Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв'язку частин складного речення. Формально-синтаксична, семантико-синтаксична і комунікативна організація складного речення.

Складне речення - синтаксична конструкція, що складається з двох і більше предикативних одиниць, пов'язаних відповідним синтаксичним зв'язком, і являє собою семантичну та комунікативну єдність. Речення, що складається з двох предикативних одиниць, називають елементарним складним реченням (біпредикативним). Поліпредикативними є конструкції, що мають у своєму складі не менше трьох предикативних одиниць.

Засоби зв'язку частин складного речення. Найважливішими засобами зв'язку у складному реченні є сполучники, сполучні слова та інтонація. Крім того, важливу роль виконують й інші засоби зв'язку: співвідносні вказівні слова, порядок частин, співвідношення форм дієслів-присудків, лексичні елементи.

Сполучники. Вони поєднують частини складного речення в одне ціле їх поділяють на сурядні (поєднують частини складносурядного речення і виражають зіставні, протиставні, розділові та інші семантико-синтаксичні відношення) і підрядні (поєднують частини складнопідрядного речення і в деяких випадках мають чітко виражену семантику, і навіть без підтримки контексту виражають відповідні семантико-синтаксичні відношення: цільові, умовні, допустові, причинові тощо).

Сполучні слова. Використовуються лише в складнопідрядних реченнях. Являють собою повнозначні частини мови: відносні займенники (який, чий, котрий, що, хто) у різних відмінкових формах та прислівники займенникового походження (коли, куди, де, як). Отже, поєднуючи частини складнопідрядного речення, вони водночас виступають членами речення: відносні займенники - підметами, присудками, додатками, означеннями; прислівники займенникового походження - обставинами. Сполучним словом завжди (за незначними винятками) починається підрядна частина. В окремих різновидах складнопідрядних речень їм можуть відповідати співвідносні вказівні слова, що завжди перебувають у складі головної частини.

Інтонація. Відіграє важливу роль у простому і складному реченнях. У складному реченні поєднує предикативні одиниці в єдине ціле і формує його загальний інтонаційний малюнок. Інтонація виражає різні семантичні відношення між компонентами складного речення (темпоральні, зіставні, протиставні та ін.). Оскільки інтонація властива всім типам складного речення, то вона належить до універсальних засобів зв'язку частин складного речення.

Формально-синтаксична структура складного речення

Загальна типологія складного речення базується саме на формально-синтаксичній основі. Типи складного речення розрізняють передусім за наявністю сполучників чи сполучних слів, за характером сполучних засобів; сполучники і сполучні слова є показниками сурядного чи підрядного зв'язку. На формально-синтаксичному рівні виділяють:

- елементарні складні сполучникові і безсполучникові речення;

- багатокомпонентні (з трьох і більше предикативних одиниць) сполучникові, безсполучникові та сполучниково-безсполучникові речення.

Семантико-синтаксична структура

Взявши за основу класифікацію семантико-синтаксичних відношень, запропоновану І Вихованцем, можна установити їх типи в межах елементарного складного речення. У складносурядному реченні функціонують такі підношення:

- двобічні темпоральні;

- зіставні;

- протиставні;

- розділові;

- умовно-наслідкові.

У складнопідрядних реченнях з одним підрядним виявляються такі однобічні семантико-синтаксичні відношення у підрядній частині:

- часові;

- причинові;

- наслідкові,

- умовні;

- тотожності;

- допустові;

- цільові;

- порівняльні,

- означальні,

- об'єктні;

- просторові.

Комунікативна організація складного речення

Складні речення, як і прості, залежно від мети висловлювання можуть бути розповідними, питальними і спонукальними. Окремо взяті частини складного речення не становлять комунікативної цілісності. Однак специфіка складного речення як комунікативної одиниці виявляється в тому, що в ньому, крім «чистих» розповідних, питальних і спонукальних речень, наявні й контаміновані структури, що поєднують у собі елементи розповідності і питальності, розповідності і спонукальності тощо, напр.: Чуєш у собі поклик поезії, але хто навчить тебе її чародійницьких тайн? (О. Гончар). Отже, порівняно з простим реченням складне має значно більші можливості, оскільки поряд з найуживанішими складними однофункціональними реченнями регулярно використовуються і різнофункціональні. Певні особливості властиві й актуальному членуванню простого і складного речення на тему і рему. Специфіка складнопідрядного речення виявляється в тому, що головне речення частіше йде першим (тема), підрядне - другим (рема). Отже, головне речення з формально-синтаксичного погляду є неосновним з комунікативного.

55