Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1553 Статистика.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
2.06 Mб
Скачать

Питання для самостійного вивчення.

1.Частотні характеристики рядів розподілу.

2.Характеристики центру розподілу.

3.Характеристики розміру та ступеня варіації.

4.Характеристики форми розподілу.

Література:  2 - 11

Методичні рекомендації

Ряд розподілу характеризує склад, структуру сукупності за певною ознакою. Елементами ряду розподілу є варіанти - значення ознаки та частоти . Залежно від статистичної природи варіантів ряди поділяються на атрибутивні та варіаційні. У співвідношенні варіантів та частот проявляється закономірність розподілу. Вона описується низкою статистичних характеристик, зокрема:

а) частотні характеристики;

б) характеристики центру розподілу;

в) характеристики варіації;

г) характеристики нерівномірності розподілу, концентрації, асиметрії.

Частотними характеристиками будь-якого ряду є абсолютна чисельність j-ї групи – частота та відносна частота - частка .

Очевидно, що , а або 100%.

Додатковою характеристикою варіаційних рядів є кумулятивна частота (частка ), яка характеризує обсяг сукупності із значеннями варіант, які не перевищують ,. Кумулятивні частотні характеристики утворюються послідовним підсумовуванням абсолютних частот. Так, , , і т.д. якщо інтервали варіаційного ряду нерівні, то використовують щільність (густину) частоти (частки) на одиницю інтервалу або де - ширина j-го інтервалу.

В інтервальних рядах, припускаючи рівномірний розподіл у межах j-го інтервалу, як варіант використовують середину інтервалу. При цьому ширину відкритого інтервалу умовно вважають такою ж, як і сусіднього закритого інтервалу.

До характеристик центру розподілу відносять середню, моду та медіану.

Мода - це найпоширеніше значення ознаки, тобто варіанта, яка в ряду розподілу має найбільшу частоту (частку).

У дискретному ряду визначається візуально за максимальною частотою, або часткою. В інтервальному ряду за найбільшою частотою визначається модальний інтервал. Конкретне значення моди в інтервалі

обчислюється за формою:

,

де та – відповідно нижня межа та ширина модального інтервалу,

, , - частоти (частки) модального, передмодального та післямодального інтервалу.

Медіана – це варіанта, яка припадає на середину упорядкованого ряду розподілу і ділить його на дві рівні за обсягом частини. Медіана, як і мода, не залежить від крайніх варіант, тому застосовується для характеристика центру в ряду розподілу з невизначеними межами. Для визначення , у ряду використовують кумулятивні частоти або частки . У дискретному ряду медіаною буде значення ознаки, для якої кумулятивна частота перевищує половину обсягу сукупності , або кумулятивна частка . В інтервальному ряду у такий спосіб визначається медіанний інтервал. Конкретне значення медіани в інтервалі обчислюється за формулою:

де та - відповідно нижня межа та ширина медіанного інтервалу;

- частота медіанного інтервалу;

- кумулятивна частота передмедіанного інтервалу.

У симетричних рядах розподілу значення моди та медіани збігаються з середньою величиною , а в помірно асиметричних вони співвідносяться таким чином: .

Для вимірювання та оцінки варіації використовують абсолютні та відносні характеристики. До абсолютних відноситься: варіаційний розмах, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення, дисперсії; відносні характеристики представлені низкою коефіцієнтів варіації, нерівномірності, локалізації концентрації.

Варіаційний розмах характеризує діапазон варіації, це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки:

.

Якщо крайні значення ознаки не типові для сукупності, то використовують квартильні або децільні розмахи. Квартальний розмах охоплює 50% обсягу сукупності, та визначається по формулі:

.

Децильний розмах можна визначати так:

, .

Узагальнюючою мірою варіації є середнє відхилення індивідуальних значень ознаки від центру розподілу. Оскільки алгебраїчна сума відхилень , то в розрахунках використовують або модулі , або квадрати відхилень.

Середній з модулів відхилень називають середнім лінійним відхиленням ; середній квадрат відхилень - дисперсією а, корінь квадратний з дисперсії - середнім квадратичним відхиленням :

; .

За первинними, не згрупованими даними наведені характеристики варіації розраховуються за принципом незваженої середньої, тобто:

; .

Середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення:

- іменовані числа (в одиницях вимірювання ознаки);

- за змістом ідентичні, проте через математичні властивості . У симетричному, близькому до нормального, розподілі , .

Дисперсію використовують не лише для оцінки варіації, а й при вимірюванні взаємозв'язків, для перевірки статистичних гіпотез тощо. Для ознак метричної шкали розрахунок дисперсії ведеться за формулами

.

Як і будь-яка середня, дисперсія має певні математичні власності:

а) якщо всі значення ознаки зменшити (збільшити) на певну величину, дисперсія не зміниться;

б) якщо всі значення ознаки змінити в К разів, то дисперсія зміниться в К2 разів;

в) у разі заміни частот частками дисперсія не зміниться.

Для альтернативної ознаки, варіація якої має два взаємовиключні значення - "1" та "0", а розподіл характеризується відповідно двома частками – та , дисперсія розраховується як добуток часток .

Порівнюючи варіації різних ознак або однієї ознаки у різних сукупностях, використовують відносні характеристики варіації. Коефіцієнти варіації розраховуються як відношення абсолютних, іменованих характеристик варіації ( , , ) до центру розподілу і часто виражаються процентами, отже:

1) лінійний коефіцієнт варіації ;

2) квадратичний коефіцієнт варіації ;

3) коефіцієнт осциляції .

Квадратичний коефіцієнт варіації використовують – як критерій однорідності сукупності. У симетричному, близькому до нормального, розподілі . Розрізняють такі значення відносних коливань:

- – незначне коливання;

- – середнє коливання;

- – велике коливання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]