- •Теми лекцій
- •Тема: Людина у політичних відносинах і процесах.
- •Лекція № 1. Тема: Предмет, методи і функції політології.
- •Лекція № 2. Тема: Історія політичної думки Стародавнього Світу і Середньовіччя.
- •Література:
- •Політична думка в країнах Стародавнього Сходу.
- •Політичні доктрини Античності.
- •3.Політична думка в середньовіччі.
- •Лекція № 3. Тема: Політичні вчення Нового часу.
- •Література:
- •5. Політико-правові вчення в німецькій класичній філософії.
- •Лекція № 4. Тема: Основні тенденції розвитку політичної науки у хіх – XX ст.
- •Література:
- •2. Соціалістичні концепції політики:
- •3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XVIII-XX ст.
- •2. Соціалістичні концепції політики: а) критично-утопічний соціалізм XIX ст. У першій половині XIX ст. Завершується формування політичної ідеології соціалізму (а. Сен-Сімон, ш. Фур'є, р. Оуен).
- •3. Політична думка представників буржуазного лібералізму та елітаристських теорій XIX-XX ст.
- •Лекція № 5. Тема: Становлення і розвиток політичної думки в Україні.
- •Література:
- •2. Політична думка в Україні за литовсько-польської доби XIV – перша половина XVII ст.
- •3.Суспільно-політичний процес в козацько-гетьманській державі.
- •4. Політичні погляді в Україні XVII-XVIII ст.
- •5. Розвиток революційно-демократичних ідей. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •6. Сутність ліберально-демократичних ідей та особливості соціалістичної думки.
- •7. Політичні концепції українських мислителів початку XX ст. М. Грушевський, в. Винниченко, д. Донцов.
- •Лекція № 6. Тема: Суспільно-політичні доктрини сучасності.
- •Література
- •2.Неоконсерватизм як доктрина захисту традиції і одвічних цінностей.
- •3. Сучасний лібералізм.
- •4.Соціал-демократична доктрина.
- •Лекція № 7. Тема: Політична система і держава.
- •Література
- •2. Структура та механізм функціонування політологічної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •4. Походження та сутність держави. Форми державного правління та устрою.
- •Держава і громадянське суспільство. Правова держава.
- •Лекція № 8. Тема: Походження та сутність влади.
- •Література
- •2. Джерела влади.
- •3. Концепції влади.
- •4. Типологія політичних режимів.
- •Лекція № 9. Тема: Політична свідомість та культура.
- •Література
- •1.Сутність і структура політичної свідомості.
- •2. Політична культура: поняття, зміст, функції.
- •3. Типологія політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •2. Політична культура: поняття, зміст, функції.
- •3. Типологія політичної культури.
- •Лекція № 10. Тема: Людина у політичних відносинах і процесах.
- •Література
- •1. Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
- •2. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
- •3. Сутність політичної соціалізації людини. Політична соціалізація особи в умовах становлення Української держави.
- •1. Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
- •2. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
- •3. Сутність політичної соціалізації людини. Політична соціалізація особи в умовах становлення Української держави.
- •Лекція № 1. Тема: Політичний процес.
- •Література.
- •Політична діяльність.
- •Парламентська і партійна форми діяльності.
- •Політичні партії: визначення, класифікація.
- •Політична діяльність.
- •Парламентська і партійна форми діяльності.
- •Політичні партії: визначення і класифікація.
- •4. Політичні рішення.
- •Лекція № 12. Тема: Національна політика.
- •Література
- •1.Нація як історична спільність людей. Теорії походження нації.
- •2.Основні напрямки національного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •2. Основні проблеми національного відродження в Україні на сучасному етапі.
- •Лекція № 13. Тема: Світовий політичний процес.
- •2.Тенденції розвитку сучасної світової політики.
- •3. Глобальні проблеми людства.
-
Держава і громадянське суспільство. Правова держава.
Зміст поняття "громадянське суспільство" включає сукупність неполітичних відносин у суспільстві, тобто економічні, духовно-моральні, релігійні, національні. Громадянське суспільство – це сфера спонтанного самовияву вільних індивідів і асоціацій та організацій громадян, які добровільно сформувалися і захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади.
На певній стадії свого розвитку громадянське суспільство з метою захисту власних інтересів створює державу, утримує її і певним чином здійснює контроль над нею. Громадянське суспільство домагається законодавчого упорядкування і регулювання відносин з державою.
Категорія "громадянське суспільство" трактується в світлі наукової традиції, що йде від Локка, Монтеск’є, Гегеля, Токвіля. Так, у праці Дж. Локка "Два трактати про державне правління" зазначається, що суспільство складалося і склалося ще до появи держави.
Особлива заслуга в розробці концепції громадянського суспільства у взаємозв'язку з державою належить Гегелю. Він дійшов висновку, що соціальне життя, характерне для громадянського суспільства, відрізняється від світу сім'ї і від публічного життя держави. Воно, на думку Гегеля, включає ринкову економіку, соціальні класи, корпорації, інститути, завдання яких є забезпечити життєздатність суспільства і реалізацію громадянського права. Громадянське суспільство – це комплекс приватних осіб, класів, груп, інститутів, взаємодія яких регулюється цивільним правом, і які як такі прямо не залежать від політичної держави.
Проблема громадянського суспільства посідає чільне місце і в творах А.Токвіля. На його думку, такі "вторинні асоціації демократії, як етнічні, релігійні, професійні, робітничі і локальні об'єднання, становлять ту структуру громадянського суспільства, з якої може вирости правова держава".
Розглядаючи взаємовідносини між громадянським суспільством і державою, більшість мислителів підкреслювали, що не державою зумовлюється і визначається громадянське суспільство, а навпаки, громадянським суспільством зумовлюється і визначається держава.
Громадянське суспільство в особі самодіяльних асоціацій людей, які виражають та захищають індивідуальні інтереси і права, вступає в особливі стосунки з державою. Чим більш розвинене громадянське суспільство, тим з'являється ширша основа для демократичних форм держави. І навпаки, чим менш розвинене громадянське суспільство, тим більш імовірним є існування авторитарних і тоталітарних режимів державної влади.
Концепція співвідношення громадянвського суспільства і держави розроблялась українською політичною думкою. У найбільш розвиненій формі цю проблему представив В. Липинський. На його думку, громадянське суспільство – це люди даної території, які не живуть за рахунок виконання державних функцій, не в змозі безпосередньо здійснювати свої "хотіння", застосовувати силу фізичного примусу.
Згідно з сучасними поглядами, поряд з державою повинно існувати громадянське суспільство, але так, щоб ці дві сили перебували в діалектичному взаємозвязку, а не підпорядковувалися одним і тим же керівником. Головне для держави – здатність встановлювати норми для плюралізму державних і приватних субєктів, тобто потрібна держава, яка б більше гарантувала соціальні права, а менше займалася б оперативним управлінням.
Усе це дає змогу зробити висновок, що громадянське суспільство виступає як сфера реалізації економічних, соціальних, етно-національних, культурних, релігійних, екологічних та інших громадських інтересів, які перебувають поза безпосередньою діяльністю держави, що опосередковує її відносини з індивідами. Чим розвиненішою є ця сфера, тим ефективніша соціальна захищеність індивіда. Ідея правової держави пов'язана з утвердженням суверенності народу, підпорядкуванням держави суспільству.
Правова держава – це система органів та інститутів, які гарантують й охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства. Це держава, в якій панує закон, стосовно якого в однаковому відношенні перебувають влади усіх рівнів, партії та громадські організації, посадові особи й окремі громадяни.
Політична теорія правової держави бере початок з античності. Давньогрецький філософ Платон писав, що державність можлива там, де панують справедливі закони, "де закон володар над правителями, а вони його раби". Починаючи з нового часу вона була суттєво доповнена завдяки безпосередньому зверненню до ідеї прав людини. Передові мислителі XVII-XVIII ст. сформулювали принцип розподілу єдиної всеохоплюючої державної влади на три види: законодавчу, виконавчу, судову. Кожна з них повинна бути, по-перше, відносно самостійною, по-друге, врівноважувати інші. Принцип розподілу влади послужив заділом для теорії правової держави. Так, Кант (а саме з його іменем насамперед пов'язують цю теорію) вважав, що держава забезпечує торжество права, вимогам якого сама підпорядковується. верховенство права (закону) у суспільстві – основний принцип правової держави. Він зумовлює й інші принципи, зокрема підпорядкування законові самої держави та її органів, посадових осіб, інших організацій, громадян. Правова держава характеризується якістю власне закону. Він повинен бути справедливим, гуманним, закріплювати невід'ємні природні права кожної людини: право на життя, на свободу, на особисту недоторканість. Але свобода не є абсолютною. Вона допускає обмеження, тобто має певну міру. Ця міра повинна бути рівною для всіх.
Важливим принципом правової держави є розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову та розмежування їхніх завдань і функцій. Це означає, що державна влада не може належати у повному обсязі жодному державному органу. Кожна влада здійснює власну функцію і не має права підміняти діяльність іншої. Таке розмежування спрямоване на те, щоб не допустити можливих зловживань з боку влади.
.....................................................................................................................................