56.Пояснити сутність процесу стратегічного маркетингового планування.

Стратегія підприємства - це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей.

Стратегічне планування розраховують на тривалий строк, але у багатьох організаціях стратегія базується на середньостроковому плануванні. Разом з тим стратегічне та довгострокове планування процеси нерівнозначні.

Відповідальність за розробку стратегії несе перш за все керівник економічної організації, оскільки стратегічне планування потребує високої відповідальності, маштабних дій менеджера. Планова команда забезпечує стратегічне планування аналітичним підходом до прийняття рішень про

майбутнє підприємства.

Основне питання стратегічного планування – чого хоче досягти організація.

Стратегічний план – іншими словами генеральний план фірми(складається на п’ять років).

Стратегічні плани окремих ділових одиниць, що входять до складу фірми.

57.Розкрити сутність поняття вибірка, види вибірок, методи обчислення обсягу вибірки.

При дослідженні споживчих ринків також виникають ситуації, коли принцип випадковості не спрацьовує. Так, наприклад, дослідження ринку медичних препаратів для особливих видів захворювань вимагає чіткого контролю формування вибірки для того, щоб до неї потрапили тільки люди з відповідними хворобами.

Існує кілька видів вибірок, сформованих на принципах невипадковості: • експертна (або оцінна) вибірка; • вибірки, сформовані за принципом снігової кулі; • вибірки, сформовані за принципом зручності; • квотовані вибірки.

Неімовірнісний підхід до структури вибірки припускає, що вибір елементів сукупності провадиться методами, заснованими або на розуміннях зручності, або на рішенні дослідника, або на контингентних групах. Визначення обсягу вибірки Вибравши структуру вибірки (підхід до її формування, вид імовірнісної вибірки метод або формування детермінованої вибірки), дослідник має визначити обсяг, тобто кількість елементів вибіркової сукупності. Обсяг вибірки визначає вірогідність інформації, отриманої в результаті її дослідження, а також необхідні для проведення дослідження витрати. На практиці розмір вибірки визначається вимогами до точності результатів і реальних можливостей фірми. Останнє залежить від бюджету на проведення вибіркового дослідження і періоду часу, за який воно має бути зроблено. Маркетологи використовують такі методи для визначення розміру вибіркової сукупності:

Дослідник може довільно встановити розмір вибірки. Цей метод простий, але не гарантує точності отриманих результатів. Розмір вибірки можна встановити на основі існуючого досвіду проведення маркетингових досліджень. Однак, за відсутності в умовах України необхідного досвіду, цей метод мало чим відрізняється від попереднього.

У ряді випадків розмір вибірки визначається залишковим методом, тобто виходячи з бюджету на проведення дослідження. Але навіть такий спосіб може дати досить точні результати, особливо, коли цінність маркетингової інформації не дуже висока. Розмір вибірки може бути розрахований на основі статистичних методів. Однак через відсутність можливості підрахувати характеристики генеральної сукупності маркетологи рідко звертаються до цього методу. Визначення методу вибірки Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні. Статистичні методи вибірки базуються на припущенні, що кожна одиниця сукупності має наперед відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час тестування. Найчастіше використовуються такі статистичні методи: Вибір випадковим способом. Цей метод означає, що кожна одиниця сукупності має однакову ймовірність бути обраною. При цьому одиниці із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим використанням таблиці випадкових чисел. Систематична вибірка. У разі використання систематичної вибірки одиниці із сукупності вибираються через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визначається діленням кількості одиниць у сукупності на розмір вибірки, яку необхідно зробити. Наприклад, якщо розмір сукупності 20 000 одиниць, а розмір вибірки - 100 одиниць, то величина інтервалу має бути: 20 000 / 100 = 200 одиниць. Багатоступенева вибірка. Багатоступенева вибірка означає кількаразове проведення вибірки на різних рівнях. Прикладом багатоступеневої вибірки може бути вибір кількох сальдо рахунків бухгалтерського обліку, які необхідно підтвердити, з наступним відбором кількох рахунків-фактур чи накладних для кожного рахунку. У такий спосіб аудитор може оцінити достовірність цілого компонента фінансової звітності, до складу якого входять відібрані рахунки. Що стосується нестатистичних (довільних) методів вибірки, то у разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці сукупності є справді типовими для цієї сукупності.

Оцінка результатів аудиторської вибірки. Оцінка результатів вибірки є найважливішою і найважчою частиною процесу аудиторської вибірки. Оцінюючи результати аудиторської вибірки, аудитори роблять два типи висновків: вони або залишаються задоволеними результатами аудиторської вибірки, отримавши достатню кількість аудиторських свідчень, або вирішують збільшити обсяг вибірки. При вибірковій перевірці застосовують метод статистичної вибірки до елементів популяції тоді, коли з неї вже вибрані найбільш значні елементи перевіркою суцільним способом.

Існують три методи відбору елементів вибірки: систематичний, довільний і безсистемний. За систематичного методу відбору потрібно підрахувати інтервал вибірки, вибрати початок відліку та всі відповідні елементи популяції. Наприклад, популяція становить 350 елементів, потрібний розмір вибірки - 35. Тоді інтервал вибірки буде (350 : 35).

58. Розкрити сутність марочних стратегій товарів.

Марка - це назва термін,знак,малюнок або комбінація цих складових,призначена для ідентифікації тов. або послуг,які пропонуються продавцем,а також встанов. Їхніх відмінностей від тов.та послуг конкурентів.

Марка-це сукупність сегментів,які викор. Фірмою для ідентифікації своїх товарів та диференціації їх від тов.конкурентів.

Марочна стратегія:1.Розширення родини марки(РРМ) 2.Розширення меж використ.маки(РМВМ) 3.Багатомарочний підхід(БМП) 4-Нові торгові марки(НТМ)

1.РРМ-фірма пропонує додаткові властивості в межах однієї тов.категорії та товарної марки(нова марка,упаковка,якості)

Причини,що викликають застосування РРМ:

-прагнення покупців до різноманітності товарів

-надлишок виробничих потужностей

-бажання фірми відповісти на успішне розширення асортименту тов.у конкурентів.

-зайняти більше місця на полицях магазину.

Ризики,що пов’язані з РРМ:-торг.марка може втратити своє особливе значення;-не забезпечує той рівень продажу,який перекрив би витрати на розробку і просування нових товарів.

2.РМВМ-це використання успішних марочних назв для випуску нових або модифікованих товарів у новій категорії.

Переваги:-пологшення просування на ринок тов.категорій,бо вони будуть мати миттєве впізнання і визнання;-Знижуються витрати на рекламу.

Ризики:-торг.марка може втратити своє особливе положення у свідомості споживача при надмірному використанні її назви;-перенесення існуючої торг.марки на нові товари може негативно відбитись на ставлені споживачів до ін.товарів,які продаються під цією маркою;-Іноді назва торг.марки не підходить новим товарам.

 3.БМП-це створ.додаткових торг.марок у вже існуючій категорії товарів

Переваги:-дозволяє точніше сегментувати ринок;-дозволяє зайняти більше місця на полицях магазинів;-захистити свою осн.торг.марку ,використ.атакуючу марку;-створ.окремі марки для різних регіонів або країн.

Недоліки:-можливість того,що кожну марку припаде невелика частка ринку,що в сумі не дасть бажаного прибутку;-Вичерпується ресурси фірми.

 4.НТМ-створюється коли:-проникають у певну категорію товарів,в якій жодну з вже існуючих марок не можна вжити;-вирішують,що існуючі марочні назви вже ослабли,і що потрібні нові;-Можуть отримати нові марки в нових категоріях придбави ін.фірмами.

 Ризик: - вичерування ресурсів фірми.

59. Фактори маркетингового ціноутворення.

Ціна—це кількість грошей, що надаються за товар чи послугу. У більш широкому розумінні—це сума тих цінностей, які споживач віддає в обмін на право володіти чи використовувати товар чи послугу. Основними задачами маркетингового розрахунку цін є врахування відповідних обмежень, тобто факторів, які зменшують чи розширюють можливий інтервал варіацій цін на той чи інший товар. Значення фактора ціни в маркетингу-одна з головних проблем маркетингу взагалі і промислового маркетингу зокрема. Це пояснюється рядом обставин: ціна—найбільш важливий показник для компанії, оскільки її головна функція полягає в забезпеченні доходу від продажу товарів; всі фірми, крім тих, що продають стандартні вироби на ринку чистої конкуренції, змушені приймати рішення по цінах; визначення ціни часто залежить від труднощів, що виникли у фірмі в попередній період і не відображають змін, які відбулися за цей час; в ряді галузей (де панують монополії або мають місце такі тенденції) ціноутворення відіграє вирішальну роль в комплексній програмі маркетингу і, крім того, є об’єктом пильної уваги, а нерідко і прямого впливу законодавства і державних служб. Основними ціноутворюючими факторами є величина і динаміка попиту та пропонування продукції. Ринок та попит встановлюють верхню границю рівня цін, а витрати—нижній. Кінцеві споживачі та закупщики промислових товарів врівноважують ціну на товари та види послуг із врахуванням отриманої вигоди від можливості мати чи користуватися товаром чи послугою. Проте степінь свободи формування продавцем ціни змінюється в залежності від типу ринку. Економісти виділили чотири типів ринків, кожний із яких вказує на свої вимоги в ціноутворенні. Явище у світі рідкісне, однак цілком реальне, коли монополістом виступає державна організація або компанія з товаром-новинкою, аналога якому поки що немає. Йдеться про чисту монополію. У цій ситуації організація поводить себе по-різному. Може відпускати продукцію за ціною, нижчою за собівартість. Покриває збитки за рахунок дотацій з бюджету, що має місце при продажу деяких контролюючих державою промислових товарів. Допускається варіант, коли держава чи сама фірма встановлює певну мінімальну або так звану справедливу норму прибутку. Це дає змогу забезпечувати нормальну роботу виробничих структур. Зустрічається варіант, коли фірма-монополіст встановлює високу ціну (аби лише сприйняв її ринок), одержуючи прибуток. Трапляється це рідко, адже через податки держава обмежує встановлення високої ціни, та й конкуренти завжди напоготові—тут же почнуть пропонувати ідентичні товари за нижчою ціною. Отже, чиста монополія має місце на ринку одного продавця. При монополістичній конкуренції ринок містить велику кількість покупців та продавців, при чому останні змінюють окремі характеристики товарів і, відповідно, їх ціну. Продавці можуть розмножити характеристики і якість самого товару, його стилю чи супроводжуючого обслуговування, що призводить до винекнення деякого діапазону цін. Покупці готові платити різні суми, беручи до уваги відмінні якості товару. Продавці намагаються індивідуалізувати пропозицію для різних споживчих сегментів, і за вийнятком ціни, широко використовують для цього торгові марки, рекламу та персональний продаж. Наприклад, компанії Danone’s Lea і Perrins та деякі інші марки скляної тари змагаються з багатьма національними та іноземними марками, що відрізняються по ціновим та неціновим факторам. Оскільки на ринку діє багато конкурентів, кожна окрема компанія попадає під менший вплив маркетингових стратегій інших конкурентів, ніж на олігополістичних ринках. При олігополістичній конкуренції ринок складається із декількох продавців, кожен з яких надто відчуває вплив цінової політики та маркетингової стратегії іншого. Продукція може бути однорідною (сталь, алюміній) чи неоднорідною (автомобілі, комп’ютери). На ринку функціонує незначна кількість продавців, оскільки новим продавцям проникнути на такий ринок нелегко. Кожний продавець постійно слідкує за змінами стратегій та діями конкурентів. Якщо сталелетійна компанія знизить ціну на 10%, покупці швидко переметнуться до цього постачальника. Інші виробники сталі повинні відповісти зниженням своїх цін чи збільшенням рівня обслуговування. Олігополіст ніколи не впевнений в тому, що, знижуючи ціну він отримає постійні переваги. І навпаки, якщо олігополіст збільшує свої ціни, його конкуренти можуть не послідувати його прикладу, і йому прийдеться вибирати: повертатися до попередніх цін чи втратити своїх покупців на користь конкурентів. При чистій конкуренції ринок складається із великої кількості продавців та покупців однорідних товарів. Жоден покупець чи продавець не має великого впливу на існуючу ринкову ціну. Продавець не в змозі встановити ціну вище існуючої, тому що покупці можуть знайти будь-яку необхідну кількість такого товару по більш низькій ціні. Якщо ціна та прибуток збільшуються, на ринку можуть легко з’явитися нові продавці. На ринку чистої конкуренції роль маркетингових дослідів, розвитку виробництва, ціноутворення, реклами та стимулювання збуту є мінімальною або взагалі прямує до нуля. Таким чином, продавці на цьому ринку не гають багато часу на створення маркетингової стратегії.