Закономірності сполучуваності звукових одиниць. Палаталізація приголосних. Асиміляція приголосних. Дисиміляція приголосних. Спрощення в групах приголосних.

Пом'якшення, або палаталізація, приголосних звуків відбувається внаслідок додаткового підняття язикової спинки до твердого піднебіння, що виникає в певному фонетичному оточенні приголосного звука.

Серед палаталізованих приголосних розрізняють пом'якшені і напівпом'якшені звуки. До напівпом'якшених належать: [б], [п], [м], [ф], [г], [ґ], [к], [х], [ж], [ч], [ш], [дж].

Пом'якшення приголосних здійснюється в українській мові в чітко визначених позиціях:

1) усі приголосні набувають палатальної вимови перед голосним переднього ряду [і], якщо вони не розділені паузою на стику префікса і кореня або частин складноскороченого слова: [н'іс], [р'ід], [в'ікно,. [ж'ін'ці], але [бе'зіме'н:иі], [пе'дінсти"¹ ту'т], [де'ржінспе'кц'іа];

2) передньоязикові приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед іншим м'яким приголосним та [і]; [д'н'і], [могу'т'н'іі], [ц'вах].

Асиміляція (від лат. уподібнення) - артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.

Асиміляція приголосних - артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення

Асиміляція приголосних буває за: участю голосу і шуму, місцем творення, способом творення, твердістю - м'якістю.

Така асиміляція характеризується за п'ятьма параметрами.

За якою ознакою (див вище).

Суміжна чи несуміжна (звуки стоять поруч чи на відстані).

Повна чи часткова (звуки уподібнюються повністю чи ні).

Регресивна чи прогресивна.

Фіксована (однакові звуки у вимові і на письмі, щоб показати асиміляцію, треба відтворити форму) і нефіксована (звуки різні у вимові і на письмі).

Наприклад: вокзал [вогзал]

Асиміляція за участю голосу і шуму, суміжна, часткова, регресивна, нефіксована.

Знання [знан: а]

нj[н:]

Асиміляція за місцем і способом творення, суміжна, повна, прогресивна, фіксована.

Дисиміляція (від лат. розподібнення) - розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних ознак. Дисиміляція найчастіше буває за способом творення і суміжна чи несуміжна.

Суміжна дисиміляція:

кт - хт . доктор -[ д о х т о р]

чн - шн :' ручник - рушник

'дт - тт - ст (плести)

Несуміжна дисиміляція

•рицар- лицар

'мурар- муляр

'еребро - срібло.

• За м'якістю(тверді приголосні перед або після м'яких)^- пісн'я

• За твердістю (м'який приголосний під впливом твердого втрачає свою м'якість): день-денний.

Спрощення в групах приголосних зумовлюється характером звукосполучень приголосних, темпом мовлення та іншими факторами.

До першої групи спрощень, що закріплюються правописом, у суч. укр. літ. мові належать:

[жн] <- [ждн]: кожний (із кождьный), тижня;

[зн] <- [здн]. пізно (із поздьно), виїзний;

[сн] <- [слн]. масний (із масльньїй), ремісник, навмисне;

[сн] <- [скн]. тиснути (із тискнути);

[сц] <- [стц]: місце (із містьце):

[нц] <- [лнц]: сонце (із соьлньце);

[рц] <- [рдц]: серце (із сьрдьце);

[нч] <- [рнч]: гончар (із гьрньчарь);

[скп] <- [ст'кл]. скло (із стькло).

Другу групу спрощень становлять такі, що охоплюють в усному мовленні всі випадки, а на письмі в деяких словах не передаються: [сн] <-[стн]. чесний (із чьстьный). корисний, якісний, вісник, але в словах іншомовного походження типу компостний, баластний, контрастний, форпостний, аванпостний і под. всупереч вимові пишуться неспрощені групи приголосних.

Третю групу становлять слова, утворені за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- від іншомовних твірних основ з кінцевими групами приголосних. У таких новотворах склалися багаточленні звукосполучення, які, як правило, в усному мовленні спрощуються, а на письмі передаються повністю і без будь-яких винятків: [студе^'с'киі] -студентський, студентство: [аге^лнство] -агентство і под.

6