2. Структура та механізм функціонування політологічної системи.

Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взаємозв'язку і взаємодії компонентів, що її утво­рюють; стійка впорядкованість елементів; закон зв'язку між елементами. Структура дає змогу зрозуміти, яким чином організоване системне ціле.

У політичній системі суспільства є центральний компонент, який зв'язує всі інші складові в систему і стосовно і якого визначається її компонентна структура. Це політична влада.

До структури політичної системи входять: політичні відносини, політичні інститути (організації), політичні і правові норми, політична свідомість і політична культура.

Політичні відносини показують, яким чином соціальні суб'єкти можуть здійснювати політичну діяльність через систему політичних інститутів, норм і процедур, визначати засоби, методи, і регламентувати цю діяльність.

Через них соціальні суб'єкти здійснюють свою функцію суб'єкта політичної діяльності.

Невід'ємним компонентом будь-якої політичної системи є політичні і правові норми. Вони становлять її нормативну 1 основу. Будучи виробленими в процесі суспільно-політичної практики, вони регулюють політичні відносини.

До політичної системи суспільства входить як підсистема також політична свідомість, політична культура – її духовні компоненти. Політична свідомість включає в себе ідеї, теорії, погляди, уявлення, почуття, традиції, що є відображенням політики і політичних відносин. Зміст політичної свідомості виявляється у формі політичної діяльності, зокрема діяльності політичних інститутів, класів, партій, масових організацій, рухів. Важливою умовою функціонування політичної системи є розвиток політичної і правової культури.

На думку польських політологів, це насамперед закономірність рівноваги. Розвиток можна розглядати як єдність перервних і безперервних рухів. Тому політична система перебуває у постійному русі у зв'язку з економічними, екологічними змінами. Для успішного функ­ціонування система вимагає певної врівноваженості під­систем, прийняття рішень, які б враховували інтереси більшості. Ці рішення с певним компромісом.

3. Типологія політичних систем.

Найрізноманітніші політичні системи можна кла­сифікувати за принциповими, корінними ознаками. Іс­нують три головні моделі політичних систем: 1) командні; 2) змагальні; 3) соціопримирливі. Кожен з цих типів політичної системи може мати багато моди­фікацій і не існує в абсолютно «чистому» вигляді. Проте це не позбавляє нас можливості виділити певні домі­нуючі ознаки кожного з них.

Командна політична система харак­теризується такими ознаками: інтеграція, фактичне об'єднання всіх структур не шляхом відносин боротьби й співробітництва, що складаються природно, посту­пово, а на основі бюрократичної централізації «звер­ху» навколо одного центру; прийняття рішень; проти­стояння політичному плюралізму; командний стиль уп­равління всіма сферами суспільного життя; панування адміністрування у вирішенні всіх політичних проблем, ліквідація автономії центрів у прийнятті рішень; усунен­ня політичної опозиції; виняткова роль партійио-державного лідера знаходить вираження тією чи іншою мірою у культі його особи; приниження політичного значення громадянина, обмеження його прав і свобод; зовнішня і внутрішня безконтрольність політичних ін­ститутів; відсутність розподілу влади.

Змагальна політична система має такі типологічні ознаки: політичний плюралізм; вплив на державну владу, різні центри прийняття політич­них рішень через «групи тиску», що інституціонально обособлені й змагаються між собою; наявність багатьох центрів прийняття політичних рішень; визнання рів­ності й гарантій прав людини й об'єднань громадян; примус не виключається, але не є прямим, основним методом в управлінні; зв'язок політичної системи і са­морегуляції суспільства у сфері економіки, соціаль­них відносин, духовного та іншого життя; захист кон­ституційного ладу, його правових основ; ставлення до права як до цінності та ін.

Зма­гальна політична система може добре функціонувати в умовах стабільного суспільства як єдиного соціаль­ного організму.

Соціопримирлива політична система має такі ознаки: висунення на перший план соціальних проблем у змаганні за утвердження політичних цілей і завдань; використання компромісів у вирішенні політичних та інших проблем; розгляд командних ме­тодів протиборства як великих затрат економічних, духовних та людських ресурсів; професіоналізм полі­тичного управління; утвердження політичного плюра­лізму, що передбачає певні обмеження панівних сил, груп, які змагаються на основі поступок, консенсусу, добровільних узгоджень сторін; високий рівень політичної культури; прагнення до утвердження соціаль­ного миру, соціальної справедливості, служіння їм введення певних обмежень щодо власності, розподілу доходів, свободи договору (насамперед на продаж робочої сили) з метою досягнення соціального миру поступове, але постійне здійснення соціальних про­грам; високий рівень захисту прав людини; політич­на безконфліктність; саморегульованість та ін.