6. Стратегічне планування.

■ Стратегічні пріоритети. Директори і менеджмент корпо­рацій повинні володіти довгостроковим стратегічним ба­ченням, що, по суті, передбачає нарощування вартості акцій. Хоч стратегія і тактика в різних акціонерів відрізня­ються і за широтою інвестиційних обсягів, і за своїм харак­тером, вони мають підтримувати менеджмент корпорації в прагненні протистояти бажанню досягти швидких резуль­татів па шкоду стратегічним інтересам корпорації.

Акціонери повинні підтримувати дії менеджері!!, які забез­печують високу прибутковість на довгостроковій основі.

21. Аигло-американська модель корпоративного управ­ління

Дана модель має розповсюдження в таких країнах: СІНА, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія. Учасниками реалізації такої моделі є: акціонери, керівники, рада директорів, біржі і уряд.

Сутпісною характеристикою цієї моделі є:

• Широке представництво індивідуальних і незалежних акціонерів (аутсайдерів).

• Велика роль ринку фіктивного капіталу.

• Наявність інвестиційних і комерційних банків.

• Чітко розроблена законодавча база.

У структурі володіння акціями в моделі перевага на­дається індивідуальним і інституціональним інвесторам (Велика Британія — 65 %, США — 60 %). Моніторинг діяльності: переваж­но ринковий (за допомогою сигнальних функцій ринку фіктивно­го капіталу), а форми фінансування: дистанційна — через ринок цінних паперів. Перевага внутрішніх джерел фінансування.

У складі Ради директорів інсайдери — особи, що працю­ють у корпорації або тісно з нею зв'язані. Аутсайдери — особи, прямо не зв'язані з корпорацією. Кількість — від 13 до 15 чоловік.

Стосовно законодавчої бази, то у США діють закони штату, федеральні закони, комісія з цінних паперів і бірж, а у Великій Бри­танії — парламентські акти, колегія з цінних паперів і інвестицій.

До розкриття інформації існують такі вимоги: у США квартальний та річний звіт, що включає інформацію про дирек­торів, володіння ними акціями, зарплати, дані про акціонерів, що володіють більш як" 5 % акцій, відомості про можливі злиття і по­глинання, а у Великобританії - піврічні звіти.

В процесі діяльності акціонерних компаній є дії, що вима­гають схвалення акціонерів: обрання директорів, призначення ау­диторів, випуск акцій, злиття, поглинання, зміни в статуті. У СІ 1.1 А акціонери не мають права голосувати за розміри дивідендів, у Великобританії це питання виноситься па голосування.

Взаємини між учасниками: акціонери можуть здійснювати своє право голосу поштою або за дорученням. Інституціональні інвестори стежать за діяльністю корпорації (серед них інвес­тиційні фонди, аудитори).

22. Західноєвропейська модель корпоративного уп­равління

Дана модель набула розповсюдження у Німеччині, Австрії, Нідерландах, Скандинавії, частково в Бельгії, Франції. Учасника­ми її реалізації є банк, правління, спостережна рада, працівники.

Сутнісні характеристики:

• ключова роль банків у представництві і контролі на рівні всіх компонентів корпоративного управління і фінансу­вання;

• структура управління на основі контактів банків і корпо­рацій.

Структура володіння акціями: перевага банків і корпорацій, фінансові інститути контролюють понад 60 % акцій корпорацій. Моніторинг діяльності переважно банківський, на постійній ос­нові.

Фінансування орієнтоване па контроль (опосередкований) — на основі контролю за прийняттям інвестиційних рішень та до­статньої представленості банківського кредитування серед дже­рел фінансування.

Особливістю німецької моделі є двоступенева система уп­равління: наявність спостережної ради та виконавчої влади. Спо­стережна рада призначає і розпускає правління, затверджує рішення керівника. Функції виконавчої влади полягають у фор­муванні та реалізації корпоративної політики, яка відповідає інте­ресам усіх груп акціонерів (функція управління іі адмініструван­ня). Кількість членів — від 9 до 20 чоловік.

.'Законодавча база у даній моделі ґрунтується па захисті інте­ресів службовців, корпорацій, банків і акціонерів у системі корпо­ративного управління. Вона включає федеральні і місцеві закони, Федеральне агентство по цінних паперах.

Згідно із законодавством багатьох європейських країн кор­порації повинні розкривати таку інформацію: піврічний звіт звказаною структурою капіталу, дані про акціонерів, що володіють понад 5 % акцій корпорації, інформацію про можливі злиття і по­глинання.

Схваленню акціонерів у німецькій моделі підлягають такі дії: розподіл доходу, ратифікація рішень спостережної ради і правління, вибори спостережної ради.

Взаємини між учасниками: більшість акцій німецьких кор­порацій — акції на пред'явника. Банки розпоряджаються голоса­ми за їх згодою. Неможливість заочного голосування. Обов'яз­ковою є особиста присутність на зборах або доручення цього права банку.