- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Роль Тараса Шевченка у становленні норм української літературної мови
- •Писемна і усна форми сучасної укр. Літ. Мови. Функціональні стилі укр. Літ. Мови.
- •Фонологія. Поняття фонеми. Інваріант /основний вияв/ і варіанти фонем: позиційні, комбінаторні, факультативні. Фонетична і фонематична транскрипції.
- •Система фонем сучасної укр. Літ. Мови, їх класифікація. Варіанти голосних і приголосних фонем.
- •Закономірності сполучуваності звукових одиниць. Палаталізація приголосних. Асиміляція приголосних. Дисиміляція приголосних. Спрощення в групах приголосних.
- •Чергування голосних фонем (з історичним поясненням).
- •Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням).
- •Склад, типи складів. Наголос в українській мові.
- •Українська орфоепія. Суспільне значення орфоепічних норм. Сучасні орфоепічні норми.
- •Графіка й орфографія. Принципи української орфографії.
- •Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово і поняття. Поняття лексеми. Типи лексичних значень слів в укр. Мові.
- •Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів. Розширення і звуження значень слів.
- •Омоніми, їх тип. Синоніми, їх типи. Пароніми. Антоніми.
- •Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •Активна і пасивна лексика української сучасної мови. Архаїзми, історизми, неологізми, їх стилістичне використання.
- •Лексика сучасної укр, літ. Мови з експресивно-стилістичного погляду (загальновживана, міжстильова, розмовно-побутова, книжна, термінологічна, експресивно-емоційна лексика). Жаргонізми, арготизми.
- •Українська фразеологія. Класифікація фразеологічних одиниць. Стилістичні функції фразеологізмів.
- •Українська лексикографія. Типи словників. Характеристика найважливіших словників укр. Мови.
- •Морфемна структура слова в українській мові. Поняття морфеми. Типи морфем.
- •Словотвір як розділ мовознавства. Поняття про твірну основу і словотворчий формант. Словотвірне значення. Словотворчий тип як основна одиниця класифікації похідних слів.
- •Основні способи творення слів у сучасній українській літературній мові.
- •Граматика, її розділи. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Іменник. Лексико-граматичні розділи іменників.
- •Граматичні категорії іменника.
- •Відмінювання іменників. Принципи поділу іменників на відміни і групи. Невідмінювані іменники. Система закінчень іменників і відміни (в історичному освітленні).
- •Відмінювання іменників першої відміни. Відмінкові форми іменників першої відміни Тверда група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
- •Система закінчень іменників II відміни в історичному освітлені.
- •Множина
- •Система закінчень іменників іii-іv відміни в історичному освітленні. Словотвір іменників.
- •Множина
- •Множина
- •Словотвір іменників
- •Прикметник. Значеннєво-граматичні розряди прикметників. Словозміна прикметників. Способи прикметникового словотвору.
- •Числівник. Значеннєві розряди числівників. Словозміна числівників.
- •Відмінювання числівників
- •3. Відмінювання числівників від п'яти до десяти та числівники на -дцять і –десят:
- •5. Відмінювання числівників двісті - чотириста та числівників на -сот:
- •Займенник. Розряди займенників за значенням та за співвідношенням з іншими частинами мови. Відмінювання займенників.
- •2. Зворотний займенник
- •3. Присвійні займенники
- •4. Вказівні займенники
- •5. Означальні займенники
- •6. Питальні (відносні) займенники
- •Дієслово. Система дієслівних форм сучасної української літературної мови. Інфінітив як початкова форма дієслівної парадигми.
- •Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.
- •Категорія перехідності-неперехідності. Дієслівна категорія стану.
- •Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи дієслів, їх значення і утворення (в історичному освітленні). Вторинні значення форми способу, їх стилістичне використання.
- •Історія форм умовного способу
- •Історія форм наказового способу
- •Категорія часу дієслова. Форми теперішнього, минулого і майбутнього, їх значення і творення (в історичному освітленні).
- •Творення форм минулого і давноминулого часу
- •Історія особових форм теперішнього часу
- •Історія форм минулого часу.
- •Категорія особи, числа і роду дієслів. Безособові дієслова.
- •Дієприкметник, дієприслівник, предикативні форми на -но –то (в історичному освітленні).
- •Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Словотвір прислівників.
- •Означальні прислівники
- •Обставинні прислівники
- •Безособово-предикативні прислівники
- •Прийменник. Принципи класифікації прийменників, їх семантичні типи. Сполучник. Поділ сполучників за структурою і способом уживання. Синтаксичні функції сполучників.
- •Частки. Структурні і функціональні різновиди часток. Вигуки. Розряди вигуків. Інтер'єктивація.
- •Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Аспекти вивчення синтаксису. Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення.
- •Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення
- •Синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення, їх типи.
- •Проблеми словосполучення. Типи синтаксичних словосполучень.
- •Речення як основна одиниця мови і мовлення, його основні ознаки. Парадигма речення.
- •Комунікативна організація речення. Актуальне членування. Тема і рема. Типи речень за метою висловлювання.
- •Типи речень за метою висловлювання
- •Позиційна структура речення. Головні члени речення. Семантико-синтаксична структура елементарного речення. Типи предикатів. Субстанціальні синтаксеми.
- •Другорядні члени речення, їх типи. Субстанціальні і вторинні предикатні синтаксеми, із співвідношення з другорядними членами речення.
- •Односкладні речення, їх типи.
- •Неповні речення, їх типи. Слово-речення. Приєднувальні конструкції. Перервані структури.
- •Речення з однорідними членами і відокремленими другорядними членами.
- •Однорідні присудки
- •Однорідні і неоднорідні означення
- •Речення із вставними і вставленими конструкціями. Звертання і вокативні речення.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв'язку частин складного речення. Формально-синтаксична, семантико-синтаксична і комунікативна організація складного речення.
- •Складносурядні речення, їх типи
- •Складнопідрядні елементарні речення, їх структурно-семантичні особливості. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Логіко-граматична класифікація.
- •Складнопідрядні речення з підрядною означальною і з'ясувальною частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини.
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні багатокомпонентні речення.
- •Складне безсполучникове речення.
- •Складні речення з різними видами зв'язку (сполучниковим, безсполучниковим; сурядним, підрядним).
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Основи сучасної української пунктуації.
Омоніми, їх тип. Синоніми, їх типи. Пароніми. Антоніми.
Омоніми - слова, однакові за звучанням, але цілком різні за значенням: штучний (який продається поштучно) і штучний (неприродний, виготовлений людиною). Є омоніми лексичні, граматичні, фонетичні та графічні.
Лексичні - це слова, тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах: коса - заплетене довге волосся; коса - сільськогосподарське знаряддя; коса - вузька намивна смуга суходолу в морі, на річці, в озері; коса (діалектне) селезінка. Граматичні омоніми (омоформи ) - це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах; коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду; три - числівник, і три - наказовий спосіб дієслова у 2-ій ос.одн. Фонетичні омоніми (омофони) - це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; навіз (мин.час чол. роду) і на віз. Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом: з'амок і зим'ок, пл'ачу і плачу.
Антоніми - слова з протилежним значенням, життя - смерть, добро - зло. Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихе - неспокійне (життя), тиха - вітряна (погода ). тихий - гучний (голос). Синоніми - слова, близькі за значенням, але різні за звучанням:(безмежний, безкраїй , безмірний, неосяжний, неозорий). За вживанням синоніми бувають: а) загальновживані: (захисник, оборонець); (здібний, обдарований, талановитий); б) пов'язані з певним видом спілкування: (кмітливий, метикуватий, тямущий, кебетний) (розмовне).Серед синонімів виділяються абсолютні синоніми (лексичні дублети), які майже не різняться ні значенням, ні стилістичним забарвленням: процент, відсоток; борошно, мука; краєвид, ландшафт, пейзаж; нагідки, календула; льотчик, пілот. Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічною ряду (у словниках це слово ставиться першим): кричати, горлати, галасувати, репетувати, верещати, лементувати, волати. До синонімічного ряду можуть входити слова й фразеологічні словосполучення: (рано, на світанні, ні світ ні зоря, ще й на зорю не займалося, ще треті півні не співали); (мовчати, німувати, тримати язик за зубами, як води в рот набрати, прикусити язика, ні пари з уст). Синоніми в мові вживаються:
• для точнішого вираження думки, наприклад, подібні значення можна передати синонімами: постанова, розпорядження, ухвала, рішення, резолюція, вирок, декрет;
• для уникнення набридливого повторення тих самих або спільнокореневих слів; наприклад, у тексті можна поперемінно вживати (звичайно з врахуванням їхніх значеннєвих відтінки) слова треба, потрібно, необхідно, слід, варто, так само - випадок, подія, епізод, пригода, інцидент, приключка тощо.
Близько до синонімів стоять перифрази - звороти, за допомогою яких предмет чи явище називаються описово, через якісь риси: Київ,столиця України, місто Кия; преса, засоби масової інформації, четверта влада, вугілля, чорне золото, тверде паливо. Перифрази використовуються для того, щоб уникнути повторення того самого слова. Вони також нерідко несуть у собі оцінку явища - позитивну чи негативну.
Пароніми - слова, досить близькі за звучанням, але різні за значенням: адресат (одержувач) і адресант (відправник), орден (почесна від знака) і ордер (документ), треба пам'ятати, що звукова, а іноді значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: факт (подідія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здатність уявляти) і уявлення (розуміння); зумовити (спричинювати) і обумовити (зробити застереження)тощо.
14