Чергування голосних фонем (з історичним поясненням).

Чергування фонем (голосні) - це постійні і закономірні їх зміни в одній і тій самій морфемі книга -> книзі, рука -> руці, муха -> мусі. Розрізняють чергування позиційні (зумовлені нормами сучасної мови) та історичні (викликані закономірностями, що діяли в минулому).

Типовий приклад позиційних чергувань - чергування /в/, /у/, /і/, /j/.

До історичних чергувань у першу чергу належить ряд чергувань голосних фонем: /е/ - /о/: нести - носити, везти - возити; /і/ - /а/; лізти - лазити; /е/ - ІіІ: летіти - літати, мести - замітати; /и/ - /а/: котити - качати.

На особливу увагу заслуговують історичні чергування: 1) /о/ /е/ -> /і/ це чергування тільки укр. мови; /о/ та /е/ виступають у відкритому складі і в закритому; но|га - ніж|ка, па|пір - па|пе|ру, Ки|їв - Кн|є|ва, го|ра -гір|ське.

Цей процес не відбувається:

1) в повноголосних сполуках: -оло-. -еле-, -оро-, -ере-; мороз.

2) в зменшувально-пестливих суфіксах: сонечко, голубонька.

3) У формах 2 особи однини теперішньою часу та наказового способу: ідеш, несеш, виходь, винось.

4) в родовому відмінку множини іменників жіночого роду: тканина - тканин.

5) в словах книжного походження: закон, учитель, диплом, народ.

Осінь - осені, вечір - вечора, сім - семи, сьомий, село - сіл, сіль – солі, лебідь – лебедя, овес - вівса, воля - волі, робота - робіт.

Для укр. мови властиве теж чергування /е/ - /о/ після шиплячих та /j/. Якщо в наступному складі виступає фонема заднього ряду, то після шиплячих та /й/ вживається /о/: пшоно, чоловік, його, йому.

Якщо ж в наступному складі виступає голосний переднього ряду, то після казаних приголосних зберігається /е/. /е/ також пишеться перед пом'якшеним приголосним: четвертий, вечеряти. /о/ та /е/ можуть чергуватися з нулем звука Такі голосні називаються випадними і вставними, хлопець - хлопця, вогонь - вогню, вітер - вітру, вінок - вінка, ставок - ставка, садок - садка, лікоть - ліктя, орел - орла.

7

Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням).

Чергування приголосних фонем у сучасній українській мові зумовлюються переважно, як і чергування голосних, історичними змінами в системі консонантизму і вокалізму, виявляються в заміні однієї фонеми іншою (в межах однієї морфеми) і відбуваються при словозміні і словотворенні.

Поширеними в українській мові виступають:

а) чергування задньоязикових \к\ \х\ і глоткового \г\ із стверділими передньоязиковими шиплячими;

б) чергування задньоязикових \к\ \х\ і глоткового \г'\ з м'якими передньоязиковими свистячими;

в) чергування твердих передньоязикових з парними м'якими;

г) чергування твердих передньоязикових зубних із стверділими шиплячими;

д) чергування однієї приголосної фонеми із сполученням двох приголосних та інші чергування.

Історичні чергування приголосних в українській мові, які відбуваються при словозміні та словотворі, успадковані нею. як наслідок процесів праслов'янського періоду. Найтиповіше є чергування: /г/, /к/, /х/ -> /ж/, /ч/,/ш/.

Перше перехідне пом'якшення, бо шиплячі колись були м'якими Відбувається перед голосними переднього ряду: друг - друже, козак - козаче, дух – душити. \г\, /х/, /х/ -> /з/, /ц/, /с/:

Друге перехідне пом'якшення відбувається перед "і" в 3.відмінку однини жіночого роду: рука - руці, нога - нозі, муха - мусі, та в їх 6 відмінку всіх родів: в усі (вухо), на березі.

Чергування приголосних у дієсловах вживається в 1.особі однини, теперішнього та майбутнього часів: могти - можу, плакати - плачу, садити - саджу, летіти - лечу, носити - ношу, лазити - лажу, їздити - їжджу, ходити - ходжу, пекти - печу, робити - роблю, мовити - мовлю, любити - люблю, топити - топлю.

8