Лекція № 12. Тема: Національна політика.

МЕТА: в ході лекції вивчити сутність та зміст наступних проблем, понять та категорій політології: сутність та особливості соціально-етнічних відносин. Взаємозв’язок етнічного, національного і соціального в суспільстві. Етнонаціональна структура суспільства: нація, національні та етнічні групи. Сучасні теорії нації: історична, психологічна. Нація та держава. Національний суверенітет. Культурно-національна автономія. Національна свідомість і самосвідомість та їх співвідношення із загальнолюдською культурою і цінностями.

Етнополітична реальність сучасної України. Основні напрямки національного відродження в Україні на сучасному етапі.

Література

1.Акт проголошення незалежності України.

2.Армстронг Дж. Український націоналізм // Зустрічі. – 1991. – № 2.

3.Зілинський А. Народ, нація, держава. // Віче. – 2004. – №9.

4.Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть: Зб. Статей. – К., 1991.

5.Донцов Д. Націоналізм. – Львів, 1926.

6.Заставний С. Українська діаспора. – Львів, 1991.

7.Смолій В.А. Як і коли почала формуватися українська нація. – К., 1991.

8.Політологія / За. Ред.О.І.Семківа. – Львів, 1994.

План.

1.Нація як історична спільність людей. Теорії походження нації.

2.Основні напрямки національного відродження в Україні на сучасному етапі.

1. Нація як історична спільність людей. Теорії походження нації. Початковим етапом етнічної історії є етнос, (від гр. народ, нація). З розвитком етнічні групи можуть асимілюватися або асимілювати інших. Цей розвиток проходить через формування таких груп, як рід, плем'я, союз племен, народність, нація. Нація є вужчим понят­тям, ніж етнос. Це поняття прийшло до нас зі стародавнього Риму, де воно означало народ, римський народ. Це поняття широко ввійшло в політичне життя Європи в XVIII-XIX ст. як одна з основ­них категорій суспільно-політичної думки. В науці даним поняттям стали користуватись на початку XIX ст.

Що таке нація? Визначають націю через чинники, що впливають на її формування. Так, французькі політологи Г. і К. Вілард вважали, що нація – це насамперед спільність історичної долі. Такої самої думки був Сталін. Він дав таке тлумачення: "Нація – історично сформована стійка спільність людей, котра виникла на основі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності культури".

Сталін уніс зміни в це визначення, підкресливши, що психічний склад виражається не в спільності культури, а в спільності специ­фічних особливостей національної культури, яка відрізняє одну націо­нальну культуру від іншої. Він поділив також нації на капіталістичні й соціалістичні. Тим самим він заклав підвалини для абсолютизації класового підходу, для політики насильницької асиміляції, денаціо­налізації, дискримінації тощо.

У відомому американському енциклопедичному словнику Вебстера визначення нації майже таке саме, як і у Сталіна: "Нація – це історична спільність людей, яка має наступні спільні риси – тери­торію, економічне життя, окрему культуру і мову". Проте цей самий словник далі визначає націю і як політичну спільність – нація є народом, що проживає на єдиній території, об'єднаній спільним уря­дом, країною, державою. Польський політик Р. Дмовський визначав націю як суть держави й інших політичних інститутів, їх змістом.

Щодо визначення поняття "нація" використовують три головних підходи: духовно-психологічний, політичний та історичний.

Духовно-психологічний підхід прагне розглядати націю поза всією системою суспільних зв'язків в їх сукупності. Деякі ідеалістичні концепції трактують "національний дух" як провідний, а іноді і як єдину ознаку нації. Інші розглядають націю як "психологічне поняття", безсвідому психологічну спільність або спільність, засновану на "голосі крові". Нарешті, існує й така точка зору, згідно з якою нація – спільність долі, союз однаково мислячих людей, об'єднаних спільністю характеру.

Отже, в процесі духовно-психологічного підходу до з'ясування поняття "нація" втрачається оцінка цієї спільності як соціальної кате­горії.

Характерною рисою політичного підходу до поняття "нація" є прагнення розглядати його здебільшого в державно-правовому аспекті без урахування складної палітри суспільних відносин.

Етатистські концепції нації відмовляють народам, які не утвердили в силу різних причин своєї національної державності навіть назива­тися націями.

Історичний підхід (історико-матеріалістичний) до визначення понят­тя нації прагне залучити найбільш широку групу соціальних факторів, на основі яких можна охарактеризувати одну із найскладніших форм спільностей.

І. Франко витлумачував націю, народність як об'єктивну реальність, що включає матеріальні і духовні явища.

Саме з позиції історичного підходу слід оцінювати націю. Нація – це політичне і державне організований народ, якому притаманні спільність: єдиного ринку і всього економічного життя, території і проживання, культури та духовного життя, мови, зокрема літературної.

У цьому визначенні бачимо, перш за все, тісний зв'язок нації з державою. Нація виступає і як вища політична, моральна вартість для кожного покоління людей.