Курс лекц й - ФПО - Ф нансовий обл к 2

Тема: Поняття власного капіталу. Облік формування і змін статутного капіталу

Нормативні документи:

1.Господарський кодекс України, № 436-IV от 16.01.2003

2.Закон України «Про господарські товариства» від 19.02.91 р. N 1576-XII

3.Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. N 514-VI

1.Власний капітал та його складові

Умомент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства. Займаючись підприємницькою діяльністю, підприємство використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = 3 + К) і мають пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А - 3.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал; резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал — один з основних показників, що

власне характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Винятком є інвестиційні проекти, в яких статутний капітал відображається в бухгалтерському обліку і звітності в міру його сплати та в розмірах, що фактично склалися на звітну дату.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструються в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, мають бути тотожними. Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, являє собою неоплачений капітал підприємства. Не вкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий капітал складається із сум пайових внесків, членів споживчого товариства, житловобудівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) у сільському господарстві, одержаних у результаті розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на певний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал має бути або перепроданий, або анульований.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовують відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: як правило, у разі нестачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Ст. 14 Закону України "Про господарські товариства" передбачено створення в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше як 25 % статутного капіталу, а також інші капітали, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)

капіталу передбачається установчими документами, але не може становити менше ніж 5 % суми чистого прибутку.

Нерозподілені прибутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Мінімальні розміри статутних капіталів господарських товариств на період 01.01.2012 – 31.12.2012 рр.

З 07.06.2011 р. відповідно до змін, передбачених п. 3 Закону N 3263, для ТОВ, ТДВ та командитних підприємств не передбачено мінімального розміру статутного капіталу

Розмір статутного капіталу на момент створення господарських товариств визначено у ст. 52 та ст. 65 Закону України "Про господарські товариства" від 19.02.91 р. N 1576-XII, а також у ст. 14 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. N 514-VI для АТ, створених з 30.04.2009 р., та АТ, внутрішні положення яких приведені у відповідність з нормами цього Закону.

Для приватних підприємств розмір статутного фонду не встановлений (лист Держкомпідприємництва від 26.03.2004 р. N 1858).

2. Фінансовий облік збільшення статутного капіталу

Статутний капітал — це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований в статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов'язкова реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений пасивний рахунок 40 "Статутний капітал". По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту — його збільшення.

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу зафіксованому у засновницьких документах підприємства і відображається в балансі підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником (учасником), акціонером тощо.

Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

•додаткових внесків учасників;

•належних учасникам дивідендів;

•нерозподіленого прибутку.

Збільшення статутного капіталу відображається такими записами:

Таблиця 9.1.

Акціонерні товариства мають свої особливості при формуванні та зміні статутного капіталу. Формування статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску певної кількості акцій рівною номінальною вартістю. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої передплати (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (в закритих акціонерних товариствах).

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче .номінальної.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

1)збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

2)збільшення вартості акцій;

3)обміну облігацій на акції цього емітента.

І. При збільшенні кількості акцій існуючої номінальної вартості, статутний капітал збільшується за рахунок:

•внесків засновників і учасників товариства;

•дивідендів (реінвестування);

•індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

Таблиця 9.2.

ІІ. При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення вартості акції статутний, капітал збільшується за рахунок:

•внесків засновників і учасників товариства;

•індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається такими записами:

Таблиця 9.3.

Ш. При збільшенні статутного капіталу шляхом обміну облігацій на акції емітента статутний капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, які обмінюються на акції. При цьому номінальна вартість облігацій має дорівнювати номінальній вартості акцій. Акціонерне товариство також повинно провести реєстрацію випуску акцій. При обміні облігацій

на акції збільшується статутний капітал та зменшуються зобов'язана. Позитивна різниця відноситься на доходи від реалізації фінансових інвестицій — субрахунок 741, негативна — ца фінансові витрати субрахунок 952.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

Таблиця 9.4.

3. Фінансовий облік зменшення статутного капіталу

Зменшення статутного капіталу можливе при виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов'язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником.

Такому учаснику повинні бути повернуті:

•сума його вкладу до статутного капіталу;

•вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу;

•частка прибутку, отримана товариством у поточному-році.

Зменшення статутного капіталу відображається проведеннями:

Таблиця 9.5.

Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення в пресі.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

•Зменшення вартості акцій;

•зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Таке зменшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

Таблиця 9.6.

Тема: Облік резервного капіталу, вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

Нормативні документи:

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87

1. Облік резервного капіталу

Резервний капітал — це сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.

Резервний (страховий) капітал створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Резервний капітал формується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства. Резервний капітал, зокрема, використовується для покриття: балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату боргів при ліквідації підприємства, на виплату дивідендів у разі недостатності нерозподіленого прибутку і на інші цілі, передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 "Резервний капітал".

По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету - використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає" залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і напрямками використання.

Приклад 10.1.

2. Облік вилученого капіталу

Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал,, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, анулювання. Зазначені акції мають бути реалізовані або анульовані в термін не більше 1 року.

Для узагальнення інформації про вилучений капітал товариства Планом рахунків передбачено рахунок 45 "Вилучений капітал".

По дебету рахунку 45 відображають фактичну вартість акцій власної емісії, викуплених акціонерним товариством у своїх акціонерів, по кредиту - вартість анульованих або перепроданих акцій.

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв), іншого вилученого капіталу.

Приклад 10.2.

. У подальшому викуплені акціонерним товариством акції, можуть бути:

•анульовані;

•перепродані.

Приклад: Акціонерним товариством було анульовано 100 акцій на суму 10000 грн

Приклад 10.3.

У випадку, коли емісійного доходу не вистачає для "покриття" перевищення викупної вартості акцій над номінальною, використовують прибуток звітного періоду. При цьому здійснюють запис Дт 443 Кт 451. . .

Вилучені акціонерним товариством акції в подальшому можуть бути перепродані, причому . ціна реалізації може бути як вища, так і нижча за ціну, за якою вони викуповувалися.

Розглянемо випадок, коли акції були продані за ціною вище викупної.

Приклад 10.4.

Розглянемо випадок, коли акції були продані за ціною вище викупної.

Приклад 10.5.

У балансі-акціонерного товариства дебетове сальдо по рахунку 45 "Вилучений капітал" наводиться у дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

3. Облік нерозподіленого прибутку

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року за такою формулою:

ПНпр = ПНмр + ЧПпр - Дпр - В,

де ПНпр — прибуток нерозподілений поточного року; ПНмр — прибуток нерозподілений за попередній (минулий) рік; ЧПпр — чистий прибуток поточного року; Дпр — дивіденди за поточний рік;

В — внески на поповнення "Резервного капіталу".

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Слід зазначити, що методика визначення прибутку на українських підприємствах не відповідає Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку. Витрати українських підприємств значно занижені, оскільки частина витрат розглядається як використання прибутку. Згідно з МСБО використанням прибутку є розподіл його між власниками (учасниками) підприємства (нарахування і виплата дивідендів), створення резервного капіталу та різні види реінвестування. Тому є випадки, коли при переході на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку прибуткові підприємства стають збитковими.

На рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулого років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунка відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом — збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки: 441 "Прибуток нерозподілений"

442"Непокриті збитки";

443"Прибуток, використаний у звітному періоді".

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 "Непокриті збитки" відображаються непокриті збитки, їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Виправлення помилок за минулий рік, виявлених у поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунка 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1—6.

Основні операції по рахунку 44"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" такі:

Таблиця 10.1.

Тема: Облік зобов’язань за розрахунками з постачальниками

1. Поняття обліку розрахунків із постачальниками

Будь-яке виробниче підприємство створюється з метою виготовлення продукції та її реалізації. Але здійснення виробництва неможливе, якщо немає обладнання, устаткування, будівель, без сировини, матеріалів, які в процесі обробки перетворюються на готовий продукт.

Таким чином, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.

Процес постачання (придбання) — це сукупність операцій, спрямований на забезпечення підприємства предметами та засобами праці, необхідними для здійснення господарської діяльності. У процесі придбання відбувається заготівля всього необхідного для процесу виробництва: основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних ресурсів. Цей процес має відбуватися безперервно та рівномірно, оскільки надлишок або нестача матеріальних запасів негативно впливає на кінцевий результат господарської діяльності.

Основні завдання обліку процесу придбання такі:

1)правильне і своєчасне встановлення обсягу необхідних оборотних і необоротних активів;

2)виявлення всіх витрат, пов'язаних із заготівлею засобів та предметів праці;

3)визначення фактичної собівартості придбаних засобів та предметів праці;

4)визначення результатів постачальницької діяльності, облік розрахунків із постачальниками за придбані цінності.

Центральним моментом обліку процесу постачання є облік розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками.

Постачальники — це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-

матеріальних цінностей, надають послуги, виконують роботи.

Підрядники — це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельномонтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Закупівля як процес придбання товарів (послуг, робіт) залежно від оплати поділяється:

—на закупівлю в кредит — придбання товарів із відстроченням платежу;

—закупівлю з передоплатою — придбання товарів з попередньою оплатою.

Дуже важливим при купівлі товарно-матеріальних цінностей є вибір постачальника. Тому, вибираючи його, для зменшення ризику і підвищення надійності поставок потрібно враховувати такі моменти:

1)вартість товару (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування);

2)умови платежу;

3)гарантійні строки;

4)ремонт і післяпродажне обслуговування;

5)відповідність продукції постачальника стандартам якості;

6)можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків;

7)географічне місце розташування постачальника;

8)основні види діяльності та його фінансовий стан;

9)виробничу потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Завдання обліку розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками такі:

—своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

—ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з постачальниками з дотриманням принципів бухгалтерського обліку;

—своєчасне і достовірне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

—своєчасна взаємна звірка розрахунків з кредиторами і дебіторами;

—недопущення нереальної кредиторської та дебіторської заборгованості;

—недопущення порушення строків оплати нерезидентами експортного товару, строків отримання оплаченого імпортного товару, а також строків отримання імпортного товару за бартерними операціями;

—своєчасне і якісне проведення річної інвентаризації розрахунків із постачальниками;

—дотримання умов поставки, передбачених у договорі або контракті купівлі-продажу, в яких має міститися письмова згода сторін про поставку товарів, а також зобов'язання сплатити за нього грошову суму.

Виконання названих вище завдань забезпечує комплексність обліку розрахунків з постачальниками, сприяє всебічному контролю за ними.

2. Документальне оформлення операцій із постачальниками і підрядниками

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з постачальниками і підрядниками є первинні документи.

Порядок та форми розрахунків між покупцем і постачальником визначаються в господарських договорах або контрактах купівлі-продажу.

Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та юридичне оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, зберігання договорів рекомендується покласти на службу, відповідальну за підготовку та оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій.

Надходження основних засобів оформлюється Актом приймання-передачі (ф. № 03-1), в якому зазначаються первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До акта додається технічна документація, яка стосується цього об'єкта.

Підставою для оприбуткування виконаних робіт є Акт прийнятих робіт.

Кожний об'єкт нематеріальних активів оприбутковується на основі договорів, що містять інформацію про цей об'єкт (його початкову вартість, строк корисної експлуатації, норму зносу (амортизації), дільниці, де буде використовуватись об'єкт, порядок використання, підписи осіб, які прийняли об'єкт, та ін.).

Основними типовими документами з оприбуткування запасів від вітчизняного постачальника є накладні, товаротранспортні накладні, залізничні накладні, акти про приймання матеріалів, податкові накладні (де вказується податковий кредит з ПДВ) тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюється відповідність їх якості, кількості, асортименту умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення оприбуткування: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера. Прибуткові ордери використовують для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

Коли є розбіжності у кількості та якості з даними супровідних документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання матеріалів (типова форма № М-7).

Акт складається комісією, яку призначає керівник підприємства і до якої входять завідувач складу, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. Цей акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

Товарно-матеріальні цінності, що доставлені від постачальника залізничним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі залізничної накладної. При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними в транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу

(зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковують на склад на підставі товаротранспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Уразі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про приймання вантажу без документів. Завідувач складу здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Платіжними документами, які використовуються при операціях оплати товару, є рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банків тощо.

Необхідно щоденно одержувати рахунки-фактури (ф. № 868), перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві — головний бухгалтер).

Необхідно забезпечити своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають стежити працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунківфактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія має організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів для своєчасного одержання рахунків від постачальників.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцеві на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи чи надані послуги, мають бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів — це підпис керівника (або уповноваженої особи) (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду на його оплату. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату за придбаний товар і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунка. Якщо оплата товару проводиться через підзвітну особу, то використовуються видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордера, чеком ЕККА, з копією чека з відміткою "сплачено").

Залежно від особливостей товару до товаротранспортної накладної і рахунка-фактури можуть додаватися документи, що підтверджують кількість і якість товарів (свідоцтво про якість, сертифікати, довідка про результати лабораторних досліджень).

ТМЦ зі складу постачальника отримують за дорученням, що виписується покупцем своєму представнику.

Розрахункові документи підписує як сторона, що приймає, так і сторона, що передає.

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи іноземної фірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній з навантажувально-розвантажувальних і транспортних послуг, документи на послуги щодо зберігання товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Імпортні товари на складі покупця оприбутковують на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акта і акта експертизи торговельнопромислової палати, комерційних документів (рахунків-фактур, інвойсів, що підтверджують митну вартість товару), транспортних накладних (СМК, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товаротранспортної накладної). При купівлі товару за іноземну валюту обов'язково складається довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні грошей.

У разі виявлення недостачі складається рекламаційний акт, в якому, зокрема, зазначається невідповідність якості, комплектності тощо даним супровідних документів, стан тари, упаковки і маркування тари. Рекламаційні акти складають окремо за кожним іноземним покупцем на кожну партію товару, що надійшла за одним транспортним документом. Одержувач складає рекламаційний акт у 10денний термін з дня надходження товару, а щодо товарів, на які іноземним постачальником надаються гарантії, протягом 5 днів з дня виявлення недостачі (дефекту). Рекламаційні акти та інші документи відправляють іншій стороні відразу після їх оформлення листом у чотирьох примірниках рекламаційного акта (довантажити товари, виправити виявлені дефекти тощо).

Залежно від форми розрахунків оформляють такі платіжні документи: платіжне доручення, акредитив, інкасо, видатковий касовий ордер та ін.

Отже, при купівлі ТМЦ складаються чотири види документів:

1)договір, контракт купівлі-продажу;

2)документи, що засвідчують надходження товару (товаротранспортна накладна, залізничні накладні, акти про приймання матеріалів тощо);

3)платіжні документи (рахунок-фактура, платіжне доручення, виписка банку тощо);

4)документи, що складаються при виявленні нестач, дефектів (комерційний акт, рекламаційний

акт).

3. Облік розрахунків із постачальниками і підрядниками

Згідно з новим Планом рахунків бухгалтерського обліку всі операції з постачальниками обліковують з використанням рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", який має два субрахунки:

631"Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

632"Розрахунки з іноземними постачальниками".

На цьому рахунку відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги.

Відповідальність за правильність і своєчасність оприбуткування ТМЦ несе відповідний матеріальний відділ бухгалтерії, який перевіряє відповідність прибуткових документів (ордерів) розрахунковим документам (рахункам, накладним) постачальників. За дебетом рахунка 63 відображаються суми сплачених рахунків, а за кредитом обліковується сума акцептованих (прийнятих до оплати) рахунків на матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи та надані послуги.

При складанні балансу підприємства дебетове сальдо рахунка 63 відображається в його активі, а кредитове — у пасиві, тобто заборгованість наводиться розгорнуто.

Розрахунки між покупцями і постачальниками здійснюються як шляхом безпосереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, так і на бартерній основі. В останньому випадку можливі певні варіанти: коли відбувається обмін подібними та неподібними активами. Розрахунки з постачальниками можуть здійснюватися і шляхом зарахування взаємної заборгованості: тут покупець у свою чергу виступає постачальником товарів своєму постачальнику. Для здійснення взаємозаліку заборгованостей необхідно, щоб вимоги були зустрічними, тобто такими, що виходять з різних зобов'язань між двома сторонами. Це дає право будь-якій зі сторін здійснити зарахування зобов'я- зань, повідомивши про це іншу сторону.

За встановленим порядком під час оприбуткування ТМЦ суми ПДВ відображаються на субрахунку 641 "Розрахунки за податками" у кореспонденції з рахунком 63 "Розрахунки із постачальниками і підрядниками". За наявності оплати і надходження податкової накладної на оприбутковані ТМЦ підприємство отримує право на податковий кредит, що в обліку відображається записом на дебеті субрахунка 641 "Розрахунки за податками" і на кредиті субрахунка 644 "Податковий кредит".

У бухгалтерському обліку при розрахунках із постачальниками використовують основні проводки, показані в табл. 11.1

Таблиця 11.1.

Зміст записів за загальною схемою бухгалтерського обліку надходжень ТМЦ і відображення податкового кредиту з ПДВ буде таким:

І. При передоплаті:

1)відображення в бухгалтерському обліку передоплати цінностей (авансові платежі) постачальникам за договірними купівельними цінами з податком на додану вартість;

2)нарахування податкового кредиту з ПДВ від суми авансових платежів постачальникам та підрядникам;

3)надходження цінностей за договірними купівельними цінами (без ПДВ) після їх передоплати постачальникам;

4)одночасне списання при надходженні цінностей податкового кредиту з ПДВ, нарахованого при їх передоплаті;

5)зарахування заборгованостей між постачальником та покупцем;

ІІ. При передоплаті:

1)надходження цінностей за договірними купівельними цінами (без ПДВ) без їх передоплати постачальникам;

2)відображення в обліку податкового кредиту з ПДВ на цінності, одержані в рахунок наступної

оплати;

3)оплата одержаних цінностей постачальникам та підрядникам, включаючи ПДВ.