Розділ 3. Практичні аспекти волонтерської діяльності

У 2003 році при кафедрі соціальної педагогіки та соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка була створена науково-практична лабораторія «Волонтерський рух у соціальній роботі: теорія й практика», яка займається науковим обґрунтуванням та організаційно-методичним забезпеченням волонтерського руху в університеті, впровадженням нових технологій соціальної роботи.

Учасниками лабораторії є викладачі кафедри, студенти та магістранти спеціальностей «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота». Теоретичні знахідки, методичні розробки науково-практичної лабораторії запроваджуються в діяльності волонтерського загону «СОВА» («Студенческий отряд волонтеров-активистов»). Тільки у рамках планової діяльності лабораторії у 2006-2007 навчальному році були здійснені такі заходи:

1. Проведення семінару «Волонтерський рух в Україні: місце в інституті соціальної роботи, організаційні форми й перспективи розвитку».

2. Проведення семінару «Технології волонтерської діяльності у соціальній роботі».

3. Розробка науково-навчально-методичних матеріалів «Участь волонтерів у соціальному супроводі сім’ї».

4. Організація консультування й методолого-методичної допомоги при написанні студентських наукових робіт за перспективними напрямками досліджень лабораторії.

5. Анкетування студентів 1-2 курсів «Мотивація участі у волонтерській роботі».

6. Організація та методичне супроводження роботи «Школи лідера» для студентів-волонтерів.

7. Розробка науково-навчально-методичних матеріалів з проблеми підготовки волонтерів до роботи з дітьми, що зазнали насильства.

8. Підготовка методичних матеріалів для батьків за проблемами: «Родина і статеве виховання дітей і підлітків»; «Батькам про агресивну поведінку підлітків»;

9. Підготовка кишенькових матеріалів для молоді: «Про здоровий спосіб життя»; «Про репродуктивне здоров’я».

10. Розробка науково-навчально-методичних матеріалів «Адаптація волонтерів до роботи з людьми похилого віку».

11. Підготовку методичних матеріалів по підготовці тренерів-волонтерів.

12. Участь у семінарах національних та міжнародних громадських організацій з проблем розвитку актуальних напрямків соціальної роботи в Україні.

13. Поповнення каталогу публікацій по проблемам волонтерського руху.

14. Робота консультпункту по проблемам волонтерської діяльності при кафедрі.

15. Організація роботи секції «Волонтерський рух: проблеми й перспективи розвитку» на Днях науки університету.

16. Організація майстер-класів керівників і активістів волонтерського руху під час роботи Днів науки.

17. Проведення круглого столу «Соціальні проблеми Луганська й області як проблемне поле волонтерської роботи».

18. Проведення методичного семінару з проблеми організації й керівництва волонтерською діяльністю для керівників волонтерських загонів та волонтерів-активістів Артемівського району м. Луганська.

19. Підготовка методичної збірки «Вулична ігротека».

20. Участь у Всеукраїнський науково-практичній конференції «Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей групи соціального ризику, шляхи подолання».

НАПРЯМКИ РОБОТИ науково-практичної лабораторії «Волонтерський рух у соціальній роботі: теорія й практика»:

Напрацювання лабораторії були представлені у ряді публікацій:

1. Кратінова В.О., Ларіонова Н.Б., Песоцька О.П. Волонтерство як засіб соціального та професійного становлення студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота» // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2006. – № 1. – С.76–81.

2. Кратінова В.О., Ларіонова Н.Б., Песоцька О.П. Волонтерство як фактор особистісно-професійного розвитку майбутніх соціальних педагогів та працівників // Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави». 22-23 березня 2006р., м. Київ. – К., 2006. – С.44–47.

3. Кратінова В.О., Ларіонова Н.Б., Песоцька О.П. Волонтерство як засіб формування суб’єктності особистості студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота» // Вісник Луганського національного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. – 2007. – № 6 (123) березень. – С. 148–154.

4. Караман О.Л., Кратінова В.О., Ларіонова Н.Б., Песоцька О.П. Роль волонтерства у професійному становленні майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів (узагальнення досвіду волонтерської діяльності студентів Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка) // Освіта Донбаса. – 2007. – № 4 (123). – С. 82–88.

5. Ларіонова Н.Б., Кратінова В.О., Караман О.Л. Історико-феноменологічний аналіз волонтерства // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2007. – №3. – С. 99–105.

6. Караман О.Л., Кратінова В.О. Впровадження технології соціальної роботи з молодою сім’єю студентами-волонтерами // Вісник Луганського національного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. – 2008. – № 6 (145) березень. – С. 151–161.

7. Мєдєнцева О.В. Історичні витоки волонтерського руху в Україні // Пошук молодих науковців. Збірник наукових праць студентів. – 2006. – № 3. – С. 139–145.

8. Бережная О.И. Некоторые причины возникновения психологических проблем у волонтера и пути их преодоления // Пошук молодих науковців. Збірник наукових праць студентів. – 2004. – № 1. – С. 12–16.

9. Бережная О.И. Луганский молодежный лагерь для волонтеров «Школа правовых тренеров» // Пошук молодих науковців. Збірник наукових праць студентів. – 2005. – № 2. – С. 5–10.

10. Кондрашова Н.О. Соціально-просвітницька робота зі збереження репродуктивного здоров’я підлітків в діяльності студентів-волонтерів // Пошук молодих науковців. Збірник наукових праць студентів. – 2005. – № 2. – С. 56–61.

11. Дорогавцева О. Г. До проблеми професійних ризиків у соціальній роботі та волонтерській практиці // Пошук молодих науковців. Збірник наукових праць студентів. – 2004. – № 1. – С. 44–49.

12. Соколов А.Ф. Створення та організація роботи «Школи молодіжних соціальних тренерів» як форма підготовки громади практиків соціальної роботи // Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави». 22–23 березня 2006 р., м. Київ. – К., 2006. – С. 44–47.

13. Барабанова О.В. Організаційно-змістовна структура діяльності волонтерського загону «СОВА» у Луганській територіальній громаді // Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави». 22–23 березня 2006 р., м. Київ. – К., 2006. – С. 44–47.

14. Мартинов А.А. Організація роботи Школи лідера для волонтерів ЛНПУ імені Тараса Шевченка // Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави». 22–23 березня 2006 р., м. Київ. – К., 2006. – С.44–47.

15. Бережна О.І. Соціальний проект «Луганський молодіжний табір для волонтерів «Школа правових тренерів» // Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів «Обличчя соціальної держави». 22-23 березня 2006 р., м. Київ. – К., 2006. – С. 44–47.

Пошукова діяльність студентів і магістрантів-членів лабораторії здійснюється за такими перспективними напрямками:

1. Волонтерський рух в Україні: історико-генетичний аспект.

2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку.

3. Феномен волонтерства: природа, філософія, базові цінності.

4. Феномен волонтерства: виховна, освітня та соціально-педагогічна роль.

5. Управління діяльністю волонтерів.

6. Міжнародний волонтерський рух.

7. Людські та інформаційні ресурси волонтерського руху.

8. Проблема залучення добровільних помічників до соціальної діяльності.

9. Проблема раціонального використання волонтерів у соціальній сфері.

10. Самокерована діяльність добровільних помічників-волонтерів.

11. Організація і досвід волонтерської роботи в центрах соціальних служб для молоді.

12. Практичні аспекти підготовки і організації діяльності волонтерів та добровільних помічників.

13. Діяльність волонтерів в умовах вуличного простору.

14. Волонтерство в системі формування здорового способу життя молоді.

15. Волонтери в соціально-педагогічних акціях.

16. Професійна компетентність організатора волонтерського руху.

17. Форми організації волонтерської роботи.

18. Підготовка волонтерів до реалізації соціальних проектів.

19. Навчання ровесників ровесниками – інноваційна технологія волонтерської роботи.

20. Проблема технологізації волонтерської роботи у сучасних умовах.

Напрацьовані результати представлені у курсових та магістерських роботах, у соціальних проектах, у практичній діяльності волонтерів університету, м. Луганська і Луганської області

3.1. Діагностика готовності підлітків та молоді до волонтерської діяльності

Діагностика була здійснена у 2003-2004 роках членом лабораторії “Волонтерський рух у соціальній роботі: теорія й практика” Мєденцевою О. у рамках магістерського дослідження «Теорія та практика волонтерського руху в Україні» (науковий керівник: Кратінова В.О., доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кандидат педагогічних наук).

З метою діагностики готовності сучасних підлітків та молоді до здійснення волонтерської діяльності й розуміння проблематики волонтерства взагалі було проведено опитування (Додаток 1а.), у якому взяли участь 250 респондентів.

Дослідження проводилося за допомогою опитувальника «Чи готовий ти стати волонтером?», який містить 11 запитань.

З 250 респондентів, що відповідали на запитання, 100 складають учні середніх шкіл (40 %), 150 – студенти ВНЗ (60 %). Респондентами шкіл стали учні середніх та старших класів загальноосвітніх шкіл № 44 та № 59 (22 % та 18 %) м. Луганська, а ВНЗ – студенти Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченко історичного (спеціальностей соціальна робота та соціальна педагогіка – 23 %), природничо-географічного (19 %) та фізико-математичного факультетів (18 %).

Вікова розбивка біографічних даних учнів пов’язана з тим, що нам необхідно було визначити, до якої групи учнів – старших (15-17 років) чи молодших (12-15 років) – віднести тих чи інших учнів. При обробці опитувальника були отримані наступні результати (Додаток 1а.).

Готовність до виконання безкорисливої допомоги виявилася наступна: 76 % відповіли, що так, 10 % – а ні, 14% – не визначилися. Причому, серед тих, хто виявилися готовими, 48 % складають студенти (історичний факультет – 21 %, природничо-географічний – 15 %, фізико-математичний – 12 %) та 28 % школярі (по 14 % учні середніх та старших класів). Така кількість відсотків обумовлена віковою потребою підлітків і молоді до активної соціальної діяльності, що є головним мотивом до здійснення безкорисливої допомоги.

Серед тих, хто виявилися неготовими, 5 % складають студенти: 1 % історики, по 2 % фізико-математичний та природничо-географічний факультети та 5 % учнів – 3 % школярі старших класів та 2 % – середніх. Серед невизначених студентів залишилися у переважній більшості студенти фізико-математичного факультету – 4 % та природничо-географічного факультету (2 %), а також середні школярі (5 %). З цього бачимо, що все ж таки переважна більшість молодих людей, особливо тих, які вже навчаються на фахових спеціальностях, таких як соціальна робота та соціальна педагогіка, готова до волонтерської діяльності, а серед неготових чи не визначених здебільшого школярі, які ще остаточно не визначилися з майбутньою професією, та студенти інших факультетів, для яких добровільна безкоштовна робота не є визначним напрямом обраної спеціальності.

На питання «Чи чув ти коли-небудь про волонтерський рух взагалі?» 86% відповіли «так», серед них – 54 % – студенти, здебільшого історичного факультету – 23 %, інші 17 % та 14 %, що погодилися, складають студенти фізико-математичного факультету та природничо-географічного факультету відповідно; 32 % складають учні: 15 % – старші школярі, 17 % – середні. «Ні» відповіли 14 %: 4 % – студенти фізико-математичного факультету та 2 % історичного факультету; 5 % та 3 % старші та середні школярі відповідно. Виходячи з отриманих відповідей, можна зазначити, що таке явище, як волонтерський рух, досить відомо серед підлітків і молоді, адже більшість учнів (32 % з 40 %) та студентів (54 % з 60 %) чули про нього.

При чому, основними джерелами інформації про волонтерський рух, за даними анкетування, виявилися педагоги – 36 %, серед них 22 % – студенти: 15 % історичного факультету, 4 % та 3 % студенти фізико-математичного факультету та природничо-географічного факультету відповідно) та 14 % старші та середні школярі (4 % й 10 % відповідно).

Отримані результати пов’язані, в першу чергу, з тим, що педагоги на сьогоднішній день є головними організаторами та координаторами волонтерської діяльності в осередках освіти, тим більше на рівні вищого навчального закладу й на факультеті, де волонтерство є одним з основних аспектів підготовки майбутніх спеціалістів. Не менш актуальним джерелом інформації виявилися друзі – 33 % (17 % – студенти, з них 1 % історичного, 8 % фізико-математичного, 8 % природничо-географічного, та 16 % школярі, здебільшого старші – 9 %, середні – 6 %) та однокласники / одногрупники – 24 % (16 % – студенти (4 % історичний, 6% природно-географічний, 6 % фізико-математичний) та 8 % – школярі (4 % середні, 4 % старші)). Це пов’язано з тим, що для молодих людей, особливо старших підлітків, існує потреба в спілкуванні й спілкування це переважно відбувається в групі ровесників.

Засоби масової інформації складають 2 % (тільки студенти (по 1 % студентів історичного та фізико-математичного факультетів). Варіанти «інші волонтери» та «родичі» назбирали по 1 % (1 % – студенти-історики, 1 % середні школярі відповідно).

Власними варіантами стали відповіді «При проходженні педагогічної практики», «Випадково на вулиці» та «У міському транспорті». Першу відповідь дали студенти історичного факультету спеціальностей «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота», які за специфікою діяльності виконували волонтерську роботу в соціальних закладах. Другу – старші школярі, третю – студенти природничо-географічного факультету, які в основному дізналися про волонтерство за допомогою засобів соціальної реклами.

На питання, як ти розумієш, що таке волонтерська діяльність, отримані наступні відповіді: «діяльність волонтера» – 23 %, у переважній більшості школярі (12 % та 6 % середні та старші у відповідності) та 5 % студенти – 3 % природничо-географічного та 2 % студенти фізико-математичного факультетів); „безкорислива допомога тим, хто її потребує” – 12 %, серед яких 7 % – студенти: 4 % природничо-географічного, 2 % історичного факультету та 1 % фізико-математичного; 5 % учні – 3 % старші, 2 % – молодші; «робота без винагород і грошей» – 8 % (6 % студенти (4 % фізико-математичний, 2 % природничо-географічний, 0 % історичний,) та 9 % – школярі старших класів). Відповідь «добровільна і безкорислива участь людей у реалізації соціальних програм і проектів» дали 19 %: 18 % студентів спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка» історичного факультету, лише 1% природничо-географічний. «Безкоштовна діяльність» відповіли 17 % студентів ВНЗ (9 % фізико-математичний, 6 % природничо-географічний, 0 % історичний) та 2% – старші школярі. Відповідь «служіння на благо іншого» назбирує 1 % студентів історичного факультету, а «діяльність добровільних помічників» – 4 % студентів, при цьому 2 % історичного факультету й 2 % природничо-географічного, й 1 % старших школярів. «Не знаю» відповіли 15 % респондентів, переважно школярі – 12 % (8 % та 4 % відповідно) та 3 % студентів: 2 % фізико-математичного факультету, 1 % природничо-географічного.

Отримані дані не розбігаються в багатьом зі специфікою самого поняття волонтерство взагалі та основних його аспектів, але слід зауважити, що студенти історичного факультету більш обізнані у даному питанні й дають чіткіші відповіді, ніж інші студенти та школярі, які не стикалися ніколи на професійному рівні з цими поняттями.

Бажання займатися волонтерською діяльністю виявило 46 % респондентів, при цьому 25 % складають студенти: 16 % історичного, 7 % природничо-географічного, 2 % фізико-математичного та 21 % складають середні (12 %) і старші (9 %) школярі. Не хотіли б приймати участь 21 % опитуваних: 11 % студентів, переважно фізико-математичного та природничо-географічного (5 % та 4 % відповідно) й 10 % учнів середніх і старших класів (6 % та 4 % відповідно). Не визначилися з відповіддю 33 %: 24 % студентів, головним чином фізико-математичного факультету – 11 % (8 % та 5 % історичний і природничо-географічний відповідно), та 9 % школярів, переважно середні (6 %).

На те, що могло б змусити респондента зайнятися волонтерською діяльністю, отримані наступні відповіді: «власний інтерес та бажання» – 22 %, серед яких лише 8 % студенти: 1 % історичного, 1 % природничо-географічного, 6 % фізико-математичного та 14 % складають середні (11 %) і старші (3 %) школярі; «упевненість, що це буде мені цікаво» – 8 % (3 % студенти фізико-математичного факультету), та 5 % учні: середні (5 %) і старші (4 %) школярі); «надбання нових друзів» – 25 % (11 % студенти: 2 % історичного, 6 % природничо-географічного, 3 % фізико-математичного та 14 % складають учні середніх і старших класів (4 % та 10 % відповідно); «отримання нових знань» – 15 %, з яких – 12 % студенти, головним чином історичного факультету – 9 % (2 % й 1 % природничо-географічний і фізико-математичний у відповідності)), та 3 % середні й молодші школярі (3 % та 1 % відповідно); «задоволеність від роботи, що буде виконуватися» – 18 %: 16 % – студенти, здебільшого природничо-географічного (9 %) та фізико-математичного (5 %) та 2 % складають середні школярі; „виключно альтруїстичні побажання” – 6 %: 4 % студенти, головним чином історичного факультету спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка» (3 %) та 2 % учні середніх класів; «професійне самовдосконалення» – 6 % студенти історичного факультету.

Можна зазначити, що отримані дані в багатьом збігаються з мотиваційним аспектом волонтерської діяльності, при чому для підлітків головним мотивом виступає власний інтерес і бажання та надбання нових друзів (це актуально й для студентів природничо-географічного та фізико-математичного факультетів, тільки з меншою кількістю відсотків), а для студентів (з переважною кількістю історичного факультету спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка») головним стає задоволення від діяльності, що виконується, виключно альтруїстичні побажання й професійне самовдосконалення.

Аналізуючи відповіді респондентів на питання про категорії людей, з якими б у якості волонтерів працювалося найлегше, отримали наступне: 39 % виявили бажання працювати з дітьми та 27 % – з молоддю. Серед тих, хто готовий працювати з дітьми та молоддю, відсоток студентів складає 23 % та 18 % відповідно, й це студенти фізико-математичних (9 % та 6 % відповідно) та природничо-географічних (8 % та 5 % відповідно) спеціальностей, 6 % та 7 % відповідно отримали студенти історичного факультету, а відсоток школярів складає 16 % та 9 % відповідно, при чому, більшість належить старшим школярам (8 % та 5 % відповідно). Це пов’язане з особливостями вікового розвитку, коли група собі подібних є для підлітка референтною і спілкування з ровесниками є основним видом діяльності.

Бажання працювати з дорослими виявили 15 %. Серед прихильників працювати з дорослими 8 % складають студенти (4 % природничо-географічного, по 2 % історичний та фізико-математичний факультети) та 7 % – школярі, при чому 5 % – середні, а 2 % – молодші. Робота з літніми людьми захоплює 12 %, серед яких 5 % студенти (3 % історичний, 1 % природничо-географічний, 1 % фізико-математичний) і 7 % учні, й це переважно середні школярі (5 %).

Більш спеціалізовану діяльність по роботі з людьми з функціональними обмеженнями обрали 6 % студентів, переважно спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка» історичного факультету (5 %), для яких цей вид діяльності є фаховим. По 1 % отримали середні школярі та студенти природничо-географічного факультету. Категорію «інші» не обрав ніхто – 0 %.

Серед видів робіт, які подобаються найбільше, 30 % обрали проведення ігор. Найбільшу перевагу цьому виду діяльності віддали школярі – 18 % (5 % старші, 13 % середні), бо для них гра – найпростіший і найцікавіший вид діяльності, який дозволяє їм приміряти на себе інші соціальні ролі: організатора, керівника, лідера, підлеглого та ін. Відсоток студентів при цьому – 12 %: 7 % студенти природничо-географічного факультету, 3 % фізико-математичного та 2 % – історичного. Це обумовлено тим, що виконуючи даний вид діяльності, молоді люди реалізують власний потенціал, випробовують себе у нових видах діяльності, які потім можуть знадобитися їм у подальшій професійній діяльності (наприклад, при проходженні педагогічної практики у таборі).

Проведенню тренінгів надали перевагу 9 % студентів, здебільш історичного факультету (7 %, інші – по 1 %) та 1 % старших школярів. Ці результати в багатьом пов’язані з професійною спрямованістю, бо участь у цих інноваційних формах роботи дає цінний досвід, який вони не отримають у такій кількості на аудиторних заняттях.

Організацію та участь у культурно-масових заходах обрали 29 % респондентів: 21 % студенти (3 % історичного, 5 % природничо-географічного та 13 % фізико-математичного факультетів) та 8 % школярі (по 4 %). Мотивацією цього вибору стало отримання емоційного задоволення та привід відволіктися від постійного виду діяльності.

До організації профілактичних заходів прихильні 11 % опитуваних: 6 % студентів історичного та 4 % природничо-географічного факультетів, а також 1 % учнів старших класів. Проведенню індивідуальних консультацій надали перевагу студенти спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка» історичного факультету – 5 %. Це пов’язано з тим, що дані види діяльності є більш ближчими студентам, особливо історичного факультету, які можуть виконувати їх вже на більш професійному рівні, що пов’язане зі специфікою їх діяльності як професіоналів.

В якості свого варіанту 15 % опитуваних відповіли «спілкування з людьми», здебільшого це точка зору школярів (12 %) – 7 % старші та 5 % середні, а також 3 % студентів, переважно природничо-географічного (2 %) та фізико-математичного факультетів (1 %).

Найближчим видом діяльності для виконання стала робота з групою. Цієї відповіді дотримуються 35 % респондентів: 14 % учнів, переважно старших (8 %), та 21 % студентів: історичного факультету 8 %, природничо-географічного 7 % та 6 % фізико-математичного. Адже робота в групі – це основний вид взаємодії молодих людей одне з одним, де вони вбачають значимість не тільки для себе, а й для інших.

Працювати з однією людиною віддають перевагу 23 %: 17 % студенти (по 6 % історичного та природничо-географічного та 5 % фізико-математичного факультетів) та 6 % школярі (4 % старші, 2 % середні). Вибір цього варіанту в багатьом обумовлений тим, що виконання даного виду діяльності – це вже покажчик виходу молодої людини на більш професійний рівень, де кожний має знайти індивідуальний підхід до окремої людини.

Роботу зі спільнотою обрали 16 % опитуваних, серед яких 15 % – студенти (7 % історичного факультетів, 5 % – природничо-географічного, 3 % фізико-математичного) та 1 % старших школярів. Перевагу індивідуальній роботі на дому надають 26 % з переважною більшістю учнів – 19 % (14 % – середні, 5 % – старші) та 7 % студентів у сукупності обрав даний вид діяльності: 4 % фізико-математичних, 2 % історичних та 1 % природничо-географічних спеціальностей, переважно ті, для яких безпосереднє спілкування може бути проблемою, й через те вони обирають суто механічну діяльність на дому. Варіант «інше» не обрав ніхто – 0 %.

При відповіді на питання стосовно кількості часу, який би змогли приділяти здійсненню волонтерської діяльності, 20 % відповіли, що це може бути лише 1-2 рази на тиждень. Серед таких опинилися 6 % школярів (3 % старші, 3 % середні) та 14 % студентів, головним чином природничо-географічного (7 %) та фізико-математичного факультетів (5 %). Три-чотири рази на тиждень могли б також працювати 20 % респондентів, серед яких 12 % студентів, в основному історичного факультету (10 %, інші по 1 %) та 8 % учнів: 5 % середніх, 3 % старших класів. Працювати один вихідний на тиждень «погодилися» 17 %, з яких 16 % – студенти (1 % історичного, 8 % та 7 % природничо-географічного та фізико-математичного факультетів у відповідності), 1 % – старші школярі. 11 % опитуваних надали перевагу виконувати волонтерську діяльність два вихідних на тиждень: 9 % студентів історичного факультету, 2 % фізико-математичного. Після обіду с понеділка по п’ятницю готові працювати 16 % респондентів. При цьому 15 % з них складають учні (7 % – старші, 8 % – середні), та всього лише 1 % – студенти спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка» історичного факультету. Кожен день після обіду готові присвячувати волонтерській роботі учні (10 %): середніх класів – 6 %, старших – 4 % та 1 % студенти природничо-географічного факультету. Взагалі немає часу у 5 % опитуваних, і це переважно студенти: 2 % – студенти природничо-географічного та 3 % –фізико-математичного.

На перепоні для здійснення волонтерської діяльності у 30 % може бути власне небажання. Серед таких 21 % належить студентам (8 % природничо-географічного, 9 % фізико-математичного, тільки 4 % історичного факультетів), 9 % школярам (5 % старшим, 4 % середнім). На перешкоді здійснення волонтерської діяльності у 16 % респондентів виявилося навчальне навантаження. Головним чином це стосується студентів (12 %): 7 % історичного, 3 % природничо-географічного, 2 % фізико-математичного факультету), та старших учнів 3 % (середні тільки 1 %). До варіанту недостатньої кількості необхідних знань, вмінь та навичок звертаються 15 % опитуваних. Це переважно школярі – 12 % (5 % старшим, 7 % середнім) та студенти природничо-географічного та фізико-математичного факультетів (разом 3 %). На роботу, яку поєднують з постійним навчанням, посилаються 12 % студентів (8 % історичного, 3 % природничо-географічного та 1 % фізико-математичного). Невміння знаходити спільну мову стане на заваді 9 % опитуваних, серед яких 3 % – студенти (2 % природничо-географічний та 1 % історичний факультети) й 6 % – школярі, здебільшого середніх класів (4 %). До матеріальних труднощів, що змушують шукати підробіток, апелюють 8 % студентів (2 % природничо-географічного, фізико-математичного та історичного факультетів – по 3 %). Дозволу батьків потребують 6 % школярів, головним чином учнів середніх класів (4 %). Нерозвиненість комунікативних навичок заважатиме 4 %: 3 % школярів, головним чином середнім (2 %) та 1 % студентів фізико-математичного факультету. Взагалі не мають часу 5 % студентів, з яких 3 % – фізико-математичний, 2 % природно-географічний факультети.

Виходячи з наведених даних, можна зробити висновок, що готовність підлітків та молоді в багатьом залежить від їх соціального статусу. Більшість середніх та старших школярів добре розуміють та готові до здійснення такого виду діяльності, але на перешкоді їм можуть бути просто власне небажання або дозвіл батьків чи недостатня кількість знань, вмінь та навичок, які просто необхідні для цього виду діяльності.

Серед студентів спостерігається трохи інша картина: до волонтерської діяльності більш схильні студенти історичного факультету спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка», адже волонтерство – це один з аспектів соціальної діяльності, що є провідною саме на історичному факультеті. Студенти інших факультетів готові, але в меншій мірі до такої діяльності. Адже добровільна участь у волонтерській діяльності для них не є суттєвою, бо це практично ніяким чином не стосується їх фахових знань. І всі бажання брати участь у такому виді діяльності засновані лише на власному бажанні й упевненості, що їм це буде цікаво й приноситиме задоволення. На відміну від них, здійснення волонтерської роботи студентами спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка» є шляхом до професіоналізму спеціаліста. Саме тут знаходиться основний потенціал (самі студенти) та координатори й організатори (педагоги) волонтерського руху, що обумовлено специфікою професійної діяльності.