- •Теми лекцій
- •Тема: Людина у політичних відносинах і процесах.
- •Лекція № 1. Тема: Предмет, методи і функції політології.
- •Лекція № 2. Тема: Історія політичної думки Стародавнього Світу і Середньовіччя.
- •Література:
- •Політична думка в країнах Стародавнього Сходу.
- •Політичні доктрини Античності.
- •3.Політична думка в середньовіччі.
- •Лекція № 3. Тема: Політичні вчення Нового часу.
- •Література:
- •5. Політико-правові вчення в німецькій класичній філософії.
- •Лекція № 4. Тема: Основні тенденції розвитку політичної науки у хіх – XX ст.
- •Література:
- •2. Соціалістичні концепції політики:
- •3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XVIII-XX ст.
- •2. Соціалістичні концепції політики: а) критично-утопічний соціалізм XIX ст. У першій половині XIX ст. Завершується формування політичної ідеології соціалізму (а. Сен-Сімон, ш. Фур'є, р. Оуен).
- •3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XIX-XX ст.
- •Лекція № 5. Тема: Становлення і розвиток політичної думки в Україні.
- •Література:
- •2. Політична думка в Україні за литовсько-польської доби XIV – перша половина XVII ст.
- •3.Суспільно-політичний процес в козацько-гетьманській державі.
- •4. Політичні погляді в Україні XVII-XVIII ст.
- •5. Розвиток революційно-демократичних ідей. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •6. Сутність ліберально-демократичних ідей та особливості соціалістичної думки.
- •7. Політичні концепції українських мислителів початку XX ст. М. Грушевський, в. Винниченко, д. Донцов.
- •Лекція № 6. Тема: Суспільно-політичні доктрини сучасності.
- •Література
- •2.Неоконсерватизм як доктрина захисту традиції і одвічних цінностей.
- •3. Сучасний лібералізм.
- •4.Соціал-демократична доктрина.
- •Лекція № 7. Тема: Політична система і держава.
- •Література
- •2. Структура та механізм функціонування політологічної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •4. Походження та сутність держави. Форми державного правління та устрою.
- •Держава і громадянське суспільство. Правова держава.
- •Лекція № 8. Тема: Походження та сутність влади.
- •Література
- •2. Джерела влади.
- •3. Концепції влади.
- •4. Типологія політичних режимів.
- •Лекція № 9. Тема: Політична свідомість та культура.
- •Література
- •1.Сутність і структура політичної свідомості.
- •2. Політична культура: поняття, зміст, функції.
- •3. Типологія політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •2. Політична культура: поняття, зміст, функції.
- •3. Типологія політичної культури.
- •Лекція № 10. Тема: Людина у політичних відносинах і процесах.
- •Література
- •1. Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
- •2. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
- •3. Сутність політичної соціалізації людини. Політична соціалізація особи в умовах становлення Української держави.
- •1. Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
- •2. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
- •3. Сутність політичної соціалізації людини. Політична соціалізація особи в умовах становлення Української держави.
- •Лекція № 1. Тема: Політичний процес.
- •Література.
- •Політична діяльність.
- •Парламентська і партійна форми діяльності.
- •Політичні партії: визначення, класифікація.
- •Політична діяльність.
- •Парламентська і партійна форми діяльності.
- •Політичні партії: визначення і класифікація.
- •4. Політичні рішення.
- •Лекція № 12. Тема: Національна політика.
- •Література
- •1.Нація як історична спільність людей. Теорії походження нації.
- •2.Основні напрямки національного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •2. Основні проблеми національного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •Лекція № 13. Тема: Світовий політичний процес.
- •2.Тенденції розвитку сучасної світової політики.
- •3. Глобальні проблеми людства.
3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XIX-XX ст.
З точки зору розвитку політичної науки XX ст. – найбільш багате. Це століття загострення ідейної боротьби і водночас зближення, взаємозбагачення політичних ідеологій. Це час появи нових методологічних підходів, відродження і відновлення цілого ряду традиційних методологій, а також зародження нових політичних ідей і повернення, переосмислення теоретичної спадщини минулого. Суспільно-політична думка набирає все більш плюралістичного характеру.
Політична думка сучасної Європи розвивається під величезним впливом ідей німецького історика і соціального філософа Макса Вебера (1864-1920 рр.). Пробуючи вирішити проблему релігійної свідомості, М. Вебер дійшов висновку, що в історії існувало три способи організації суспільства: традиційний, харизматичний і раціональний (капіталізм). Відповідно він виділив і три типи політичного панування Для раціонального панування, вважав він, характерне всевладдя раціональної бюрократії.
Аналізуючи систему панування, Вебер приділив багато уваги апарату влади, тобто бюрократії. Він був переконаний, що бюрократія – це найраціональніша форма здійснення влади, хоч в той же час вказував на її недоліки і слабкі сторони, що проявляються, наприклад в тих випадках, коли треба приймати рішення з приватних, нетипічних питань. В аналізі бюрократії, який вважається одним із головних вкладів М. Вебера в політологію, можна відмітити три моменти:
аналіз бюрократії як технічно досконалого апарату здійснення влади;
критика бюрократії у зв'язку з природною для неї, як вважав Вебер, тенденцією до виходу її за рамки притаманній їй функції;
аналіз бюрократії як відображення класової структури.
На додаток до свого ідеального типу раціональної бюрократичної організації, Вебер, створив також тип бюрократичного функціонера. Таким є людина, яка:
особисто вільна і призначена на посаду на основі угоди;
здійснююча владу на основі формальних законів і лояльність якої визначається чітким виконанням офіційних обов'язків;
призначена на посаду відповідно до її кваліфікації;
працююча на своїй посаді постійно, а не від випадку до випадку.
Наведені найбільш важливі напрями політологічних досліджень М. Вебера дозволяють визнати його серйозним теоретиком.
XX ст. – це продовження старих суперечок про цінності політичного житія, і в центрі дискусії знаходиться проблема демократії як загальнолюдської цінності. Серйозну критику демократії, її цінностей знаходимо у представників теорії еліти.
Політологічні теорії еліти. Засновниками політологічної теорії еліти є: Гаетано Моска (18581941 рр.), Уільфредо Паретто (1848-1923 рр.) – італійські вчені, Роберт Міхельс (1876-1938 рр.) – німецький дослідник. Основна ланка політичної концепції Моски – це ідея політичного класу. У своїй першій праці “Теорія правління і парламентське правління” (1884 р.) він писав, що в будь-який час і в будь-якому місці все те, що в управлінні є здійсненням влади є завжди компетенцією особливого класу і як би цей клас не будувався, він завжди формується як незначна меншість проти маси людей, якими вони керують. Цей "спеціальний" клас він називає політичним. Моска виходить з того, що в усіх суспільствах існують два класи: 1) управлінці (меншість); 2) ті, ким управляють (більшість).
Необхідним критерієм для формування політичного класу Моска вважає здатність керувати, досвід управління. Він називає три способи, за допомогою яких політичний клас досягає зміцнення своїх позицій і поновлення:
успадкування;
вибір;
кооптація.
Моска підкреслює, що всі політичні класи прагнуть успадкувати свою владу, а з іншого боку – завжди є нові сили, що приходять на зміну старим. Залежно від того, яка тенденція домінує в даний час, відбувається або консервація політичного класу, або його поповнення. Першу тенденцію він називає аристократичною, другу – демократичною. На відміну від Моски, Паретто розумів під терміном "еліта" людей найкращих у всіх відношеннях. Він відкрив закон циркуляції еліт, згідно з яким пануюча еліта завжди перебуває у стані повільної і постійної трансформації. Підкреслює, що скрізь існує панівний клас, відносно малочисельний, який утримується при владі частково силою, частково згодою непанівного класу (більшою чисельністю). Зазнавши, що в ході історії злагода і сила завжди проявлялись як знаряддя управління, він диференціює способи здійснення влади на два основних типи:
уряди, які користуються переважно матеріальною силою та силою інших чинників; уряди, що користуються переважно хитрістю і мистецтвом.
Моска і Паретто розходилися в поглядах на питання про так зване “краще правління”. Моска вважав, що найефективнішим режимом, спроможнім тривалий час уникати катаклізмів, які загрожують відкинути людство назад до варварства, є змішаний режим. Паретто ж, навпаки, був переконаний в тому, що соціальна система перебуває в стані рухомої рівноваги. Він категорично відкидав термін “демократія”, який вважав ще більш невизначеним, ніж термін “релігія”.
Р. Міхельс слідом за Паретто вважав, що демократія як форма управління державою є неприйнятою, оскільки існує комплекс тенденцій, що протидіють її здійсненню. За Міхельсом, це такі тенденції.
сутність людської природи;
сутність політичної боротьби;
сутність організацій.
Тому він вважав, що демократія завжди призводить до олігархії і перетворюється в олігархію.