27.Методи ціноутворення.

Методи ціноутворення, орієнтовані на витрати: метод «витрати плюс прибуток» (собівартість + надбавка); метод, орієнтований на аналіз беззбитковості та забезпечення цільового прибутку (потрібно знайти ціну, яка б забезпечила за встановлених обсягів вир-ва і реалізації продукції отримання фірмою цільового прибутку).Методи ціноутворення, орієнтовані на попит: параметричні методи(параметричні методи передбачають визн-ння залежностей між ціною або витратами на вир-во і реалізацію прод-ії та параметрами , що нал-ать до параметричного ряду) ; метод встановлення ціни на основі економічної цінності товару для споживача (ґрунтується на тому, що існує максим-но прийнятна ціна для споживача, яку він згоден заплатити за товар);метод визначення точок ціни; метод «кидання стріл»(використов-я для визн-ння цін на новий товар, метод мозкової атаки). Методи ціноутворення, орієнтовані на конкурентів: метод поточних цін (ціни на товари і послуги визн-ся, виходячи з рівня цін конкурентів);метод запечатаного конверта (ціноутворення на основі закритих торгів – це цінова конкуренція у чистому вигляді).

28.Основні стратегії ціноутворення.

І.Стратегії щодо цінового рівня:

1.Стратегії високих чи низьких цін (відповідно до цінової політики фірми):1)стратегія високих цін(якщо висока ціна асоціюється у споживачів із високою якістю товару); 2)стратегія низьких цін(дає змогу збільшувати обсяги продажу товарів, вести активну цінову конкурентну боротьбу)

2.Стратегії щодо встановлення цін на нові, «піонерні» товари:1) стратегія зняття вершків (фірма спочатку встан.високу престижну ціну, а після уповільнення першої хвилі збуту ціни поступово знижують, що дає змогу залучати більшу кількість ринк.сегментів); 2) стратегія «проникнення» (фірма відразу встан.на свою новинку відносно низьку ціну, сподіваючись у такий спосіб залучити велику кількість споживачів та захопити значну частку ринку).

ІІ.Стратегії щодо конкурентної структури ринку: 1.Стратегія цінового лідера (для ринків олігополії). 2.Стратегія наслідування лідера. 3.Стратегія диференційованих цін (встан.можливих знижок і надбавок до середнього рівня цін для різних ринків, покупців): 1)стратегія пільгових цін;2) стратегія дискримінаційних цін. 4. Стратегія низьких цін. 5.Стратегія цін залежно від призначення товару. 6.Стратегія цін, що враховують географ.фактор: 1)єдині;2)зональні; 3)ціни базисного пункту.

ІІІ.Стратегії у межах товарної номенклатури: 1) «цінові лінії» (коли фірма виробляє асортиментну групу товарів різного рівня якості, то на кожному рівні якості коливання цін на аналогічні товари незначне, а при переході від одного рівня якості до іншого ціна змінюється суттєво); 2)ціни на доповнювальні товари(ціни на доповнювальні товари можуть включатись в базову ціну основного товару, а можуть встанов.за окремою ціною); 3)ціни на обов’язкове приладдя (встан.низьких цін на основні товари та високих – на обов’язкове приладдя).

29. Цінове стимулювання збуту. Класифікація знижок.

Після того, як цінова стратегія починає втілюватись у життя, вона потребує постійного коригування для стимулювання збуту та урахування змін у витратах, конкуренції, попиті. Для цього використовують поправки на умови платежів (отримання авансу, надання кредиту, прискорення платежів, розрахунки готівкою), зарахування (зниження ціни нового товару за умови здачі аналогічного старого) та знижки на ціни.

Класифікація знижок:

Кількісні знижки — знижки за обсяг купленого товару. Визна­чаються як відсоток від загальної вартості встановленого обсягу поставки. Наприклад, якщо партія товару налічує більше ніж 100 од. — знижка 5%.

Бонусна знижка, або знижка за оборот, надається постійним покупцям залежно від досягненого обороту протягом певного періоду, зазвичай року. При цьому встановлюється певна шкала знижок

Прогресивна знижка надається покупцеві в разі купівлі великої кількості відомого йому товару.

Знижка "сконто" означає знижку для тих клієнтів, які сплачують за товар раніше встановленого терміну або готівкою.

Сезонна знижка надається покупцеві за придбання товару в період відсутності основного попиту на нього.

Дилерські знижки надаються посередникам зі збуту, покривають витрати дилера та забезпечують отримання певного прибутку.

Експортні знижки — надаються під час продажу товару на експорт або при подальшому вивезенні його з країни.

Клубні знижки надаються членам національних і міжнародних дисконтних клубів на послуги та товари.

Фінальні знижки - знижки на останню партію (одиницю) товару.

Політика неокруглених цін - передбачає встановлення цін нижче від округлених.