- •Теми лекцій
- •Тема: Людина у політичних відносинах і процесах.
- •Лекція № 1. Тема: Предмет, методи і функції політології.
- •Лекція № 2. Тема: Історія політичної думки Стародавнього Світу і Середньовіччя.
- •Література:
- •Політична думка в країнах Стародавнього Сходу.
- •Політичні доктрини Античності.
- •3.Політична думка в середньовіччі.
- •Лекція № 3. Тема: Політичні вчення Нового часу.
- •Література:
- •5. Політико-правові вчення в німецькій класичній філософії.
- •Лекція № 4. Тема: Основні тенденції розвитку політичної науки у хіх – XX ст.
- •Література:
- •2. Соціалістичні концепції політики:
- •3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XVIII-XX ст.
- •2. Соціалістичні концепції політики: а) критично-утопічний соціалізм XIX ст. У першій половині XIX ст. Завершується формування політичної ідеології соціалізму (а. Сен-Сімон, ш. Фур'є, р. Оуен).
- •3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XIX-XX ст.
- •Лекція № 5. Тема: Становлення і розвиток політичної думки в Україні.
- •Література:
- •2. Політична думка в Україні за литовсько-польської доби XIV – перша половина XVII ст.
- •3.Суспільно-політичний процес в козацько-гетьманській державі.
- •4. Політичні погляді в Україні XVII-XVIII ст.
- •5. Розвиток революційно-демократичних ідей. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •6. Сутність ліберально-демократичних ідей та особливості соціалістичної думки.
- •7. Політичні концепції українських мислителів початку XX ст. М. Грушевський, в. Винниченко, д. Донцов.
- •Лекція № 6. Тема: Суспільно-політичні доктрини сучасності.
- •Література
- •2.Неоконсерватизм як доктрина захисту традиції і одвічних цінностей.
- •3. Сучасний лібералізм.
- •4.Соціал-демократична доктрина.
- •Лекція № 7. Тема: Політична система і держава.
- •Література
- •2. Структура та механізм функціонування політологічної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •4. Походження та сутність держави. Форми державного правління та устрою.
- •Держава і громадянське суспільство. Правова держава.
- •Лекція № 8. Тема: Походження та сутність влади.
- •Література
- •2. Джерела влади.
- •3. Концепції влади.
- •4. Типологія політичних режимів.
- •Лекція № 9. Тема: Політична свідомість та культура.
- •Література
- •1.Сутність і структура політичної свідомості.
- •2. Політична культура: поняття, зміст, функції.
- •3. Типологія політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •2. Політична культура: поняття, зміст, функції.
- •3. Типологія політичної культури.
- •Лекція № 10. Тема: Людина у політичних відносинах і процесах.
- •Література
- •1. Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
- •2. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
- •3. Сутність політичної соціалізації людини. Політична соціалізація особи в умовах становлення Української держави.
- •1. Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
- •2. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
- •3. Сутність політичної соціалізації людини. Політична соціалізація особи в умовах становлення Української держави.
- •Лекція № 1. Тема: Політичний процес.
- •Література.
- •Політична діяльність.
- •Парламентська і партійна форми діяльності.
- •Політичні партії: визначення, класифікація.
- •Політична діяльність.
- •Парламентська і партійна форми діяльності.
- •Політичні партії: визначення і класифікація.
- •4. Політичні рішення.
- •Лекція № 12. Тема: Національна політика.
- •Література
- •1.Нація як історична спільність людей. Теорії походження нації.
- •2.Основні напрямки національного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •2. Основні проблеми національного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •Лекція № 13. Тема: Світовий політичний процес.
- •2.Тенденції розвитку сучасної світової політики.
- •3. Глобальні проблеми людства.
-
Парламентська і партійна форми діяльності.
Основне джерело представницької політичної діяльності закладене у волевиявленні народу, який у різних типах виборчої системи обирає своїх представників до державних структур, насамперед до органів влади всіх рівнів, які, як відомо, поділяються на законодавчі, виконавчі і судові.
Представництво в політичній діяльності на рівні законодавчих органів має свою специфіку. Вона полягає у відомому протиріччі між політичними функціями члена парламенту як загальнонародного органу та інтересами виборців, які вибирають того чи іншого парламентарія, котрий часто викликає у них незадоволення. Воно закономірне, бо віддзеркалює протиріччя суспільного розвитку. Тому вища політична мудрість полягає саме в тому, щоб по змозі зняти ці протиріччя, розробити і прийняти такі закони, які б максимально враховували інтереси як усього народу, так і населення певного виборчого округу.
Важливою обставиною політичне ефективного представництва у системі політичної діяльності є тимчасовий фактор реалізації інтересів народу, виборців. Стратегічний розрахунок, як правило, пов'язаний з цим фактором, також часто викликає нерозуміння, а звідси неприязнь з боку народу. Загострене усвідомлення інтересів у кризові періоди здебільшого не враховує реальних можливостей матеріального і духовного виробництва в країні, її дійсного потенціалу. Виникає бажання задовольнити їх будь-якою ціною, незважаючи на наявні ресурси. Таке протиріччя викликає перебої у представницькій політичній діяльності, зокрема урядову плутанину. Організація політичної діяльності, особливо в її представницькому варіанті, є першочерговим завданням, урешті-решт одним із факторів стабілізації політичної обстановки в тих країнах, у яких політика набула верховенства над економікою, перетворилася значною мірою в самоцільне явище.
Другою важливою формою політичної діяльності є партійна. Політична діяльність партії, якщо та функціонує як легальна, здійснюється на основі існуючої в країні конституції. Характер цієї діяльності, організаційні її форми повинні відповідати демократичним нормам політичного життя країни. Тому члени партії працюють, керуючись не тільки програмою і статусом своєї організації, а й правовими нормами, які лежать в основі життєдіяльності всього населсння країни.
Партійна діяльність тієї чи іншої легальної партії полягає в розробці теоретичних основ організації життєдіяльності народу (або його частини), в пропагандистсько-організаційній роботі по роз'ясненню мети і методів політичної боротьби, а також в організації мас на їх реалізацію.
Вища мета партійно-політичної діяльності будь-якої легальної, але не правлячої партії – це переконання мас у правильності своїх ідей і методів боротьби за їх здійснення. Після досягнення цієї мети і завоювання на свій бік більшості народу політична діяльність партії полягає в боротьбі за державну владу. Оволодівши нею, той чи інший член партії наділяється вже більш високою відповідальністю за результати своєї діяльності і несе не партійну, а насамперед державну відповідальність.