3.2. Деякі організаційно-управлінські аспекти волонтерської діяльності студентської молоді: регіональний зріз

Матеріали дослідження науково-практичною лабораторією «Волонтерський рух у соціальній роботі: теорія й практика» цього напрямку були представлені на Міжнародній науковій конференції для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави» (22-23 березня 2006 рік, м. Київ) у рамках роботи секції «Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді».

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЗМІСТОВНА СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ ВОЛОНТЕРСЬКОГО ЗАГОНУ «СОВА» У ЛУГАНСЬКІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-економічною й політичною нестабільністю, значним спадом виробництва, зниженням рівня життя більшості населення, посиленням розшарування населення за рівнем доходів, девіацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності й насильства. В такій ситуації ще більше відчувається цінність безкорисливої добровільної допомоги.

У 90-ті роки минулого століття у зв’язку із розбудовою громадянського суспільства одним із пріоритетних суб’єктів суспільних відносин була визнана територіальна громада. У зв’язку з цим теоретики та практики соціальної сфери все більше уваги приділяють організації соціальної роботи на рівні громади (системний аналіз проблеми – Т. Семигіна [26]; обґрунтування напрямів соціально-педагогічної роботи з молоддю в громаді – А. Капська [10]; проблеми підготовки спеціалістів до соціально-педагогічної роботи в громаді – О. Безпалько [2; 3] та інші). Проте маловивченою сьогодні залишається проблема оптимальної організації, управління та технологізації волонтерської діяльності як вагомого ресурсу соціальної роботи у громаді.

Соціальна робота в громаді має різний зміст та напрями. Відомий теоретик у галузі соціальної політики та соціальної роботи Малком Пейн, зокрема, виокремлює наступні [20, с. 58–59]:

Координація діяльності різних агенцій, які працюють у громаді; Створення можливостей для членів громади брати активну участь у житті громади, у виробленні та реалізації тих рішень, які впливають на їх благополуччя; Соціальне планування на рівні громади, яке має на меті аналіз соціальних умов, потреб членів громади, з метою їх покращення та задоволення; Розвиток системи допомоги в громаді, орієнтованої на створення добровільних груп, надання необхідних соціальних послуг як спеціалістами, так і членами громади, організація груп самодопомоги.

Окреслені теоретичні положення стали відправними пунктами при розробці змістового компоненту діяльності загону. У той же час була здійснена їх конкретизація відповідно до особливостей проблем, потреб Луганської територіальної громади шляхом вивчення соціальних запитів на волонтерську роботу різних соціальних інституцій, участі у соціальній діагностиці, самостійного пошуку проблемних ситуацій у громаді.

Ефективність участі у розв’язанні проблем територіальної громади залежить, зокрема, від ступеню технологізації волонтерської роботи. Територіальна громада характеризується відносно стійкою сукупністю людей, які проживають на одній території. Члени громади мають різний вік, різний освітній рівень та інші соціальні характеристики, різні ціннісні орієнтації та проблеми, що дозволяє виділити всередині громади певні групи людей як об’єкти волонтерської роботи. Працюючи з вищенаведеними категоріями клієнтів волонтерський загін «СОВА» використовує такі соціально-педагогічні технології:

Робота з профілактики соціально-негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі – проведення соціально-просвітницьких тренінгів, курсів, семінарів, тематичних дискотек з дітьми та молоддю; Організація педагогічної допомоги невстигаючим учням загальноосвітніх шкіл – репетиторство та індивідуальні заняття в рамках роботи центру педагогічних технологій загону; Допомога державним та недержавним соціальним службам та організаціям у розробці та реалізації проектів та програм – участь в акціях, підготовка та реалізація культурно-масових заходів та дозвіллєвих програм, допомога у розробці соціальних проектів та пошук спонсорів для їх реалізації (соціо-культурна анімація, соціальне проектування, фандрайзинг); Розробка та реалізація навчальних програм підготовки тренерів-волонтерів – робота тренерської студії з розробки та проведення соціально-просвітницьких та психологічних тренінгів серед дітей та молоді міста та області; Організація роботи з правової просвіти дітей та молоді – проведення соціально-правових тренінгів серед студентів та школярів загальноосвітніх шкіл; Робота з пропаганди здорового образу життя – проведення просвітницьких тренінгів і тематичних виступів агітбригади волонтерського загону; Науково-дослідна робота з соціальної проблематики та методичного забезпечення волонтерського руху; Проведення соціологічних досліджень та опитувань; Соціально-педагогічний патронаж «дітей вулиці»; Соціально-побутова допомога окремим індивідам та групам; Допомога студентам у особистісному та професійному зростанні – створення волонтерським загоном молодіжної студії, в рамках якої кожного тижня проводиться психологічний відео-клуб та тренерська студія.

 

Ефективність застосування даних технологій залежить від активізації та успішного використання внутрішніх ресурсів загону, його консолідації. З цією метою були розроблені та реалізуються наступні принципи:

креативність у всьому; відповідальність та особистісний контроль; тактичне та стратегічне планування; дотримання етики соціального працівника та волонтера; взаємоповага та взаємопідтримка; толерантність; персоніфікація; створення та підтримка традицій загону; добровільна активність у справах; партнерство та рівноправність; психологічний комфорт і підтримка; правило «Титаніка» (коли «потопаєш», проси про допомогу інших, а коли бачиш, що інший «потопає», запропонуй свою допомогу); правило «Шматок пирога» (кожен виносить з діяльності стільки знань, вмінь та навичок, скільки вважає за потрібне).

Таким чином, ефективність роботи волонтерського загону у громаді забезпечується шляхом реалізації циклу діяльності, який включає: ціле покладання та змістове обґрунтування діяльності; конкретизацію цілей та напрямків діяльності відповідно до конкретики соціальної ситуації у громаді; адекватне цілям та ресурсам технологічне забезпечення діяльності; активізація внутрішніх ресурсів загону; активізація зовнішніх ресурсів та зв’язків.

Наступним кроком є реалізація соціального партнерства, розширення зовнішніх зв’язків загону та залучення зовнішніх ресурсів для вирішення проблем у громаді.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ШКОЛИ ЛІДЕРА ДЛЯ ВОЛОНТЕРІВ ЛНПУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Успішність соціальної роботи у громаді сьогодні залежить від добровільної участі багатьох людей у діяльності по зміні соціальної ситуації. Надзвичайно важливою проблемою організації такої добровільної допомоги є проблема її управління, яка може вирішуватися двома шляхами:

1) «зверху» – управління волонтерською діяльністю з боку державних та недержавних соціальних організацій; 2) «знизу» – самоуправління волонтерською діяльністю.

Другий шлях більше відповідає загальній тенденції демократизації управління всіма сферами життєдіяльності суспільства та є, як засвідчує практика, більш ефективним. Однією зі складових реалізації цього шляху є цілеспрямоване використання індивідів, які не тільки самі є соціально-активними членами будь-якої спільноти, а й спроможні активізувати внутрішній потенціал інших, акумулювати енергію індивідів для виконання спільної діяльності заради досягнення спільної мети, – лідерів.

У ролі метамети для школи лідерів визначалося виховання мобільного, всебічно розвинутого волонтерського лідера, у перспективі – підготовленого професіонала у сфері управління волонтерською громадою.

У спрощеному вигляді схема досягнення поставленої мети є такою: вивчення власної особистості > вивчення особистості іншої людини > самовдосконалення > допомога в удосконаленні інших [12].

Технологія навчання спрямована на підвищення рівня знань, умінь та навичок щодо організації волонтерської діяльності, ґрунтується на модульному навчанні.

Модульне навчання – інноваційний підхід до організації навчального процесу, який забезпечує гнучкість навчання, його адаптацію до індивідуальних потреб та рівня підготовки учня [24, с. 28].

С. Ожегов визначає лідера (від англ. Lеаdеr – головний, керівник) як «голову, керівника, того, хто йде першим», керівник же – «особа, що спрямовує чиюсь діяльність» [17, с. 261, 561].

Сучасний лідер – це той, хто має послідовників, це не той, кого люблять чи обожнюють, а той, чиї послідовники діють правильно. Лідерство – це результат, лідери відкриті та знаходяться на виду, вони подають приклад.

Лідерство – це соціально-психологічний феномен, що характеризує відносини домінування й підпорядкованості людей у групі, засновані на авторитеті [27, с. 275].

Формування якостей сильної особистості є однією з обов'язкових умов роботи управлінця над собою, яка починається з усвідомлення своїх сильних та слабких сторін та з подолання тих стереотипів свідомості, що перешкоджають встановленню ефективних відносин між людьми та блокують розвиток та творче відношення до професії й життя.

Соціальний лідер – член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення в суттєвих для неї ситуаціях. Це – особистість, яка реально виконує центральну роль в організації спільної діяльності та регулюванні взаємовідносин у групі [19, с. 448]. Необхідними атрибутами лідера є:

віра у себе; пристрасть лідера до роботи (надає енергію, стимулює роботу установи та спрямовує її на кінцевий результат); компетентність; гідність та відповідальність; почуття нового та уміння ризикувати; чутливість та рухомість; висока працездатність.

Лідер студентського волонтерського руху сьогодні – це:

Психолог. Організатор (комунікаційні здібності, вміння переконати). Особистість з різнобічними інтересами. Творчо обдарована людина – розробка заходів для груп людей, з якими працює. Спеціаліст по управлінню – навички самоорганізації, організації самоуправління в групі.

Стратегічне завдання першого року навчання – визначення свого місця у системі волонтерського загону, що потребує вивчення її структури та функціонування, об'єкта діяльності, цілі та способів її досягнення та ін. Складність цього завдання полягає у складній структурі волонтерської діяльності, якою важко управляти без допомоги досвідчених управлінців – педагогів з соціальної роботи та соціальної педагогіки. Тому на початковому етапі мета навчання – організувати вивчення окремих системних складових волонтерської діяльності.

Стратегічне завдання другого року навчання – використання отриманих знань у системі управління волонтерського загону, а також розширення сфери діяльності, прогнозування перспектив розвитку системи студентського управління волонтерським рухом. Особливої уваги на даному етапі потребує координація дій підрозділів університету, пов'язаних з волонтерською діяльністю.

 

ПЛАН РОБОТИ ШКОЛИ ЛІДЕРА на перше півріччя:

I. Об'єкт вивчення: 1. Психологія: 1.1. Власна особистість: темперамент, домінанти характеру, потреби, мотиви поведінки, риси, важливі для успішної управлінської діяльності (МДС В. Крофорда) та їх проявлення, умови формування. 1.2. Особистість іншої людини: методи вивчення темпераменту, домінант характеру та ін. 2. Управління: 2.1. Теорія управління: історичний генезис, визначення, склад, структура, функціональні етапи, методи. 2.2. Взаємодія науки управління та психології: психологічне управління, соціальне управління. 3. Система управління волонтерським рухом ЛНПУ імені Тараса Шевченка: 3.1. Структура. 3.2. Функціонування. II. Об'єкт самостійного вивчення: 1. Традиції волонтерів: вивчення, систематизація. 2. Методи управління, які використовуються. 3. Труднощі практичної управлінської діяльності. III. Об'єкт творчої діяльності: 1. Основи об’єднуючої ідеології волонтерів університету як змістовного компоненту управління.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ «ЛУГАНСЬКИЙ МОЛОДІЖНИЙ ТАБІР ДЛЯ ВОЛОНТЕРІВ «ШКОЛА ПРАВОВИХ ТРЕНЕРІВ»

За період свого існування загін «СОВА» виріс від конкретних практичних благодійних справ до участі у проектах регіонального, національного та міжнародного рівнів, а також до розробки й реалізації власних соціальних проектів.

Щоб зрозуміти, що таке соціальне проектування, слід розглянути поняття «проектування» – (від сл. проект, проектувати, робити проект) – це діяльність, пов'язана зі створенням нового способу вирішення проблеми, подолання труднощів. Соціальне проектування – особливий вид діяльності, спрямований на вирішення проблем, що з'являються у житті людини та пов'язані з відносинами з іншими людьми [29].

У сучасному розумінні соціальне проектування є систематичним описом соціального експерименту, однією з форм випереджаючого віддзеркалення соціальної дійсності, що містить пропозиції щодо цієї розробки на практиці [9, с. 92]. Будь-яке соціальне дійство, а соціальне проектування є моделлю дії зі своєю структурою практичної реалізації, повинно мати об'єктивні передумови, які роблять цю дію необхідним і соціально значущим.

Виділяють такі основні передумови соціального проектування:

Суспільна потреба у цілеспрямованій зміні і розвитку тих чи інших соціальних систем або соціальних об'єктів, їх властивостей або взаємин. Соціальна необхідність у подоланні стихійного розвитку соціальних процесів і забезпечення їх спрямованості у задоволенні соціальних потреб. Потреба у реалізації соціальної творчості. Соціальна необхідність у планомірному, передбаченому, прогнозованому та керованому розвитку соціальних систем і процесів. Потреба у створенні динамічних соціальних систем, які характеризуються збалансованістю відносин усередині самої системи і гармонізацією відносин з іншими системами. Орієнтація на оптимальні форми буття соціальної системи, її ефективності, раціональності. Соціальна потреба зниженні рівня соціальної деструкції, рівня неорганізованості і нестабільності [11, с. 31].

Таким чином, призначення будь-якого соціального проекту – зміна соціального середовища, здійснення інновації.

Інновація – не просто «оновлення» (у перекл. з латинської), це свідома діяльність по конструюванню нового і його впровадження в життя на основі переосмислення попереднього досвіду [14, с. 8].

Соціальне проектування в своїй основі припускає певні соціальні зміни, які ретельно осмислюються, одержують обґрунтування, плануються. Інакше кажучи, соціальне проектування є різновидом інноваційної діяльності.

При написанні проекту автору обов'язково необхідно відповісти на основні питання:

Які зміни повинні відбутись по закінченню проекту (в якій сфері)? Що конкретно відбуватиметься (коли і що потрібно зробити, з ким (колеги, партнери, учасники), яка роль у автора буде в кожному з заходів, хто може в цьому допомогти, у чому саме полягатиме ця допомога)? Як те, що відбуватиметься, узгоджується із загальним планом? Яке місце у ньому займає кожен конкретний захід (з чого потрібно почати, чим закінчити, які заходи становлять основу проекту, які заходи мають другорядний характер)? Чи всі поставлені цілі та завдання реалізуються через заходи?

Міні-проект «Луганський молодіжний табір для волонтерів «Школа молодих лідерів» реалізовувався в рамках проекту «Старт для розвитку студентських громад», що впроваджувався Східноукраїнським центром громадських ініціатив при фінансуванні програми малих проектів Посольства Королівства Нідерландів в Україні (Матра КАП). Допомогу також надав профком студентів Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Реалізовувала проект команда, до складу якої увійшли студенти ЛНПУ імені Тараса Шевченка: Бережна Ольга – керівник міні-проекту, Байкенич Дмитро, Барабанова Олександра, Артюхов Денис – члени волонтерського загону «СОВА».

Актуальність і необхідність розробки цього проекту. Було проведено соціологічне дослідження, спрямоване на діагностику знань студентами та школярами своїх прав (соціальних, цивільних, політичних, економічних, культурних тощо) і механізмів їх захисту. На діагностичному етапі нашої роботи було виявлено, що більше 73 % студентів та школярів не знають про свої права і мають низький рівень правової культури.

Паралельно, на цьому ж етапі, ми провели опитування, що стосувалося ефективних форм та методів групової роботи у процесі навчання і практичної діяльності студентів та школярів. Тут ми виявили, що найцікавішим та ефективнішим методом групової роботи є тренінг. На підставі цього ми дійшли висновку, що найбільш прийнятним і ефективним методом правового навчання та виховання студентів і школярів буде саме ця форма групової роботи, тому на неї і спиралася вся робота за проектом.

Але тренінг стає ефективним методом тільки тоді, коли його проводять спеціально підготовлені тренери, тому для роботи за проектом (з недостатньо та малокваліфікованими тренерами) були запрошені досвідчені молодіжні соціальні тренери України: Андрій Соколов – Громадська організація «Молодіжний тренінговий центр «АПЕЛЬСИН» (м. Луганськ) та Ганна Рибченко – Громадська організація «Молодіжний соціально-психологічний центр «Пси-поліс» (м. Черкаси).

Постановка завдання. Метою проекту стало інформування студентів і потенційних абітурієнтів про їх права та механізми захисту через створення ефективної команди тренерів-волонтерів, які оволоділи теоретичними, практичними знаннями і навичками інтерактивного навчання, виховання, навичками групової роботи за правовою спеціалізацією.

Завдання проекту:

створення ефективної команди тренерів-волонтерів, які оволоділи теоретичними й практичними знаннями та навичками інтерактивного навчання; проведення командою тренерів-волонтерів інформаційно-просвітницьких тренінгів щодо інформування студентів про права і механізми їх захисту; підбиття підсумків (підготування звіту) і розробка методичних рекомендацій за реалізованим проектом.

В основу соціального проектування була покладена технологія, яка піддається структурно-змістовній логіці (етапам): 1. Підготовчий етап (1 квітня – 1 травня 2005 р.):

первинна діагностика і формулювання проблеми мало інформованості студентів про свої права і механізми їх захисту, а також недостатнього володіння студентами ефективним методом групового навчання –тренінгом; розповсюдження інформації про проект серед ВНЗ і шкіл м. Луганська; залучення кваліфікованих тренерів до роботи за проектом; складання і узгодження програми на табірні збори; відбір групи найактивніших, мотивованих учасників в кількості 15 чоловік шляхом анкетування більш як 50 студентів; пошук бази для проведення табірних зборів і підписання договору про оренду; узгодження про проведення тренінгів з керівництвом ВНЗ і шкіл; установча зустріч з учасниками проекту; аналіз підготовчого етапу.

2. Основний етап (2-13 травня 2005 р.):

проведення чотириденного табірного збору на базі відпочинку «Топольок» (с. Зелений гай, м. Луганськ); збір відгуків учасників проекту (тренерів-волонтерів) про організацію та проведення табірних зборів; проведення інформаційно-просвітницьких правових тренінгів «Правова обізнаність студентів Луганщини» серед студентів та учнів.

3. Завершальний етап:

аналіз результатів реалізації проекту; звітування грантодавцям.

Результати.Після реалізації цього міні-проекту була створена ефективна команда тренерів-волонтерів, що складається з 15 осіб віком від 17 до 23 років, які оволоділи теоретичними знаннями та практичними навичками групової роботи з правового навчання та виховання молоді. Після навчання у виїзному таборі команда підготовлених тренерів-волонтерів провела дев'ять інформаційно-просвітницьких правових тренінгів на тему «Правова обізнаність студентів Луганщини» серед студентів I-II курсів своїх ВНЗ та учнів 11-х класів (потенційних абітурієнтів) м. Луганська. Протягом проведення інформаційно-просвітницьких тренінгів був підвищений рівень знань студентів та потенційних абітурієнтів про свої права і механізми їх захисту.

Учасниками міні-проекту стали представники студентських громад Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Луганського державного медичного університету, Луганського державного інституту культури та мистецтв, учні 11-х класів ЗОШ м. Луганська, – всього у проекті були задіяні понад 150 учасників, з яких 20 пройшли курс навчання у виїзному таборі і близько 130 – як учасники інформаційно-просвітницьких тренінгів «Правова обізнаність студентів Луганщини», що проводилися по навчальних закладах після закінчення виїзного табору.

Запропонована у проекті технологія організації правової школи тренерів може знайти подальше застосування в розробці соціальними працівниками, соціальними педагогами, вчителями власних моделей, проектів і технологій соціально-правового захисту дітей та молоді