57. Поняття "контрольного пакету акцій"

Світова економічна наука вважає класичним контрольним пакетом акцій 50 % + 1 акція. Водночас існує багато прикладів, ко­ли контрольний пакет становив значно меншу частку (іноді навіть 7-9 %) за умов широкої "дифузії" власності на акції. Така ситуація складалась, коли існувала велика кількість дрібних акціонерів, які не могли реально здійснити свої управлінські функції.

Сьогодні основні підходи до проблеми власності і відповідно контролю над корпоративним утворенням можна роз­глядати так. Якщо йти від інтересів меншості, то "10 % + 1 акція" забезпечують право вимоги скликання позачергових зборів або їх самостійне скликання та обов'язкового внесення у порядок ден­ний питань власників такого пакета.

Блокуючий пакет "25 % + / акція" лм можливість забло­кувати па зборах прийняття рішень, що вимагають трьох четвер­тей голосів. Це такі важливі рішення, як зміїні до статуту, ство­рення і ліквідація дочірніх підприємств, ліквідація акціонерного товариства.

Пакет "50 % акцій + / акція"дає змогу приймати рішення па зборах за умови присутності більше ніж о'О % голосів акціонерів. Наявність такого пакета залежить від співвідношення власності і під розкладу сил на зборах, вміння вести їх роботу.

Самостійне проведення зборів забезпечує пакет "60 % + 1 акція". Дієвість прийняття рішені,, які вимагають трьох четвертей голосів, залежить від розкладу сил на зборах.

Повний контроль над акціонерним товариством можливий при наявності пакета "75 % + 1 акція". Інші акціонери можуть ли­ше вимагати позачергового скликання загальних зборів та мати інші права, які дас володіння більше ніж 10 % акцій. І Ірп правиль­ному підході меншість може виливати па деякі рішення власника такого пакета, але це залежнії) від її згуртованості, знань, цілес­прямованості.

58. Основні форми отримання у власність пакетів акцій

Для набуття прав власності і, отже, контролю над уже діючим АТ, як правило, застосовуються три основні форми: зміна статутного фонду, закупівля акцій первинного випуску у акціонерів, зміни власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства підприємства. Практика свідчить, що в Україні широко використовуються комбіновано перші два шляхи. За умов приватизації при первісному розміщенні акцій використо­вувались різні способи їх закупівлі з використанням привати­заційних майнових сертифікатів, але в основі були два перші шляхи.

Для підвищення або зниження частки акціонера у статутно­му фонді і відповідно рівня контролю використовується зміна статутного фонду. Хоча статутний фонд с величиною фіксова­ною, він може збільшуватись або зменшуватись лише офіційно, що передбачає відповідні процедури.

Другою формою формування пакетів акцій є закупівля акцій первинного випуску (або прана на їх отримання --■ при сер-тпфікатпій приватизації) у акціонерів. 'Гака форма поширена у світовій практиці, особливо там, де ефективно функціонують вто­ринні ринки цінних паперів. Н Україні вона також використо­вується, але має псині недоліки. Так', закупівля акцій є досить роз­тягнутим у часі процесом. Крім того, така купівля потребує додат­кових витрат за послуги реєстратора, торгівця цінними паперами, послуги банку тощо.

Третьою формою формування контрольних пакетів акцій є зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрут­ства. Це, як правило, відбувається шляхом надання кредитів вла­сним акціонером (іноді стороннім), які потім через складні госпо­дарські операції оголошуються безповоротними. Кредитор висту­пає ініціатором банкрутства, і процедура його проведення, за якої він міг виступити саиатором, давала і дає можливість зміни влас­ності в АТ на його користь.