Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Аспекти вивчення синтаксису. Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення.

Сучасне мовознавство розглядає синтаксис у 2 значеннях:

• Для позначення об'єкту вивчення;

• Розділу науки про мову.

Синтаксис мови як об'єкт вивчення - складна будова мови як граматичний ярус мови, сукупність наявних у мові закономірностей, що зумовлюють побудову та функціонування синтаксичних одиниць.

Синтаксис як наука - розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і правила їх функціонування.

Предметом синтаксису в сучасному мовознавстві є система синтаксичних одиниць, їх структура і семантика, синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення тощо.

Типи синтаксичних одиниць

В українській лінгвістиці виділяють три основні синтаксичні одиниці: речення, словосполучення і мінімальну синтаксичну одиницю.

Речення є предикативною одиницею, оскільки його зміст через модально-часові параметри (ірреальність, спонукальність, бажальність, теперішній, минулий, майбутній час) співвідноситься з дійсністю. Воно є основною і найбільшою синтаксичною одиницею в мовній системі.

Словосполучення. Непредикативна синтаксична одиниця, яка лише в складі речення як одиниці повідомлення є його компонентом. Речення (як предикативна одиниця) і словосполучення (як непредикативна одиниця) різняться кількісним складом компонентів (реченням може бути й одне слово).

Мінімальна синтаксична одиниця. Функціонує лише в межах речення чи словосполучення, тобто є їхнім складником. Її виділяють з урахуванням синтаксичних зв'язків та семантико-синтаксичних (смислових) відношень. У формально-синтаксичній структурі простого речення мінімальними одиницями є члени речення, у семантико-синтаксичній — синтаксеми. Члени речення виділяють на основі синтаксичних зв'язків, а синтаксеми — на основі семантико-синтаксичних відношень. Синтаксичні одиниці мають лексичні (мовленнєві, індивідуальні) і граматичні (мовні, загальні) значення.

Аспекти вивчення синтаксису.

Розгляд речення, як основної СО, якій властива комунікативна функція, спричинив різноаспектний підхід до його вивчення. Сучасне мовознавство виділило 3 яруси дослідження речення:

1. Формально-синтаксичний;

2. Семантико-синтаксичний;

3. Комунікативний.

Найбільш дослідженим є формально-синтаксичний аспект, спрямований у сферу мови, він досліджував синтаксичні параметри простого і складного речення з урахуванням синтаксичних зв'язків, встановлюється формально-синтаксичні структурні схеми (моделі).

Структурна схема - синтаксичний зразок, що має свою формальну організацію; зразок, за яким побудоване речення.

З формально-синтаксичним аспектом найчастіше пов'язаний семантико-синтаксичний, спрямований на відображення позамовних реалій у семантичному плані.

У семантико-синтаксичному аспекті виділяються компоненти синтаксеми з опорою на тип синтаксичного зв'язку але які характеризуються певними семантичними ознаками. Центральною виступає предикатна синтаксема, яка і формує семантико-синтаксичну структуру речення.

Комунікативна організація речення спрямована на сферу мовлення. Вона зумовлюється мовленнєвою ситуацією і визначеним нею комунікативним завданням.