на -но –то (в історичному освітленні).
- •Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Словотвір прислівників.
- •Означальні прислівники
- •Обставинні прислівники
- •Безособово-предикативні прислівники
- •Прийменник. Принципи класифікації прийменників, їх семантичні типи. Сполучник. Поділ сполучників за структурою і способом уживання. Синтаксичні функції сполучників.
- •Частки. Структурні і функціональні різновиди часток. Вигуки. Розряди вигуків. Інтер'єктивація.
- •Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Аспекти вивчення синтаксису. Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення.
- •Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення
- •Синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення, їх типи.
- •Проблеми словосполучення. Типи синтаксичних словосполучень.
- •Речення як основна одиниця мови і мовлення, його основні ознаки. Парадигма речення.
- •Комунікативна організація речення. Актуальне членування. Тема і рема. Типи речень за метою висловлювання.
- •Типи речень за метою висловлювання
- •Позиційна структура речення. Головні члени речення. Семантико-синтаксична структура елементарного речення. Типи предикатів. Субстанціальні синтаксеми.
- •Другорядні члени речення, їх типи. Субстанціальні і вторинні предикатні синтаксеми, із співвідношення з другорядними членами речення.
- •Односкладні речення, їх типи.
- •Неповні речення, їх типи. Слово-речення. Приєднувальні конструкції. Перервані структури.
- •Речення з однорідними членами і відокремленими другорядними членами.
- •Однорідні присудки
- •Однорідні і неоднорідні означення
- •Речення із вставними і вставленими конструкціями. Звертання і вокативні речення.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв'язку частин складного речення. Формально-синтаксична, семантико-синтаксична і комунікативна організація складного речення.
- •Складносурядні речення, їх типи
- •Складнопідрядні елементарні речення, їх структурно-семантичні особливості. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Логіко-граматична класифікація.
- •Складнопідрядні речення з підрядною означальною і з'ясувальною частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини.
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні багатокомпонентні речення.
- •Складне безсполучникове речення.
- •Складні речення з різними видами зв'язку (сполучниковим, безсполучниковим; сурядним, підрядним).
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Основи сучасної української пунктуації.
Категорія перехідності-неперехідності. Дієслівна категорія стану.
Дієслово - називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Має категоріальне значення процесуальної ознаки. Основна функція - предикативна.
Перехідні і неперехідні дієслова
Дієслова можуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Залежно від цього вони поділяються на перехідні і неперехідні. Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Після них стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів, виорати (кого? що?) поле, прочитавши (кого? що?) книжку, готуючи (кого? що?) питання, виконано (кого? що?) роботу. Лише від перехідних дієслів творяться пасивні дієприкметники (прочитаний) та безособові форми на -но, -то (прочитано). Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити. Характерною ознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки (постфікса) -ся: сміятися, спізнитися, рухатися (виняток становить дієслово дивитися, яке тепер набуло перехідності: дивитися фільм). Частка -ся, приєднуючись до перехідного дієслова, нейтралізує його перехідність: готувати - готуватися, зустрічати -зустрічатися. Показником перехідності чи неперехідності бувають суфікси -и- та -і-: білити - біліти, коптити - коптіти тощо. Лише від неперехідних дієслів творяться активні дієприкметники (зеленіючий, позеленілий).
Стан дієслова.
Перехідні і дієслова можуть по-різному передавати зв'язок між носієм дії і предметом, на який спрямована дія. Це досягається за допомогою частки (постфікса) -ся. Відповідно розрізняють два стани дієслова: активний і пасивний, середньо-зворотиий (у неперехідних дієсловах стан не визначається). Дієслова, що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого в реченні називним відмінком, на предмет, названий знахідним відмінком без прийменника, належать до активного стану: науковці вивчають питання, робітники ремонтують будинок, співак виконував пісню, мама вмиває дитину, вітер похилив дерево, друг зустрів друга. Дієслова, що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком, від її носія, названого орудним відмінком, належать до пасивного стану: питання вивчається науковцями, будинок ремонтується робітниками, пісня виконувалася співаком. При цьому до перехідного дієслова приєднується частка (постфікс) -ся і воно втрачає свою перехідність.
36
Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи дієслів, їх значення і утворення (в історичному освітленні). Вторинні значення форми способу, їх стилістичне використання.
Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.
Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі.
Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би. зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).
Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має. Способові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.
Форма майбутнього часу дійсного способу в певному контексті може виражати наказ, побажання, спонукання: І ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Таточку, голубчику, ви б краще лежали (І. Тобілевич).
Форма наказового способу може виступати в значенні дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пусти чутку, що я звідкись переписав той вірш.