95. Основні напрями управління випуском акцій

Управління рухом акцій здійснюється з моментів випуску (емісії) акцій певним акціонерним товариством. Існує два основ­них напрями управління випуском акцій: розміщення при пер­винній емісії та розміщення при додатковому випуску акцій у

разі збільшення статутного фонду. Первинним ринком вважають­ся купівля-продаж цінних паперів перших випусків, вторинним — такі самі дії з існуючими (зареєстрованими) цінними паперами. Відповідно корпоративне управління рухом акцій має дві стадії --при первинному розміщенні і прп подальшій підтримці та ство­ренні умов зростання їх ринкової вартості.

Від правильності та ефективності управління первинним розміщенням акцій багато в чому залежить подальше існування і діяльність акціонерного товариства. /Для емітента позитивні мо­менти пов'язані з тим, що прп вдалому первинному розміщенні акцій емітент отримує інвестиції, які можна використати па фор­мування виробничого потенціалу, прп додатковому випуску акцій залучені кошти можна направити па модернізацію та розвиток ви­робництва. Попит па випущені цінні папери приносить компанії певні рекламні переваги, надійність у конкурентній боротьбі.

Від належного управління додатковим і первинним випус­ком цінних паперів залежить також можливість збереження кон­тролю за власністю та відповідна гнучкість в управлінні акціонерними товариствами. При невдалій реалізації акцій їх значна час­тина може перейти в руки осіб, які мають свої інтереси, що мо­жуть не збігатися з інтересами більшості власників товариства.

96. Суб'єкти, що здійснюють первинне розміщення акцій

Для здійснення первинного розміщення акцій, як правило, укладається угода з дилерами, які займаються продажем таких акцій інвесторам. Умови взаємодії емітентів та продавців визна­чаються угодами між ними. Така діяльність зветься андеррайтингом і означає, як правило, розміщення фінансовими посеред­никами нових випусків цінних паперів. Існує також можливість первинного продажу акцій самим емітентом, однак це покладає на засновників значні турботи по здійсненню всього комплексу робіт з організації підписки. При первинному поширенні надійність цих акцій забезпечується так званим принципом по­вного пред'явлення, тобто розкриття всієї інформації емітеїітом, який виходить на первинний ринок цінних паперів.

На вторинні ринки акції потрапляють після їх первинного розміщення іноді досить складними шляхами. Вони можуть ре­алізуватись дрібними власниками-акціонерами з дотриманням або без дотримання вимог законодавства, ними торгують і крупні дилери у позабіржовому обігу. Начастіше корпорації намагаються управляти рухом своїх акцій через посередництво фондових бірж.

Рішення про випуск акцій в обіг залежить не тільки від за­сновників та учасників створення господарських товариств. Діяльність корпорації і її цінні папери мають відповідати певним за­конодавчо визначеним вимогам для первинного розміщення акцій.

97. Сутність реєстрації випуску акцій

Історія розвитку корпоративного капіталу і фінансових ринків, що пережили ряд корисливих резонансних дій з боку за­сновників і гучних фінансових потрясінь, спричинила поєднання дій інституцій корпоративного сектора та державних органів з ме­тою упорядкування обігу корпоративних цінних папері]'.. До законодавчих вимог насамперед належить реєстрація випусків акцій. Така практика здійснюється практично всіма країнами світу. Наприклад, у США для первинної пропозиції акцій покуп­цям вони мають бути зареєстровані в Комісії з цінних паперів та на біржі. Така процедура у цій країні запроваджена Актом по цінних паперах, що діє з 1933 р. Визначені Актом правила забез­печують майбутніх акціонерів більш-менш докладною інфор­мацією, що дає відповіді на запитання: купувати чи не купувати акції? Тому компанія (засновники), яка вирішила випускати акції, подає в Комісію заяву про їх реєстрацію з інформацією про свою діяльність і проспект з докладною інформацією про себе і майбутні наміри.

Якщо разовий обсяг цінних паперів у США перевищує 1,5 млн дол., то такі випуски реєструються в Комісії з цінних па­перів та біржі Конгресу США, а якщо обсяг менший — у відповідних комісіях штатів. Заяви про реєстрацію мають бути подані не менш як за 20 днів до початку продажу цінних паперів. Комісія не виносить рішення щодо якості і ліквідності цінних паперів. Результатом перевірки реєстраційної заяви (її розгляд триває, як правило, чотири — шість тижнів) є лист-коментар Комісії, який дає право на початок продаж або пропонує надати додаткові відомості. Після того як ці цінні папери надходять у повторний обіг і перебувають у обігу на вторинних ринках, про­водяться систематичні уточнення кредитоспроможності емітен­та через 1, 2, 3 роки після емісії.