Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.

Дієслово - називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Має категоріальне значення процесуальної ознаки. Основна функція - предикативна.

Категорія виду

Категорія виду є основною граматичною категорією дієслова. Видові значення, в основі яких лежить поняття внутрішньої межі дії, вказують на її результативність/нерезультативність, тривалість/обмеження, завершеність/ незавершеність.

Вид є загальнодієслівною категорією, оскільки охоплює всі форми дієслова: інфінітивну, способові і часові, дієприкметникові і дієприслівникові. Основне значення форм недоконаного виду пов'язане з відсутністю вказівки на обмеженість дії, вони виражають в цілому тривалу нерезультативну дію, наприклад: писати читати, робити, синіти.

Значення форм доконаного виду пов'язується з вказівкою на внутрішню межу - вони виражають результативну дію, переважно нетривалу, наприклад: написати, прочитати, зробити, посиніти.

Крім основних значень, дієслівні форми можуть виражати різні додаткові відтінки значень недоконаного і доконаного виду: тривалу спрямовану дію (летіти, пливти); повторювану дію (ганяти, їздити); супровідну дію (приспівувати, приказувати); тривалу завершену дію (посидіти поспати); раптову дію з відтінком підсилення (смикнути, грюкнути, рубонути); багатократну обмежену в часі (попоходив, попорозказую, попереносили); вказівку на початок дії, обмеженої в часі (заспівав, закричу, покотиться, та ін.

Корелятивна видова пара - це співвідносні дієслова, що відрізняються тільки значенням виду, наприклад: сідати - сісти, берегти - зберегти.

Видові співвідношення у споріднених дієсловах виражаються засобами афіксації (префіксами і суфіксами), чергуванням голосних у корені слова, зміною наголосу.

Засіб префіксації виступає при творенні дієслова доконаного виду від безпрефіксного дієслова недоконаного виду, наприклад: вітати - привітати, знайомити - познайомити, пам'ятати- запам'ятати.

У сучасній українській літературній мові для видотворення виступають найчастіше префікси з- (с-), за-, на-, по-, при-, про-, наприклад: казати - сказати, робити - зробити, програмувати - запрограмувати, лити - налити, бити - набити (когось, чогось, щось), синіти - посиніти, ставити - поставити, іти - прийти, летіти - прилетіти, гнати - пригнати (до певного пункту) і прогнати (вигнати).

У сучасній українській літературній мові дієслова доконаного виду мають співвідносні форми недоконаного виду, утворені за допомогою, суфіксів -ува-, -овува-, -ва-, -а-, -ля-, що виражають значення тривалої, багатократної, повторюваної або супровідної дії, наприклад: заспівати -заспівувати, витягти - витягувати, відшукати - відшукувати; скупити - скуповувати.

У сучасній українській мові є невелика група безпрефіксних дієслів, що можуть виражати значення доконаного і недоконаного виду залежно від контексту. Це дієслова женити, ранити, веліти, наслідувати, вінчати, атакувати, телеграфувати, телефонувати, організувати.

Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий. Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків. Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі. Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав). Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія. названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.

35