2.Тенденції розвитку сучасної світової політики.

Перша пов’язана зі зміцненням і розвитком національної державності, виходом національних спільнот на міжнародну арену як самостійних суб’єктів міжнародної політики (розпад “соціалістичної співдружності”, розпад СРСР, ліквідація РВЕ і Організація Варшавського Договору (ОВД)).

Друга: універсалізація цінностей, на які орієнтуються учасники міжнародного спілкування сприяє посиленою тенденції до гуманізації міжнародної політики.

Третя: тенденція до всесвітньої інституалізації, що знаходить своє відображення в розвитку загальноєвропейському процесі, в утворення інституціальних форм широкої міжнародної співпраці.

3. Глобальні проблеми людства.

На наших очах відбувається процес глобалізації політичних та економічних взаємозв’язків і взаємовідносин. У чому це проявляється? В світовій економіці – це розвиток і удосконалення ринкових відносин. В світовій політиці – це рух народів і держав по шляху до демократії. Розгорнулись далеко їдучі демократичні перетворення в межах колишнього СРСР , в країнах Східної Європи, в Латинській Америці, на величезних просторах Азії та Африки. Тим самим світовий політичний процес набуває нових рис, а саме: відходить у минуле поділ світу на дві аптагоністичні політичні системи; двополюсний світ, який очолювали і уособлювали – США і СРСР , уступає місце новий системі політичних відносин. Доречно нагадати, що протиборство двох систем привело до тяжких наслідків. Так, у середині 80-х рр. на озброєння йшло вже 60% світового валового продукту. За даними Стокгольмського міжнародного інституту миру, в середені 80-х рр. більше половини вчених і технічної інтелігенції працювали над створенням засобів і методів руйнування, а не матеріальних цінностей. Воєнні витрати оцінювались в 1000 млрд. дол. в рік або більше 2 млн. дол. за хвилину. В багатьох розвинутих країнах на воєнні цілі виділялось до 45% національного бюджету.

Водночас близько 80 млн. чол. У світі жили в абсолютному убозтві, 500 млн. голодних. З них 50 млн. (половина – діти ) щорічно вмирали. Лише від середини ХХ ст. під впливом наслідків Другої світової війни й загрози термоядерного конфлікту світова громадськість, правлячі кола низки держав поступово доходять висновку про згубність війни, військового способу розв’язання міжнародних конфліктів.

Кожний народ – невід’ємна частина людства. Кожний народ – творець унікальних звичаїв, традицій, звичок, власного менталітету. Тому цілком природно, що загальнолюдське повинно лежати в основі міжнародних відносин. По суті загальнолюдський характер носять:

1. вся створена людьми матеріальна і духовна культура;

2. величезний історичний досвід багатьох поколінь землян;

3. гігантська сума наукових знань про оточуючий нас світ: природу, суспільство і людину;

4. природа самої людини в її соціальному і біологічному аспектах.

Загальнолюдські цілі і завдання, інтереси і цінності не суперечать розумним устремлінням всіх і кожного, а інтегративно виражають їх у цілісний сукупності. Про це свідчать глобальні проблеми сучасності, вирішення яких вимагає об’єднання зусиль всіх народів і держав.

Глобальні проблеми поділяють на чотири основні групи:

1. Проблеми переважно соціально-політичного характеру:

а) відвернення ядерної війни;

б) припинення гонки озброєнь, роззброєння;

в) мирне вирішення регіональних, міждержавних і міжнаціональних збройних конфліктів,

г) будівництво ненасильницького миру на основі утвердження довір’я у відносинах між народами, зміцнення системи всезагальної безпеки.

2. Проблеми переважно соціально-економічного характеру:

а) подолання слабо розвинутості і пов’язаних з нею злиденності і культурної відсталості;

б) забезпечення ефектного виробництва і відтворення світового валового продукту;

в) пошук шляхів виходу з енергетичної, сировинної і продовольчої криз;

г) оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, що розвиваються;

д) освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану.

3. Соціально-екологічні проблеми:

а) гостро постала необхідність ужиття заходів щодо поліпшення складу газової оболонки атмосфери;

б) щодо гармонійного розвитку живої і неживої природи;

в) щодо раціонального використання природного потенціалу планети.

4. Проблеми людини:

а) дотримання соціальних, економічних і індивідуальних прав і свобод;

в) ліквідація голоду , епідемічних захворювань, невігластва;

в) духовний розвиток особи;

г) подолання відчуженості людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної діяльності.

Зазначені глобальні проблеми заклади ідеологічну основу для перебудови всієї системи міжнародних відносин.