Множина

У н.в., з.в., іменники четвертої відміни мали в давньоруській мові флексію -а-: племена;

У р.в. іменники с, р. з суфіксами -ат (~ят). -мен у староукраїнських пам'ятках, у сучасній українській літературній мові та в живих українських говорах зберігають чисту основу, що утворилася внаслідок занепаду ще в давньоруській мові кінцевого -ь. четверо гусенята.

Д.в., о.в., і м.в., в давньоруській мові мали флексії –ьмъ -письмсньмть, -и- писмени, -ьхъ врьменьхъ.

Словотвір іменників

Префіксальний словотвір іменників. Іменникових префіксів небагато. І вони переважмо малопродуктивні. В іменниках виділяються незапозичені префікси пра- (вказує на давність: прабатьківщина); перед- (вказує на передування в часі: переддень); па- і про-(позначають неповноту чогось: пагорб, паросток); су- і спів- (вказують на об'єднання чи сумісність чогось: сузір'я, супутник, сусід); під- (позначає підпорядкованість: підвид, підстанція); без- і не- (позначають відсутність чогось, надають основі протилежного значення: безладдя, безробіття,недоля). У сучасній українській мові використовуються також іншомовні префікси, зокрема анти-(щось протилежне: антиречовина, антициклон); віце- (другий: віце-консул); екс- (колишній: екс-чемпіон); проте- (попередній, первинний; прототип, протоплазма); супер- (зверхній: суперзірка); ультра- (найвищий: ультразвук); ре-(зворотний, повторний: реконструкція, реекспорт) тощо. З-поміж іншомовних виняток становлять префікси віце- і екс-, які пишуться через дефіс: віце-прем'єр-міністр, екс-президент, екс-міністр. Інші іншомовні префікси пишуться разом: антивірус, протоісторія, супермаркет.

Суфіксальний словотвір назв осіб. Найбільше є суфіксів для позначення осіб за їхньою діяльністю, заняттям, діями. Ці іменники творяться переважно від дієслівних основ, хоч і не завжди. Найпоширеніші з-поміж них такі: -ар (косар, кобзар, килимар); -яр (кресляр, маляр, скляр); -ець (співець, борець, знавець); -ик. який входить до складу суфіксів -ник, овик, -івник, -альник, -ильник, -ільник (дослідник, ремонтник, нафтовик, мостовик); -ач (сіяч). Для позначення осіб за різними якісними ознаками вживаються суфікси -ець (сміливець, мудрець); -ак (дивак, бідняк); -ач (вусач, бородач), -ань (черевань, вусань), -ень (красень, велетень), -ун (дикун, горбун, веселун), -ил(о) (чудило, здоровило) тощо. Назви осіб за місцем проживання й національністю утворюються найчастіше за допомогою суфікса -ець (українець, іспанець), а також -анин (росіянин, киянин). Рідко вживаються суфікси -ин (болгарин, татарин, грузин), -ак (подоляк, сибіряк), -ич (русич, москвич), -ит (одесит). Іноді між твірною основою й суфіксом може вставлятися інтерфікс: Ялта - ялтинець, Рівне -рівненець. Для творення назв осіб жіночого роду найчастіше до іменників чоловічого роду додається суфікс -к(а), при цьому суфікси -ець, -ин, як правило, відпадають (українка, полтавка, черкаска), рідше -их(а) (кравчиха, ткачиха), замість суфікса -ик ставиться суфікс -иц(я) (робітниця). Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн(а): Михайло - Михайлівна, Василь - Василівна.

Для назв молодих осіб за ознакою батька використовуються: для осіб чоловічого роду - суфікси -енк(о), -чук, -ич (коваленко, ткаченко, ковальчук, бондарчук, королевич, княжич), для осіб жіночого роду -івн(а) (ковалівна, королівна).

Безафіксний словотвір іменників. Безафіксним способом, тобто відкиданням кінцевих афіксів, але з можливим приєднанням закінчення, іменники творяться найчастіше від дієслів і рідше - від прикметників. Словотвір іменників із значенням суб'єктивної оцінки.

30