15. Основні риси сучасного корпоративного управління

У світі набули поширення дві управлінські системи корпо­ративного регулювання: інсайдерські та аутсайдерські.

Інсайдерські системи управління: власність сконцентро­вана в руках кількох осіб, які володіють великими частками кор­поративного майна. Значна частина функцій управління здійснюється юридичними чи фізичними особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом. Інсайдери є і акціонерами, і ме­неджерами таких корпорацій. (Європа, Японія)

Аутсайдерські системи: широка акціонерна власність, яка є досить розпорошеною, прийняття рішень залежить від менед­жерів, застосування різних форм перехоплення контролю за кор­порацією. (США, Англія)

Проте наявність різних систем корпоративного управління не знімає існування однакових проблем: забезпечення інтересів дрібних інвесторів, суперечності між коротко- та довгострокови­ми інтересами інвесторів, між виконавчими та не виконавчими директорами, між різними групами інвесторів, у тому числі дер­жавними та іноземними.

13 Україні сформувалась змішана, але з відчутними аутсаіі-дерськими рисами система корпоративного управління. Аутсаіі-дерськпіі характер системи корпоративного управління в Україні пов'язаний із величезною кількістю дрібних власників корпора­тивних цінних паперів, які намагаються реалізувати свої права. Для України надзвичайно актуальним є створення своєї корпоративної системи регулювання, яка має не копіювати повністю сис­теми інших країн, а відображати соціально-економічні особли­вості розвитку нашого суспільства.

16. Сутність принципів корпоративного управління оеср

Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) спільно із Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними інституціями ініціювала у 1998 р. глобальну програму по створенню універсальних стандартів та норм корпоративного управління, націлену на істотне поліпшен­ня національних систем корпоративного управління. Ці міжна­родні стандарти мали бути прийнятими урядами економічно роз­винутих країн, міжнародними організаціями, діловими колами державного та приватного секторів економіки. У травні 1999 р. Рада ОЕСР прийняла Загальні Принципи корпоративного уп­равління, під якими поставили свої підписи члени урядів усіх країн — членів ОЕСР. Цей документ містить роз'яснення щодо того, які конкретні проблеми повинні регулювати національні стандарти корпоративного управління і як забезпечити значне підвищення ролі інвесторів (акціонерів) в управлінні ком­паніями, у які вони вкладають свої кошти.

Принципи мають еволюційний характер і повинні перегля­датися у світлі суттєвих змін обставин. Щоб зберегти конкуренто­спроможність у середовищі, що змінюється, корпорації повинні оновлювати та коригувати свою практику корпоративного уп­равління відповідно до нових вимог і можливостей.

Принципи корпоративного управління ОЕСР:

• Система корпоративного управління повинна захищати права акціонерів.

• Система корпоративного управління повинна забезпечу­ вати однакове ставлення до акціонерів, включаючи дрібних та іноземних акціонерів.

• Система корпоративного управління має визнавати перед­ бачені законом права зацікавлених осіб та заохочувати ак­ тивне співробітництво між компанією та зацікавленими особами в створенні добробуту, робочих місць та забезпе­ ченні фінансової стабільності підприємства.

• Система корпоративного управління має забезпечувати своєчасне іі точне розкриття інформації з усіх найваж­ ливіших питань, що стосуються Акціонерного Товариства, включаючи ііого фінансовий стан, продуктивність, власність та управління.

• Система корпоративного управління має забезпечувати стратегічне керівництво компанією, ефективний нагляд за діяльністю виконавчих директорів з боку Ради, а також звітність цієї Ради перед компанією та акціонерами.